Справа № 496/5804/23
Провадження № 3/496/253/24
26 квітня 2024 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши в залі суду міста Біляївка матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР № 170411 від 13.08.2023 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 13 серпня 2023 року о 08 год.10 хв. за адресою: с. Усатове, вул. Щегульцової, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме тремтіння рук, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини роту. Від продуття алкотестеру «Драгер» і проходження медичного огляду у лікаря нарколога відмовився під відеозапис на мобільний телефон Самсунг ІМЕІ НОМЕР_2 згідно чинного законодавства, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
26.09.2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи на іншу дату. Заява була задоволена та відкладено розгляд справи на 10:00 год. 27.10.2023 року.
09.10.2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 про ознайомлення з матеріалами справи.
16.10.2023 року адресу суду надійшов адвокатський запит від адвоката Сластнікової Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 щодо надання інформації по справі про адміністративне правопорушення № 496/5804/23, запит було розглянуто та за результатами розгляду 18.10.2023 року надано відповідь.
17.10.2023 року на адресу суду від адвоката Сластнікової Ганни Олександрівни надійшли письмові пояснення з додатками, (клопотання про допит свідків, клопотання про відтворення відеодоказів під час судового засідання, копію висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, копія квитанції про оплату за надання медичних послуг). В письмовому поясненні вона просить провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Пояснення обґрунтовує тим, що в протоколі серії ДПР 18 № 170411 від 13.08.2023 року протиправно не вказано єдиного свідка події, яким є знайомий водія, пасажир під час нібито вчиненого та зафіксованого правопорушення ОСОБА_3 . Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини водія. Фрагментарний запис приладів, реєстрація поліцейськими правопорушення на який не передбачена чинним законодавством, не може бути оцінений судом як належний доказ наявної вини водія. ОСОБА_1 наполягає на тому, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я він не відмовлявся, а навпаки на ньому наполягав. Зупинивши транспортний засіб, поліцейські побачили релігійну приналежність водія та перепитали чи святкував він напередодні свято шаббат. ОСОБА_1 підтвердив, що напередодні, дійсно, святкував, що і стало підставою для пропозиції поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Усно ОСОБА_1 заперечив, що поліцейські не мають підстав проводити його огляд на стан сп'яніння, адже у нього відсутні відповідні ознаки, що можуть викликати у поліцейських правомірну підозру сп'яніння. Виявлені поліцейськими «ознаки» зводяться до припущень, що після вчорашнього святкування водій має залишки алкоголю в крові. Після висунутої поліцейськими пропозиції пройти огляд, єдиним запитанням ОСОБА_1 до поліцейських було чи наявний у них сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Драгер», яким поліцейські запропонували пройти на місці події обстеження на стан сп'яніння. Поліцейські відповіли, що при собі таких документів не мають. ОСОБА_1 одразу наполягав на проведенні обстеження саме в медичному закладі. З приводу непорозуміння відбувся конфлікт. Поліцейські сказали, що не мають часу та бажання із ним кататися. Якщо він відмовляється пройти огляд на стан сп'яніння на місці події - поліцейські ухвалили рішення скласти протокол, який водій потім зможе оскаржити до суду. При цьому направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції поліцейськими видано ОСОБА_1 не було. Цей доказ також відсутній в матеріалах справи. Свої зауваження з цього приводу ОСОБА_1 висловив письмово. Письмові пояснення ОСОБА_1 зводились стисло до незгоди із наявними у водія ознаками сп'яніння, сумніви щодо достовірності показань обладнання («Драгер»), на яке відсутні сертифікат та свідоцтво та зауваження водія щодо не надання направлення поліцейськими, оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства на проходження огляду в медичному закладі. На камеру телефону поліцейські зафіксували відмову ОСОБА_1 від підписання адміністративного протоколу та факт того, що ОСОБА_1 притягується до відповідальності не за відмову від проходження огляду, а за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Поліцейські не вручили ОСОБА_1 копію протоколу, тому водій був позбавлений можливості на камеру телефону висловити усно свої зауваження щодо невідповідності припису в протоколі про те, що нібито ним не надавалися письмові пояснення поліцейським. ОСОБА_1 одразу після фіксації «правопорушення» звернувся сам особисто до закладу охорони здоров'я та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, про що надаємо суду письмові докази у вигляді квитанції про оплату за проходження огляду в спеціальному закладі та оригінал висновку щодо результатів медичного огляду №001781 від 13.08.2023, яким встановлено, що ОСОБА_1 є тверезий, ознак алкогольного сп'яніння не виявлено. В зв'язку з викладеним просить суд, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засідання ОСОБА_1 та його представник не з'явилися та про поважність причини не явки до суду не повідомили.
