Справа №487/6087/23
Провадження №3/487/60/24
23.04.2024 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі судді Афоніної С. М., за участю секретаря судового засідання Ященко В. В., адвоката - Білого В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця НГУ ВЧ НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14.06.2023 серії ААД №416293, 14.06.2023 о 03:45 год в м. Миколаєві, Заводський р-н, вул. Генерала Карпенко, буд. 53Г, водій ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 . У встановленому законом порядку на місці зупинки ОСОБА_1 продув алкотестер Драгер ARLM-0356, який показав результат 1, 66%. Згідно тесту №108 від 14.06.2023 ОСОБА_1 керував т/з перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
19.04.2024 ОСОБА_1 надав до суду письмові пояснення, згідно яким вину визнав та щиро розкаявся в скоєному. Зазначив, що 13.04.2023 прибув до м. Миколаєва, вживав алкогольні напої, 14.04.2023 біля 04:00 год ранку виїхав заправити автомобіль, оскільки отримав наказ вранці прибути на службу на виконання військового обов'язку. Просив суд не позбавляти його права керування транспортним засобом, так як з початку повномасштабного вторгнення російської федерації проходить військову службу і для виконання бойових завдань є потреба у наявності посвідчення водія та керування транспортним засобом. Відсутність посвідчення водія створить суттєві перепони для належного виконання військового обов'язку по захисту держави від збройної агресії російської федерації.
У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, в письмових поясненнях від 19.04.2024 повідомив, що не має можливості з'явитися в судове засідання в зв'язку з проходженням військової служби.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП - неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю у його відсутність. Правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку; неявка в судові засідання є свідомим затягуванням строків розгляду справи з метою уникнення адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, у зв'язку з чим суд розглядає дану справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
23.04.2024 захисник Білий В. В. в судовому засіданні просив закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що надавши письмові пояснення до суду ОСОБА_1 про визнання вини не є безумовною підставою про визнання його винним, його вина винна бути підтверджена відповідними доказами. .Диск, який надано працівниками УПП не підписаний ЕЦП, також під час проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер на місці зупинки, останній не погодився з результати тесту та наполягав на проходженні огляду в медичному закладі, з боку працівників УПП був тиск на ОСОБА_1 , які після цього повідомили, що будуть телефонувати його командиру, тому ОСОБА_1 вже не наполягав на проходженні огляду у медичному закладі.
Заслухавши поясненя адвоката Білого В.В., дослідивши у судовому засіданні докази, суд приходить до наступного:
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, до адміністративної відповідальності притягуються особи, які керують транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само особа, яка керує транспортним засобом, яка відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп'яніння, а також направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок №1103).
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункт 4 Інструкції №1452).
Відповідно до пункту 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395 (далі Інструкція №1395) водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 6 розділу Х Інструкції №1395 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Судом встановлено, що 14.06.2023 о 03:45 год в м. Миколаєві, Заводський р-н, вул. Генерала Карпенко, буд. 53Г, водій ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 . У встановленому законом порядку на місці зупинки ОСОБА_1 продув алкотестер Драгер ARLM-0356, який показав результат 1, 66%. Згідно тесту №108 від 14.06.2023 ОСОБА_1 керував т/з перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до оглянутого в судовому засіданні відеозапису з бодікамери працівника патрульної поліції від 14.06.023 вбачається, що 14.06.2023 о 03:45 год. зафіксовані працівники поліції та чоловік. На вимогу працівників поліції надає документи, чоловіку пропонують пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або проїхати до медичного закладу, зазначивши, що в нього різкий запах алкоголю з порожнини рота. Чоловік погоджується і проходить огляд на місці зупинки, показник алкотестора склав 1,66%, з чим він погодився. Працівник поліції повідомляє, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Чоловік неодноразово намагається вирішити дану ситуацію, просить не складати протокол та вимкнути бодікамеру, зазначивши, що напередодні випив три бокали пива, а сів за кермо та прямує до АЗС заправити автомобіль, на що працівники поліції попереджають його про кримінальну відповідальність та повідомили, що змушені будуть телефонувати його командиру, оскільки він перешкоджає складанню протоколу та пропонують проїхати на огляд до медичного закладу. Після чого, працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки ст.. 268 КУпАП та ст.. 63 Конституції України і складено протокол, який ОСОБА_1 підписав без зауважень та отримав копію протоколу.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №416293 від 14.0..2023, тест алкотестеру Драгер, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 14.06.2023, диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Вказаний протокол складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395.
Так, наведені письмові докази і переглянутий відеозапис узгоджуються із змістом протоколу та не суперечать між собою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що досліджені судом докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для підтвердження обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння , показник тесту №108 від 14.06.2023 склав 1,66%, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.
Істотних порушень співробітниками поліції при оформленні відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення положень ст. 256 КУпАП та Інструкції, судом не встановлено.
До заперечень адвоката Білого В.В. суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вину у вчиненому правопорушенні доведено повністю, а тому є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається щире каяття винного.
Отже, відповідно до ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 визнається щире розкаяння.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України.
Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі від 02 листопада 2004 року «Трегубенко проти України»).
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте, діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При прийнятті рішення суддя враховує вказані ОСОБА_1 обставини та надані ним письмові докази, які є актуальним в період введеного в Україні воєнного стану.
Так, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 з 19.05.2022 року на підставі Указу Президента України № 69/2022 призваний у Збройні Сили України.
Таким чином, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 1 рік, що вимагає санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП фактично призведе до неможливості виконання конституційного обов'язку щодо захисту держави.
Так, на думку суду, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом позбавить його можливості виконувати важливу місію у важкий для нашої країни час, де йде війна у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Також суддя враховує, що дії вчинені ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.
Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 своєї вини, особу правопорушника, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, вважаю, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.
Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.
Саме таке стягнення вважаю буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Разом із тим, нормами п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Оскільки ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, тому підлягає звільненню від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач: Миколаїв.ГУК/Микол.обл./ 21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Номер рахунку (IBAN): UA438999980313010149000014001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Наявність відомчої ознаки: "00" Без деталізації за відомчою ознакою) без позбавленням права керування транспортними засобами.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя С.М. Афоніна