Справа №345/2664/16-к
Провадження № 1-кс/345/374/2024
26.04.2024 року м. Калуш
Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6, скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, -
24.04.2024 р. із зазначеною вище скаргою до слідчого судді звернувся ОСОБА_3 .
Скаргу мотивує тим, що 26.12.2023 слідчим СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження за № 12015090170001082.
Копію зазначеної постанови ОСОБА_3 отримав 23.04.2024.
Заявник з даною постановою не згодний та вважає, що вона є передчасною та необґрунтованою, а тому її слід скасувати.
Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просить слідчого суддю скасувати постанову слідчого СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 26.12.2023 про закриття кримінального провадження за № 12015090170001082. Витребувати матеріали кримінального провадження № 12015090170001082 з Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, подав суду заяву, в якій підтримав доводи своєї скарги та просив провести її розгляд за його відсутності.
Представник СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 у судове засідання також не з'явився, подав суду заяву, в якій просив провести її розгляд за його відсутності. Скаргу вважає безпідставною та такою, яка не підлягає до задоволення.
Дослідивши надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
В рішенні ЄСПЛ «Яременко проти України» суд зазначив, що розслідування скарг має бути незалежним, безстороннім, і при цьому компетентні органи повинні діяти зі зразковою сумлінністю.
У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Положеннями ст. 83 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Слідчим суддею встановлено, що 12.11.2015 до чергової частини Калуського ВП надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продають квартиру АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт та не виконують рішення суду з приводу заборони відчуження арештованого майна.
За вказаним фактом 13.11.2015 відкрито кримінальне провадження №12015090170001082 із попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 388 КК України.
26.12.2023 слідчим СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 було винесено постанову про закриття вищевказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
23.04.2024 ОСОБА_3 отримав постанову про закриття зазначеного вище провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Оскільки скаржник дізнався, що кримінальне провадження, на підставі постанови слідчого було закрито, лише 23.04.2024, після ознайомлення із ксерокопією постанови, тому вважаю, що строк на оскарження пропущений з поважних причин та слід його поновити.
Відповідно до ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто потребує під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Так, в ході досудового розслідування слідчим не встановлено з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 набули право власності на спірний об'єкт.
З огляду на вищезазначене, слідчому необхідно виконати слідчі дії щодо з'ясування обставин про наявність чи відсутність події та складу кримінального правопорушення, в достатньому для встановлення об'єктивної істини обсязі та в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке має бути належним чином мотивованим. Зокрема, слідчий суддя прийшов до висновку, що існує необхідність встановлено з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 набули право власності на спірний об'єкт.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова не вмотивована, оскільки не перевірені обставини вчинення кримінального правопорушення, не надано оцінки обставинам, які викладені в заяві.
Відсутність самих матеріалів кримінального провадження позбавляє суд перевірити які дії проводилися слідчим по кримінальному провадженню та чи достатньо встановлених слідством доказів для закриття кримінального провадження.
Так, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини… або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі " ОСОБА_9 проти України", "Мута проти України", "Карабет та інші проти України").
Відповідно до частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Зважаючи на наведене, слідчий суддя приходить до висновку про передчасність оскаржуваної постанови слідчого про закриття кримінального провадження, у зв'язку з чим знаходить підстави для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.303, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Поновити ОСОБА_3 строк на оскарження постанови слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 26.12.2023 про закриття кримінального провадження №12015090170001082 від 13.11.2015.
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 26.12.2023 про закриття кримінального провадження №12015090170001082 від 13.11.2015 - задоволити.
Скасувати постанову слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 26.12.2023 про закриття кримінального провадження №12015090170001082 від 13.11.2015.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: