Справа № 522/16571/23-Е
Провадження № 2/522/217/24
17 квітня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Звонецької І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» заборгованість за Договором № 210228-35547-1 від 28.02.2021 станом на 21.08.2023 у розмірі 23188,00 грн., яка складається з: 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 2388,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 28.02.2021 по 30.03.2021 (включно); 16800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 28.02.2021 по 30.03.2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2684,00 грн. та 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № 210228-35547-1 від 28.02.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Укладений Кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, з правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.com.ua/uk/about_us. При укладанні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України і укладений з відповідачем договір є договором приєднання. Відповідач зареєструвався на веб-сайті позивача в мережі Інтернет https://monetka.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор 803488 направлявся відповідачу 28.02.2021 о 09:46:00 год. шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який вказувався при реєстрації. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав. 17.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» укладено договір відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 від 17.06.2021, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 210228-35547-1 від 28.02.2021 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО». У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.08.2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 25.10.2023 року витребувано з АТ «КБ «Приватбанк» наступну інформацію:
- чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) платіжну карту НОМЕР_1 ;
- надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 28.02.2021 року по 05.03.2021 року з відображенням часу зарахування коштів;
- надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою N НОМЕР_1 в період з 28.02.2021року по 05.03.2021 року;
- надати інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).2
Представник ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав. Відповідача було сповіщено про дату та час судового засідання шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади». Також смс з датою та часом судового засідання було направлено за номером телефону зазначеному у Договорі.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 26 вересня 2023 року.
Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.02.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 210228-35547-1, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» було перераховано на картковий рахунок відповідача позику в розмірі 4000,00 гривень, що підтверджується чеком №380320031 від 28.02.2021.
17.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» укладено договір відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-3 від 17.06.2021, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 210228-35547-1 від 28.02.2021 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО».
21.03.2024 на виконання ухвали суду з АТ «КБ «Приватбанк» до суду надійшов лист від в якому зазначили, що на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 емітовано картку № НОМЕР_1 . До листа додано Виписку по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за, з якого вбачається, що на карту № НОМЕР_1 28.02.2021 зараховано грошові кошти у розмірі 4000, 00 грн.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було укладено договір № 210118-20938-6, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у вказаному договорі.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону позичальника. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 порушено умови укладеного нею договору, в зв'язку з чим за Договором № 210228-35547-1 від 28.02.2021 станом на 21.08.2023 виникла заборгованість у розмірі 23188,00 грн., яка складається з: 4000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 2388,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 31.03.2021 по 28.07.2021 (включно); 16800,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 31.03.2021 по 28.07.2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами відповідачем суду не надано.
Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім того, ч. 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Таким чином суд вбачає за можливе задовольнити 9000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 526, 610, 625, 626, 638, 1046, 1047, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» ст.ст. 10-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» код ЄДРПОУ 43492595, заборгованість за Договором № 210228-35547-1 від 28.02.2021р. станом на 21.08.2023 року у розмірі 23 188,00 гривень, яка складається з:
- 4 000,00 гривень - заборгованість за кредитом;
- 2 388,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 28.02.2021 року по 30.03.2021 року (включно);
- 16 800,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого Кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 31.03.2021 року по 28.07.2021 року (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України;
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» 9000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 26.04.2024 року.
Суддя А.В. Науменко
17.04.2024