Справа № 127/13239/24
25 квітня 2024 р. м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Медяна Ю.В., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий комітет Вінницької міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Огородніка О.М. звернувся до суду з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, заінтересована особа - Виконавчий комітет Вінницької міської ради.
Дана заява підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Огороднік О.М. у своїй заяві просить суд визнати ОСОБА_2 недієздатною і призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .
Згідно з п. 3.2 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах, засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Представником заявника до заяви не долучено до заяви довідок встановленої форми про те, що ОСОБА_1 не знаходиться на обліку в лікаря нарколога чи психіатра.
Крім цього, статтею 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Згідно ч. ч. 2-3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Особливу увагу суд звертає на положення ч. 4 вказаної норми, згідно якої кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 79 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
За змістом пунктів 3.2 3.5 глави 8 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Наданий заявником переклад свідоцтва про смерть ОСОБА_3 зазначеним вимогам не відповідають, відтак суд не може вважати такий переклад вірним перекладом доказів, що викладені на іноземній мові.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Слід зауважити, що залишення заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу наглядним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Виходячи з наведеного вище, заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий комітет Вінницької міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна підлягає залишенню без руху, з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 294 ЦПК України
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий комітет Вінницької міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна - залишити без руху.
Заявнику надати строк - 7 днів з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків заяви.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимоги суду в установлений строк заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя