Cправа № 127/24439/23
Провадження № 2/127/3110/23
Іменем України
(заочне)
11 квітня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гуменюка К.П.,
за участю секретаря судового засідання Лужанської А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
вимоги позивача: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 22 000,00 доларів США, що на дату подання позову становить 804 509 грн. 20 коп. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України, та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 883,71 доларів США, що на дату подання позову становить 67 056 грн. 21 коп. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме за надання правничої допомоги у загальному розмірі 34 000 грн. 00 коп.; вирішити питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України,
14 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що між позивачем як позикодавцем та відповідачем як позичальником 25 липня 2020 року було укладено договір позики про що позичальником було складено розписку, відповідно до якої відповідач отримав від позивача кошти в сумі 22 000,00 доларів США, які зобов'язався повернути у повному обсязі до 30 вересня 2020 року.
Проте зі спливом строку повернення боргу це зобов'язання відповідачем виконано не було. Так, станом на дату подачі позову відповідач не повернув грошові кошти у розмірі 22 000,00 доларів США, надані йому позивачем у якості позики, на зв'язок з позивачем не виходить, від будь-якої комунікації з позивачем ухиляється.
Також позивач направив відповідачу вимогу від 27 липня 2023 року № 27/07-1 про повернення ОСОБА_1 боргу за розпискою від 25 липня 2020 року, у якій вимагав від відповідача виконати взяті на себе зобов'язання та у найкоротший термін повернути ОСОБА_1 борг за позикою в сумі 22 000,00 доларів США.
Відповідач на вимогу не відреагував, борг позивачу не повернув.
Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 01 жовтня 2020 року до 08 серпня 2023 року на суму заборгованості має бути нараховано 3 % річних та сума нарахування становить 1 883,71 доларів США, що зважаючи на офіційний курс гривні щодо долара за курсом НБУ 36,5686 грн. = 1 USD, є еквівалентним до 67 056 грн. 21 коп.
З підстав зазначених вище позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 до судового засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку. На адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла заява, у якій останній просить суд розгляд справи проводити за його відсутності та зазначив, що позов підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Таким чином, з урахуванням приписів ст.ст. 223, 280 ЦПК України суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і позивач не заперечив проти такого порядку розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як було встановлено судом, що 25 липня 2020 року між сторонами було укладено договір позики, у відповідності до умов якого, ОСОБА_2 25 липня 2020 року отримав безпосередньо від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 22 000 доларів США. Вищевказану грошову суму в розмірі 22 000 доларів США, ОСОБА_2 зобов'язався повернути ОСОБА_1 30 вересня 2020 року.
На підтвердження укладення вищезазначеного договору позики та його умов відповідачем ОСОБА_2 25 липня 2020 року було надано власноручно написану розписку (а.с. 10).
На момент розгляду цивільної справи борг за договором позики від 25 липня 2020 року становить 22 000 доларів США, що станом на 08 серпня 2023 року еквівалентно 804 509 грн. 20 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене вище, позивач, як позикодавець, має право вимагати повернення боргу. Відповідач, як позичальник, в порушення взятих на себе зобов'язань, позику 22 000 доларів США за договором позики від 25 липня 2020 року, не повертає, а тому борг у розмірі 22 000 доларів США, що станом на 08 серпня 2023 року еквівалентно 804 509 грн. 20 коп., підлягає стягненню на користь позивача.
Задовольняючи частково вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 883,71 доларів США, що станом на 08 серпня 2023 року еквівалентно 67 056 грн. 21 коп., суд виходив з наступного.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
З зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 року та такі нарахування підлягають списанню.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає частковому задоволенню, а саме 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01 жовтня 2020 року по 23 лютого 2022 року включно в сумі 923,55 доларів США, що станом на 08 серпня 2023 року еквівалентно 33 772 грн. 95 коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач поніс витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 8 733 грн. 95 коп. - за подання позовної заяви до суду (а.с. 6).
З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8 382 грн. 85 коп., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000 грн. 00 коп.
26 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Протас, Сорокін та партнери» було укладено договір № 2611-НО про надання правової допомоги (а.с. 8-9).
З Акту надання послуг № 3107 від 31 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 (клієнт) та АО «Протас, Сорокін та партнери» (виконавець) склали цей акт про те, що на підставі договору № 2611-НО від 26 листопада 2022 року, виконавцем були надані такі послуги: надання правової допомоги за договором (підготовка претензії та позову до ОСОБА_2 про стягнення коштів за розпискою). Загальна вартість робіт (послуг) склала 34 000 грн. 00 коп. (а.с. 21).
Як вбачається з платіжних інструкцій № 470345044.1 від 21 липня 2023 року та № 472319474.1 від 27 липня 2023 року, позивачем було сплачено АО «Протас, Сорокін та партнери» 25 000 грн. 00 коп. та 9 000 грн. 00 коп., призначення платежу: надання правової допомоги згідно рахунку № 1707/3 від 17 липня 2023 року та рахунку № 2707 від 27 липня 2023 року (а.с. 22-23).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суд Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ, ухваленому в справі «Бєлоусов проти України», констатовано, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями.
Враховуючи вищевикладене та встановлений ст. 12 ЦПК України принцип змагальності сторін, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 640 грн. 00 коп., оскільки позов задоволено частково, а саме на 96 %, тому відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу необхідно покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решту витрат слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 81, 89, 141, 223, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 612, 625, 1047, 1049 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 25 липня 2020 року у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) доларів США, що станом на 08 серпня 2023 року еквівалентно 804 509 (вісімсот чотири тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 20 коп. та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 923 (дев'ятсот двадцять три) доларів США 55 центів, що станом на 08 серпня 2023 року еквівалентно 33 772 (тридцять три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 95 коп.
У решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8 382 (вісім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 85 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 640 (тридцять дві тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК