79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" квітня 2024 р. Справа №909/1072/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” від 20 лютого 2024 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2024 року (підписане 01.02.2024), суддя Скапровська І.М.
у справі №909/1072/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Логистик”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття”, м. Тисмениця, Івано-Франківська область
про стягнення 207 728,67 грн заборгованості
22 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Глобал Логистик” звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” про стягнення 207 728,67 грн заборгованості
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2024 року у справі №909/1072/23 позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 207 728,67 грн заборгованості та 7 115,93 грн судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що документами наявними в матеріалах справи підтверджено, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту невиконання зобов'язання по оплаті наданих послуг. Поряд з цим, суд дійшов висновку про відсутність підстав припинення зобов'язання відповідача зарахуванням зустрічних однорідних вимог, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень, що винесені ГУ ДПС в Івано-Франківській області, за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття", оскільки вимоги відповідача до позивача не є безспірними, однорідними та такими, строк виконання яких настав.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2024 року у справі №909/1072/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт вказує, що борг позивача перед відповідачем внаслідок порушення п. 3.5.4 договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №30/09/2021ГЛ від 30.09.2021 та договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №Ж2022/082 від 23.08.2022 (зняття сум бюджетного відшкодування під час проведення податкових перевірок) становить 1 272 761, 46 грн. Поряд з цим, скаржник зазначає, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 207 728,67 включає в себе акт надання послуг №22 від 08.11.2022 на суму 138 001,15 грн. і акт надання послуг №24 від 17.11.2022 на суму 143 758,67 грн., вимога про стягнення заборгованості у розмірі 291 085,06 грн включає в себе акт надання послуг №26 від 17.11.2022 на суму 144 371,07 грн і акт надання послуг №27 від 18.11.2022 на суму 146 713, 99 грн. Скаржник вказує, що загальна сума неоплачених вимог становить 498 813,73 грн., тобто борг Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Логистик” по Договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Ж2022/082 від 23.08.2022. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції на його думку не враховано те, що зобов'язання скаржника перед позивачем припинені за заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. №284/12 від 01.12.2023), якою здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Логистик” на суму 498 813,73 грн., що включає суму боргу, яка виникла на підставі Вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 207 728,67 грн. (акт надання послуг № 22 від 08.11.2022 на суму 138 001,15 грн. і акт надання послуг № 24 від 17.11.2022 на суму 143 758,67 грн.).
Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі №909/1072/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2024 року; позивачу надано строк (15 днів з дня вручення ухвали суду) для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано з Господарського суду Івано-Франківської області матеріали справи; справу №909/1072/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів - 28 лютого 2024 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.
У відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає що документами наявними в матеріалах справи підтверджено, зокрема підписаним сторонами актом надання послуг № 22 від 08.11.2022 та №24 від 17.11.2022 на суму 281 759,78 грн. 10.11.2023, а відповідачем не спростовано факту невиконання зобов'язання по оплаті наданих послуг, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 207 728, 67 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Позивач вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на те, що позов є безпідставним, оскільки в силу вимог п. 3.5.4 та п. 3.5.5 договору, зобов'язання відповідача припинилось зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги відповідача до позивача не є безспірними, однорідними та такими, строк виконання яких настав, оскільки абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, у разі наявності судового спору щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання платника податків, який звертається з відповідним позовом, вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У відповіді на відзив скаржник не погоджується з відзивом на апеляційну скаргу, оскільки, у даній справі сторони погодили п. 3.5.4 договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Ж2022/082 від 23.08.2022, то у відповідача виникло право внаслідок зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” суму бюджетного відшкодування з ПДВ вимагати у Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Логистик” сплатити грошові кошти в розмірі рівному сумі, на яку відповідачу зменшено податковий кредит по ПДВ. На підставі п. 3.5.4 договору про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № Ж2022/082 від 23.08.2022 у позивача виникло зобов'язання перед відповідачем, що стало підставою відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України для зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, а зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
07 березня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження, в якому просить зупинити апеляційне провадження у справі №909/1072/23, у зв'язку з об'єктивною неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №910/1900/24, що розглядається господарським судом міста Києва в порядку господарського судочинства до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/1900/24.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Розглянувши клопотання відповідача (скаржника) про зупинення провадження у справі, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні такого, оскільки заявником не доведено наявності об'єктивної неможливості розгляду цієї справи.
Зважаючи на предмет та підстави позову, викладені позивачем у позовній заяві, з огляду на сукупність доказів, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що у суду відсутні підстави для висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення Господарським судом міста Києва справи №910/1900/24, а зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Слід зазначити, що можливе задоволення позову у справі №910/1900/24 та встановлення обставин щодо визнання припиненим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Логистик” на суму 795121,16 грн., що виникли при виконанні договору № Ж2022/082 від 23.08.2022, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви № 284/12 від 01.12.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Логистик” на суму 498 813,73 грн., та заяви № 27/1 від 18.01.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Логистик” на суму 296307,43 грн може мати вплив на правовідносини між сторонами на майбутнє.
Крім того, відповідно до положень статті 2 ГПК України на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 27.06.2000 у справі "Фридлендер проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та обов'язкового зупинення провадження у цій справі.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Логистик” укладено договір №Ж2022/082.
Предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 207 728,67 грн за надані послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом згідно даного договору.
Підставою позову є невиконання умов договору укладеного між сторонами у справі в частині оплати наданих послуг.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами у справі існували договірні відносини, що виникли на підставі укладеного 23.08.2022 договору №Ж2022/082.
Згідно п.1.1. договору, виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно з товарно-транспортними накладними) до відповідного пункту призначення у встановлений Замовником строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу) (надалі-Послуги), а Замовник зобов'язується надати вантаж для перевезення виконавцю та сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що замовник за цим договором може виступати також і вантажоодержувачем/вантажовідправником.
Порядок та умови розрахунків встановлено в розділі II договору.
В п.2.3 зазначено, що плата за послуги здійснюється після їх фактичного надання, протягом 21 банківського дня з моменту отримання оригіналів документів, вказаних нижче, факту підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), визначення маси вантажу згідно п. 2.3.2 договору та проведення звірки взаємних розрахунків між замовником та виконавцем.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, сторони, на виконання умов вищевказаного договору підписали акти надання послуг № 22 від 08.11.2022 та №24 від 17.11.2022 на суму 281 759,78 грн.
10.11.2023 позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем поза увагою.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що документами наявними в матеріалах справи підтверджено, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту невиконання зобов'язання по оплаті наданих послуг, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 207 728, 67 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що позов є безпідставним, оскільки в силу вимог п. 3.5.4 та п. 3.5.5 договору, зобов'язання відповідача припинилось зарахуванням зустрічних однорідних вимог, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень, що винесені ГУ ДПС в Івано-Франківській області, за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агрокомпанія Прикарпаття".
Доводи скаржника про те, що його зобов'язання перед позивачем припинені за заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих. №284/12 від 01.12.2023), апеляційний господарський суд вважає безпідставними та погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вимоги відповідача до позивача не є безспірними, однорідними та такими, строк виконання яких настав (не є однорідними, оскільки вимоги позивача до відповідача виникли в зв'язку з невиконанням умов договору, а вимоги відповідача до позивача виникли у зв'язку з порушенням вимог Податкового кодексу України, отже, правова природа у цих вимог різна, вони не виникли на підставі одного договору та не підтверджені тими самими доказами; не є безспірними та такими, строк виконання яких настав, в силу положень Податкового кодексу України та того, що за твердженням позивача ним оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення).
У статті 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 207 728, 67 грн заборгованості.
Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 січня 2024 року у справі №909/1072/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття” - без задоволення.
Матеріали справи №909/1072/23 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.