Справа № 127/14271/24
Провадження 2-з/127/16/24
26 квітня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Антонюк В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до суду в якій зазначає, що він має намір звернутися до суду із позовною заявою про визнання договорів дарування, відповідно до яких ОСОБА_2 набула права власності на частку земельних ділянок та будинковолодіння по АДРЕСА_1 недійсними та про скасування державної реєстрації права власності. При зверненні до суду із даним позовом, будуть пред'являтися вимоги немайнового характеру, предметом позову буде оскарження відповідних договорів дарування та скасування реєстрації права власності, які обгрунтовуються тим, що Вінницьким міським судом Вінницької області було розглянуто цивільну справу №127/25126/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, за результатами розгляду якої було винесено ухвалу від 07.11.2023 року про затвердження мирової угоди від 02.10.2023 року між сторонами про передачу у власність майна в рахунок погашення боргу.
Після набуття чинності зазначеною ухвалою та на підставі даної ухвали, державним реєстратором Кириченко О.В., було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:007:0055, на 1/4 земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:007:0054, а також державним реєстратором Негай Т.В., було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на 1/4 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявник зазначає, що в той же час, після отримання інформації про перереєстрацію права власності ОСОБА_4 за ОСОБА_3 , заявником було подано апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про затвердження мирової угоди, оскільки були порушені його права як співвласника нерухомості на переважне право придбання частки в майні, що перебуває у спільній частковій власності.
Після відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 13.03.2024 року укладено договори дарування 1/4 часток земельних ділянок та будинковолодіння (власником яких він став на підставі оскаржуваної ухвали суду), на користь ОСОБА_2 . В результаті чого 13.03.2024 року за ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В.Б., як державним реєстратором, було зареєстровано право власності на вказане майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 366029799 від 15.02.2024 року та № 375800473 від 24.04.2024 року.
Враховуючи вжиття ОСОБА_3 заходів щодо перереєстрації права власності на майно після відкриття апеляційного провадження у справі щодо оскарження ухвали, яка стала підставою для реєстрації за ним права на таку нерухомість, у заявника виникають обгрунтовані побоювання щодо можливості вжиття також ОСОБА_2 дій, які унеможливлять в подальшому відновлення порушених прав заявника, що стало підставою для звернення заявником до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Частиною першою статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинні міститися: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна-тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно роз'яснень, наданих ВСУ в п. 4 постанови Пленуму № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засоби правового захисту мають бути ефективними, як на практиці, так і за законом.
У рішенні ЄСПЛ «Доран проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, відновлення порушеного права. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечить принципу верховенства права.
Враховуючи вище зазначене, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, суд приходить до висновку про необхідність забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149, 151, 153-154, 260, 261 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Вжити заходи для забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:007:0055, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13.03.2024 року.
Накласти арешт на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:007:0054, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13.03.2024 року.
Накласти арешт на 1/4 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13.03.2024 року.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що позовна заява має бути подана до суду протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви.
Ухвалу звернути до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355ЦПК України.
Повний текст ухвали виготовлено 26.04.2024 року.
Суддя: