Справа № 344/11630/16-ц
Провадження № 2/344/56/24
18 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,
секретарів: Орнат Л.І., Максимів Н.С., Стефанець Г.Я., Підхомної Н.М., Мрічко Н.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача: ОСОБА_3 , Медицької С.В., Маротчак Є.Д., ОСОБА_4 ,
третьої особи ОСОБА_5 ,
третьої особи ОСОБА_6 ,
представника третьої особи ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про визнання права на завершення приватизації та отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, скасування рішень Івано-Франківської міської ради -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Івано-Франківської міської ради, вимогами якого просив визнати за ним право на завершення приватизації та отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,0688 га по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Івано-Франківську.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_9 . Відповідно до довідки від 16.03.2016, виданої приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д., він є спадкоємцем померлого ОСОБА_9 . За життя ОСОБА_9 мав у власності житловий будинок АДРЕСА_1 та у користуванні земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0688 га за цією ж адресою. Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 29.03.2012 № 695-22 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» ОСОБА_9 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0688 га по АДРЕСА_1 . З метою реалізації рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 29.03.2012 № 695-22 його батько ОСОБА_9 звернувся до ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» щодо виконання робіт по землеустрою щодо складання матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0688 га по АДРЕСА_1 . На замовлення ОСОБА_9 ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було складено матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0688 га по АДРЕСА_1 . Зокрема було оформлено та отримано відповідні погодження по кадастровому плану земельної ділянки, складено акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_9 та інша землевпорядна документація. Проте ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим приватизація земельної ділянки не закінчилася та документи, що посвідчують право власності, отримані ним не були.
У зв'язку з тим, що він є спадкоємцем померлого ОСОБА_9 , 01.04.2016 він звернулася в Івано-Франківську міську раду із заявою щодо визнання за ним права на завершення процедури приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0688 га по АДРЕСА_1 , яка не була приватизована за життя ОСОБА_9 через незавершення процедури приватизації. Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради листом від 10.06.2016 № ДКР-1356/0120 повідомив його про те, що дане питання буде внесено в проект рішення на розгляд чергового засідання виконкому міської ради. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.08.2016 № 257-7 «Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки» йому відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_2 ) орієнтованою площею 0,0688 га (не відповідає літеральному плану міста; земельний спір із суміжним землекористувачем гр. ОСОБА_5 ). Таким чином, Івано-Франківською міською радою фактично відмовлено йому, як спадкоємцю померлого ОСОБА_9 , в приватизації на своє ім'я земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею площею 0,0688 га по АДРЕСА_1 , яка використовувалась померлим ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства та приватизація якої завершена померлим ОСОБА_9 не була.
Позивач вказує, що оскільки спадкодавцем ОСОБА_9 не було завершено розпочату процедуру приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0688 га по АДРЕСА_1 , яка використовувалась померлим ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства, Івано-Франківська міська рада відмовила йому у приватизації означеної земельної ділянки, вважає, що його права, як спадкоємця щодо даної земельної ділянки, порушені та він має право на завершення приватизації та держання свідоцтва про право власності на землю на своє ім'я.
Представник Івано-Франківської міської ради подала відзив на позовну заяву, у якому вказала, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.03.2012 року № 695-22 «Про передачу у власність та надання у користування громадян земельних ділянок та внесення змін до рішень» ОСОБА_9 (спадкодавцю) уже надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Як вбачається зі змісту доданих документів до позовної заяви та не заперечується позивачем, а саме довідки приватного нотаріуса Павлінського Віталія Даниловича від 16.03.2016 року № 100/02-14, після смерті ОСОБА_9 заведена спадкова справа 16.02.2016 року за № 15/2016 та визначено коло спадкоємців. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_10 є: ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у рівних частках. Однак, 12.05.2016 року із заявою до Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0688 га звернувся лише позивач ОСОБА_1 . Інші спадкоємці: ОСОБА_8 та ОСОБА_6 із заявою про дозволу на складання проекту землеустрою не зверталися. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.08.2016 року № 257-7 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,0688 га (не відповідає генеральному плану міста; земельний спір із суміжним землекористувачем гр. ОСОБА_5 ). Відповідно до довідки з містобудівного кадастру № 971 від 02.04.2012 земельна ділянка, згідно Генерального плану міста, знаходиться на території Івано-Франківської міської ради та відносиься до території садибної житлової забудови.
У відзиві зазначається, що у провадженні Івано-Франківського міського суду перебувала справа № 344/6281/16-а за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення дій, а саме щодо прийняття рішення про затвердження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0031 га на АДРЕСА_3 для будівництва індивідуального гаража. Постановою Івано-Франківського міського суду від 07.11.2016 року у задоволенні позовних відмовлено. Рішення набрало законної сили. Судом встановлено наступне: «між суміжними землекористувачами існує земельний спір ще з 2000-х років, який неодноразово розглядався на засіданні узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів. Комісією рекомендовано дійти взаємної згоди у вирішенні цього земельного спору та дотримуватись норм добросусідства. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 року № 1776-54 п. 7.3 було надано ОСОБА_5 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0031 га по АДРЕСА_4 для будівництва індивідуального гаража. Протоколом засідання узгоджувальної комісії виконкому № 161 від 26.02.2016 р. було розглянуто повторне звернення ОСОБА_5 про погодження межі, яка не погоджується ОСОБА_1 , при цьому, як зазначається в протоколі, попереднім протоколом цієї ж комісії, 19.01.2016 р., було рекомендовано обом суміжним землекористувачам подати свої доводи та матеріали для оформлення земельних ділянок. За результатами засідання було вирішено погодити ОСОБА_5 непогоджену межу ОСОБА_1 . На підставі поданого проекту землеустрою ОСОБА_5 , під час розгляду справи у суді, міською радою було прийнято рішення від 21.10.2016 р. № 296-8 п. 7 додаток 7, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,0031 га по АДРЕСА_4 для будівництва індивідуального гаражу, затвердженням протоколу засідання узгоджувальної комісії виконкому № 161 від 26.02.2016 р.».
Таким чином, приймаючи рішення про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою (яке не оскаржувалося позивачем) щодо відведення земельної ділянки особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 площею 0,0688 га, міська рада взяла до уваги, що земельна ділянка згідно Генерального плану міста знаходиться на території Івано-Франківської міської ради та відноситься до території садибної житлової забудови та існує невирішений спір між суміжними землекористувачами, оскільки уже було прийняте надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки ОСОБА_5 для будівництва гаража. Отже, доводи позивача, що міська рада відмовила у завершенні приватизації як спадкоємцю померлого ОСОБА_9 , а також доводи позивача про право на спадкоємство особисте щодо спірної земельної ділянки, на яку виготовлявся проект, є невірним та необгрунтованим, а звернення до міської ради було подане лише ОСОБА_1 , а не всіма спадкоємцями як це встановлено вимогами Цивільного та Земельного кодексу України.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що надана відповідачем до відзиву копія плану присадибної ділянки є такою, яка не відповідає дійсності, оскільки надана копія з копії, що ставить під сумнів її достовірність, допустимість та належність і без безпосереднього огляду оригінала документа в судовому засіданні, не може лягати у основу судового рішення. Крім того, у вказаному вище відзиві, як доказ позиції відповідача, є посилання та надано копію «Будівельний паспорт коректура» на забудову земельної ділянки виділеної індивідуальному забудівнику ОСОБА_5 в АДРЕСА_4 2005 року. Законом України «Про планування і забудову території» від 2000 року, який втратив чинність на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011, наявні вимоги до необхідного мінімуму документів, необхідних для отримання дозволу на забудову земельної ділянки. Вказаний дозвіл оформляється будівельним паспортом, який є комплексом містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку. Однак наданий з відзивом будівельний паспорт у копіях не містить всіх необхідних документів необхідних для його отримання, а тому вказані копії, без надання оригіналу будівельного паспорта на вказаний вище об'єкт, не можуть стати належним, допустимим та достовірним доказом для прийняття об'єктивного та законного судового рішення. Таким чином, відповідачем не надано жодного допустимого, належного і достовірного доказу, який би підтверджував законність надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для будівництва гаража.