З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі письмовими доказами.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією статті 130 КпАП України передбачено, що відповідальність за вказаною статтею настає за 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Слід зазначити, що диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачають самостійні об'єктивні сторони правопорушення, а саме: керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння, що заборонено п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху; передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп'яніння, що заборонено п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (п. 2.5 Правил дорожнього руху).
Отже, за ч. 1 ст. 130 КУпАП об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення полягає в тому, що правопорушник має, по-перше, керувати транспортним засобом, а по-друге - перебувати в стані сп'яніння. Відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто працівники поліції повинні представити суду докази того, що особа керувала транспортним засобом і при цьому знаходилась у стані алкогольного сп'яніння.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція). Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно п. 8, 9, 10 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, за формою направлення, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Згідно п. 12 Розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З наведено свідчить, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, ( п. 3 Розділу І Інструкції - запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці). Існує два способи встановлення факту перебування водія за кермом в стані сп'яніння - проведенням огляду на стан сп'яніння: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). А у разі відмови від проходження огляду, вже в закладі охорони здоров'я у присутності двох свідків, після відмови і від проходження огляду у лікаря, складається протокол. Тобто направлення за спеціальною формою, особи до медичного закладу, у разі відмови від проходження огляду з використанням спеціального технічного засобу, є обов'язковим.
Крім того, відповідно до п. 1, 4 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 07.11.2015 року №1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026 (далі - Інструкція) до обов'язків працівника поліції входить забезпечення належного виконання вимог цієї Інструкції.
Згідно п.п. 1 п. 2 розділу І Інструкції, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Пунктом 2 розділу III Інструкції передбачено, що включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Судом встановлено, що за обставинами справи протокол про притягнення до адміністративної відповідальності серії ДПР 18 № 170411 від 13 серпня 2023 року відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, являє собою рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Всупереч вище вказаних норм права, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 170411 від 13 серпня 2023 року відносно ОСОБА_1 складено за порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, ознайомившись із відеозаписом, судом встановлено, що на відеозапису відображено, тільки як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Однак, суд вважає, що відсутня подія вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відсутні докази того, що він з ознаками алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом, що є передумовою проходження огляду на стан сп'яніння. Оскільки із наданого відеозапису, який долучено до матеріалів справи, неможливо встановити чи дійсно ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а також не можливо встановити законність зупинки транспортного засобу, так як із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також з відеозапису чітко вбачається, що автомобіль «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 знаходиться в нерухомому стані. Таким чином до матеріалів справи не додано будь-яких допустимих доказів, які б підвереджували обставину саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеофайли взагалі де нібито зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння не є відеозаписами з боді-камер поліцейського, що становить під сумнів повноту і допустимість вказаного доказу, та жодним чином не відображає обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Дані недоліки не дають суду можливості встановити об'єктивні обставини справи.
Також із оглянутого відеозапису та доданих до протоколу письмових матеріалів не вбачається доказів про відсторонення водія від керування транспортного засобу в разі наявності у того ознак алкогольного сп'яніння всупереч ст. 266 КУпАП.
Отже за змістом ст. 266 КУпАП не доведена наявність підстав для висновку, що у ОСОБА_1 мались ознаки алкогольного сп'яніння.
На думку суду, відсутність передбачених законом доказів скоєння правопорушення може призвести до випадків безпідставного притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, тобто передбаченої нормами права сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення, що включає в себе: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в діянні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" ), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства").
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає до закриття у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була допущена неповнота і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, та відповідно, не дана належна оцінка, а дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Виходячи із вищезазначеного, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в зв'язку з чим вважає за можливе застосувати ст.247 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 8, 9, 57 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 130, 247, 251, 252, 266, 284, 294 КпАП України, суд -
Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.П. Портна