Справа №345/2390/24
Провадження № 2/345/604/2024
26.04.2024 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Онушканича В.В.
з участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за законом, -
Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивує наступним. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на будинковолодіння по АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, згідно якого все своє майно заповіла своєму онуку - відповідачу по справі ОСОБА_3 . Проте, відповідач ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини на користь позивачки ОСОБА_1 . Оскільки спадкоємець по заповіту відмовився від прийняття спадщини, то позивачка, як дочка спадкодавця, яка постійно спільно проживала на час смерті зі спадкодавцем, то відповідно до 1268 ЦК України, вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Коли позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , їй було відмовлено у зв'язку із тим, що право власності на вищевказаний житловий будинок зареєстровано за членами колгоспного двору, а відповідно слід визначити частки кожного члена колгоспного двору. Тому позивачка змушена звернутися до суду та просить визнати за нею право власності в цілому на домоволодіння в АДРЕСА_1 .
Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує та просить суд його задоволити.
Відповідачі подали заяву, згідно якої позов визнають, не заперечують щодо визнання за позивачкою права власності в цілому на домоволодіння в АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити за результатами проведення підготовчого судового засідання.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
16.09.2019 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 , у зв'язку із тим, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за членами колгоспного двору, і, відповідно, слід визначити частки кожного члена колгоспного двору
Відповідно до свідоцтва про право на жилий будинок, виданого 10.12.1987року виконавчим комітетом Пійлівської сільської Ради народних депутатів, на підставі рішення виконкому Калуської районної Ради народних депутатів № 163 від 14.10.1987року, домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належить членам колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_4 .
З довідки №1731 від 28.11.2018 року, виданої виконкомом Пійлівської сільської ради Калуського району, вбачається, що згідно із записом в по господарській книзі №5 с.Пійло за 1986-1990 р.р., в домоволодінні ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_1 , станом на 01.01.1990 року, проживали та були зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
Згідно із Законом України «Про власність» з 15.04.1991р. відбулося усуспільнення власності колгоспно-кооперативної у приватну суспільну сумісну власність. Майно, придбане внаслідок спільної праці сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідно до ст. 120 ЦК України (в редакції 1963 р.) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Зважаючи на те, що в колгоспному дворі по АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , то дане будинковолодіння належало їм на праві спільної сумісної власності. Тобто, виходячи з принципу рівності часток у спільній сумісній власності, вказаним особам належало по 1/4 частині вказаного будинковолодіння.
Таким чином, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/4 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, згідно якого все своє майно заповіла відповідачу по справі ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 відмовився від спадщини за заповітом на користь доньки спадкодавиці ОСОБА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, якщо у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від прав на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Позивачка, як спадкоємець за законом, відповідно до ст.1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , звернувшись із заявою про прийняття спадкового майна.
Відповідачі відмовилися від права власності на належну їм частку домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Згідно п.2 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності. А відповідно до ч. 1 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
Згідно ч. 3 статті 347 ЦК України у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державний реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Оскільки, частки колишніх членів колгоспного двору у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровані, недоцільно звертатися до державного реєстратора з заявою про відмову від права власності на належні частки.
Відповідно до ст. 121 ЦК Української РСР (в редакції від 18.07.1963 р.) володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.
Таким чином, суд вважає за можливе прийняти відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від належних їм часток у майні колишнього колгоспного двору.
За таких обставин, враховуючи, що позивачці, як співвласниці, належить 1/4 частина будинковолодіння по АДРЕСА_2 частину вона успадкувала після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися від права власності на належні їм частки, то за позивачкою слід визнати в цілому право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Отже, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
На підставі викладеного, ст.ст. 120 ЦК УРСР (в редакції 1963року), ст.ст. 346, 347, 1223, 1258, 1261, 1268-1269 ЦК України, керуючись ст.ст. 200, 206, 247, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в цілому на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 26.04.2024 року.
Суддя