Відповідно до заяви від 23.10.2019 позивач збільшив позовні вимоги та просив скасувати рішення Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 № 1776-54, яким надано дозвіл на виготовлення документів на приватизацію та рішення від 21.10.2016 № 296-8, яким передано у власність спірну земельну ділянку ОСОБА_5 .
У відзиві на заяву про збільшення позовних вимог позивачем вказується на те, що ОСОБА_5 до матеріалів справи долучено Інформаційну довідку з Державного реєстру на нерухоме майно від 10.11.2016 року № 72764299, згідно якої за ОСОБА_11 оформлено речове право на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». ОСОБА_5 набув права власності на земельну ділянку у порядку та у межах норм, визначених положеннями ст.ст. 118 та 122 ЗК України та отримав документ, що посвідчує право на земельну ділянку, передбачене ст. 126 Земельного Кодексу України, тому на нього поширюються гарантії права власності на земельну ділянку, встановлені ст. 153 ЗК України, а позивач не довів своє речове право на цю земельну ділянку. Тому, рішення міської ради від 26.05.2015 № 1776-54 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень» (пункт 7.3. рішення) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 орієнтовною площею 0,0031 га для будівництва індивідуального гаража та рішення міської ради від 21.10.2016 № 296-8 про затвердження такого проекту та передачу у власність земельної ділянки є законними, оскільки прийняті в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, у спосіб, передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, на підставі проекту відведення погодженого у встановленому чинним законодавством порядку. Будь-яких порушень чинного законодавства при виділенні земельної ділянки ОСОБА_5 допущено не було, право власності на земельну ділянку виникло на законних підставах, а тому відсутні підстави для скасування рішень.
Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В. від 18 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.
У зв'язку із закінченням 24.04.2017 року п'ятирічного строку призначення судді ОСОБА_12 вперше та відповідно до розпорядження керівника апарату Івано-Франківського міського суду Оліяра В.І. № 57 від 04.05.2017 року проведено повторний автоматичний розподіл даної цивільної справи.
Системою автоматизованого розподілу дану цивільну справу розподілено судді Антоняку Т.М.
Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.05.2017 року (суддя Антоняк Т.М.) вказану цивільну справу прийнято до провадження.
До участі у справі залучено ОСОБА_5 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до ухвали суду від 29 березня 2019 року до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили суд про задоволення позову.
Представники відповідача - Івано-Франківської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_5 заперечував позовні вимоги, покликаючись на законність набуття земельної ділянки.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як слідує з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_9 (а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_9 16.02.2016 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. заведена спадкова справа № 15/2016. Згідно поданих заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , останні є спадкоємцями на спадкове майно після померлого ОСОБА_9 у рівних частках (а.с. 9).
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.03.2012 року № 695-22, додаток № 1 п. 30, ОСОБА_9 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0688га по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 11).
Матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0688 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_9 були виготовлені на його замовлення, однак процедура з поданням на затвердження сесії міської ради не була завершена до часу смерті.
01.04.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою щодо визнання за ним права на завершення процедури приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0688 га по АДРЕСА_1 (а.с. 12-13).
Листом від 07.04.2016 № ДКР-34.1-110 Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради листом повідомив позивача про те, що для отримання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки (як спадкоємцю померлого ОСОБА_9 ) йому необхідно звернутися в Центр надання адміністративних послуг з необхідним пакетом документів.
12.05.2016 позивач звернувся в Центр надання адміністративних послуг щодо надання йому дозволу на складання документації із землеустрою.
Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради листом від 10.06.2016 № ДКР-1356/0120 повідомив ОСОБА_1 про те, що питання надання дозволу на складання проекту землеустрою буде внесено в проект рішення на розгляд чергового засідання виконкому міської ради (а.с. 16).
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 26.05.2015 № 1776-54 ОСОБА_5 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0031 га по АДРЕСА_4 для будівництва індивідуального гаражу (а.с. 131).
