Справа № 127/15339/21
Провадження № 1-кп/127/594/21
26 квітня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
та сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, відомості про які внесені 10.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020025010000406, -
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений просив застосувати до нього положення ст. 49 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримала клопотання свого підзахисного.
Прокурор заперечував проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України. Вважає, що строки давності ще не закінчились з огляду на те, що до закінчення необхідних трьох років ОСОБА_4 вчинив новий злочин.
Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
ВП Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 по справі № 598/1781/17 наголосила, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Судом було роз'яснено обвинуваченому його право наполягати на продовженні судового розгляду та доведенні своєї невинуватості, однак обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 190 КК України, не визнав, при цьому просив задовольнити клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього у зв'язку з закінченням строків давності.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується, в тому числі й у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке відповідно до обвинувального акта було вчинено останнім ще 05.10.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008, яка діяла станом на момент вчинення злочину) заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
За змістом ч. 1 ст. 12 КК України (в редакції ЗУ № 4025-VI від 15.11.2011), залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції ЗУ № 4025-VI від 15.11.2011), злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 245-VII від 16.05.2013, № 1183-VII від 08.04.2014) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; 3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 245-VII від 16.05.2013, № 1183-VII від 08.04.2014) перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018 статтю 12 КК України викладено в новій редакції.
За змістом ч. 1 ст. 12 КК України (в редакції ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018) кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 245-VII від 16.05.2013, № 1183-VII від 08.04.2014, № 2617-VIII від 22.11.2018, № 1256-IX від 18.02.2021, № 2160-IX від 24.03.2022, № 2812-IX від 01.12.2022) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
За змістом ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Отже, з урахуванням положень ст. 5 КК України, для визначення санкції за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, застосуванню підлягає норма ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 270-VI від 15.04.2008, яка діяла станом на момент вчинення злочину), оскільки санкція в цій редакції є більш м'якою ніж санкція в редакції ч. 1 ст. 190 КК України, що діє на момент заявлення даного клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України (в редакції ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018) особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч. 3 ст. 49 КК України (в редакції ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018) перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
З обвинувального акта слідує, що нове кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_4 14.02.2020, тобто, більш ніж через рік після вчинення ним попереднього кримінального правопорушення. Нове кримінальне правопорушення, яке кваліфіковане за ч. 2 ст. 190 КК України, на момент його вчинення відносилось до злочинів середньої тяжкості, оскільки санкцією було визначено покарання, в тому числі, у виді позбавлення волі на строк до трьох років. Після змін внесених до КК України на підставі ЗУ № 2617-VIII від 22.11.2018 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, оскільки, крім іншого, санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Відтак, з моменту вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення перебіг давності перервався, оскільки з 05.10.2018, тобто з моменту вчинення першого кримінального правопорушення і до 14.02.2020, тобто до моменту вчинення наступного кримінального правопорушення, не сплив необхідний трирічний строк давності. Тому, з огляду на це правові підстави для застосування положень ст. 49 КК України, з метою звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 44, 49 КК України, ст. 286, 372, 395 КПК України, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про застосувати щодо нього положення ст. 49 КК України та звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: