Справа № 490/11089/23
нп 2-о/490/76/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
11 березня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Хоменко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, про встановлення факту, -
10 листопада 2023 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_2 , в якій заявник просить встановити факт: що станом на 24 серпня 1991 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в громадянстві колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік; що до 04 червня 1991 року (дата набрання законної сили вироку Ценгтрального районного суду м. Миколаєва від 07 травня 1991 року по справі №1-5-125) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав на території Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 року визначено головуючого суддю Шолох Л.М.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.11.2023 року відкрито провадження у даній справі.
Від Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, до суду подано письмові заперечення, у яких представник просив відмовити у задоволенні заяви.
У судове засідання з'явилися заявник ОСОБА_1 його представник ОСОБА_3 та представник заінтересованої особи ОСОБА_4 .
Заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 просив у задоволенні заяви відмовити.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як передбачено пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно частини другої статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як слідує із змісту заяви встановлення факту перебування в громадянстві колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік станом на 24 серпня 1991 року та проживання на території Української Радянської Соціалістичної Республіки станом на 04 червня 1991 року заявнику необхідно для отримання паспорта.
ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_1 , 22.04.2023 року звернувся до Центрального районного відділу міста Миколаєва УДМС України в Миколаївській області із адвокатським запитом, у якому просив підтвердити факт видачі 18.10.1983 року Центральним РВВС м. Миколаєва ОСОБА_1 паспорту колишнього СРСР та повідомити чи видавався ОСОБА_1 паспорт громадянина України. Центральний відділ міста Миколаєва УДМС України в Миколаївській області повідомив ОСОБА_1 у листі про необхідність пройти процедуру встановлення належності громадянства України.
В силу положень Закону України «Про громадянство України», Указу Президента України від 27 березня 2001 року «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», рішенням суду може підтверджуватись факт проживання особи на території України на певний час.
Так, згідно із пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (24 серпня 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Згідно з пунктом 1статті 3 Закону України «Про громадянство», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України. Особи, є громадянами України з 24 серпня 1991 року; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянств України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 2 березня 2001 року № 215, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянин колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.
Відповідно до пункту 8 Порядку встановлення належності до громадянства України, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка органу внутрішніх справ про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала у громадянстві колишнього СРСР; в) рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
У пункті 44 вказаного порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, як стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справа про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Наведені вище положення законодавства свідчать про те, що за відсутності у заявника передбаченого законодавством документального підтвердження факту його постійного проживання станом на 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» - паспорту громадянина колишнього СРСР з відмітками про постійну прописку на території України, для отримання заявником паспорта громадянина України їй попередньо необхідно встановити наявність підстав для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням шляхом встановлення вищевказаного факту у судовому порядку.
Заслухавши заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Звертаючись до суду із цією заявою заявник вказує на те, що він станом на 24 серпня 1991 року перебував в громадянстві колишньої Української Радянської Соціалістичної Республіки та до 04 червня 1991 року постійно проживав на території Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце народження ОСОБА_1 - Варварівка, м. Миколаїв.
Відповідно до свідоцтва про восьмирічну освіту серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , 1967 року народження, навчався в Миколаївській СШ №2 та закінчив у 1982 році вісім класів.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Миколаєва, 30.04.1986 року одружився, про що Палацом урочистих подій в м. Миколаєві зроблено запис №643.
26.07.1995 року цей шлюб було розірвано, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 .
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва №1-5-125 від 07.05.1991 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, проживаючого в АДРЕСА_1 , був визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 229-6 ч. 1 УК УССР та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі з відбуванням в ІТК загального режиму.
В довідці, виданої начальником державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» від 20.07.2023 року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Миколаєва, засуджений 07.05.1991 року народним судом Центрального району м. Миколаєва за ст. 229-6 ч. 1 КК УРСР строком до 1 року позбавлення волі. Початок строку: 22 січня 1991 року, кінець строку: 22 січня 1992 року. Прибув до установи ЮЖ 313/17 з Чернігівського слідчого ізолятора 26.06.1991 року. Звільнений з установи ЮЖ 313/17 за відбуттям строку покарання 22.01.1992 року.
В довідці про звільнення серії МИК №014067 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий у 1991 році, 1994 році, 1998 році, 1999 році, 2002 році. 14.04.2011 році за ст. 309 ч. 2 КК України до 4 років п/в - відбував покарання к ДУ «Казанківська виправна колонія №93» МЮ України Миколаївської області з 20.04.2012 року по 05.01.2018 року. Згідно вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.08.2012 року. Прямує до місця проживання АДРЕСА_1 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що заявник є його братом. Також повідомив, що заявник усе життя проживав в Варварівці (м. Миколаїв) ходив до школи, дитячого садку та мав паспорт СРСР. Факт проживання заявника на території України підтвердив і допитаний свідок ОСОБА_1 .
Крім того, як зазначено у повідомленні в.о. начальника відділу Управління державної міграційної служби в Миколаївській області, 18.10.1983 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано паспорт громадянина СРСР серія НОМЕР_4 Центральним РВВС м. Миколаєва. Паспортом громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не документувався.
Оцінивши наведене, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року підтверджується наявними у справі копіями документів та показаннями свідка.
Відповідно до частини п'ятої статті 294 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок заявника.
Керуючись статтями 293, 315, 316, 317, 319, суд -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Встановити факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М. Шолох