Протоколом засідання узгоджувальної комісії виконкому № 161 від 26.02.2016 було розглянуто повторне звернення ОСОБА_5 про погодження межі, яка не погоджується ОСОБА_1 при цьому як зазначється в протоколі попереднім протоколом цієї ж комісії від 19.01.2015 було рекомендовано обом суміжним землекористувачам подати свої доводи та матеріали для оформлення земельних ділянок. За результатми засідання, було вирішено погодити ОСОБА_5 непогоджену межу ОСОБА_1 (а.с. 109).
На підставі поданого проекту землеустрою ОСОБА_5 , міською радою було прийнято рішення від 21.10.2016 № 296-8 п. 7 додаток 7, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,0031 га по АДРЕСА_4 для будівництва індивідуального гаражу, із затвердженням протоколу засідання узгоджувальної комісії виконкому № 161 від 26.02.2016 (а.с. 106).
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.11.2016 року у задоволенні позовних ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 , про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення дій відмовлено.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об'єктом відносин спадкування виступають права та обов'язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України). Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України.
Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Як зазначено у п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
З урахуванням викладеного у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації. І лише у разі відмови органу місцевого самоврядування, усі спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємців.
Рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.03.2012 року № 695-22 «Про передачу у власність та надання у користування громадян земельних ділянок та внесення змін до рішень» ОСОБА_9 (батьку позивача) надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Проект землеустрою не був погоджений та затверджений в порядку визначеному Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».
Отже у спадкодавця ОСОБА_9 право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0688 га на АДРЕСА_1 не виникло та, відповідно до ст. 1216 ЦК України, не перейшло до спадкоємців у порядку спадкування.
Як вбачається з довідки приватного нотаріуса Павлінського В.Д, від 16.03.2016 року № 100/02-14, 16.02.2016 року за № 15/2016 заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_9 та визначено коло спадкоємців. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 є: ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у рівних частках.
Відтак, із заявою про завершення процедури приватизації мали б звертатися усі спадкоємці, визначені законом. У той же час, 12.05.2016 року із заявою до Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,0688 га звернувся тільки позивач ОСОБА_1 . Інші спадкоємці: ОСОБА_8 та ОСОБА_6 із заявою про надання дозволу на складання проекту чи про завершення приватизації, як спадкоємці ОСОБА_9 , як це встановлено вимогами Цивільного та Земельного кодексів України, до Івано-Франківської міської ради не зверталися та матеріали справи не містять підтвердження того, що зазначені спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини в порядку, встановленому законом.
Статтями 116, 118 Земельного кодексу України визначено підстави й порядок набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно положень ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до Положення про узгоджувальну комісію виконавчого комітету міської ради, затвердженого рішення міської ради від 08.07.2016 року № 216-6, Узгоджувальна комісія - колегіальний орган, утворений Івано-Франківською міською радою, відповідно до повноважень законодавства у сфері регулювання земельних відносин на території м. Івано-Франківська.
Узгоджувальна комісія, відповідно до Земельного кодексу України та в межах своєї компетенції, розглядає спори щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, додержання громадянами правил добросусідства.
Рішення узгоджувальної комісії оформляється протоколом та має рекомендаційний характер і, за необхідності, затверджується міською радою.
Виходячи зі своєї компетенції та керуючись чинним законодавством, основним завданням діяльності узгоджувальної комісії є врегулювання земельного спору, враховуючи інтереси всіх спірних сторін.
Як слідує з матеріалів справи, гр. ОСОБА_5 17.04.2015 року звернувся до міської ради із заявою про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу орієнтовною площею 0,0031 га. До заяви ОСОБА_5 долучив Кадастровий план земельної ділянки та Довідку з містобудівного кадастру, що містить офіційні відомості містобудівного кадастру, містить додаткові матеріали, необхідні для прийняття рішень.
В порядку визначеному Земельним кодексом зазначена заява була розглянута Івано-Франківською міською радою та прийнято рішення про надання такого дозволу, оскільки законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу.
За заявою гр. ОСОБА_5 ТОВ «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів.
При погодженні меж земельної ділянки, межа вказаної ділянки не погоджена гр. ОСОБА_1 та спір був переданий на розгляд узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів.
Як вбачається з матеріалів справи, узгоджувальна комісія, як уповноважений орган по розгляду спорів щодо меж земельних ділянок, неодноразово розглядала земельний спір щодо непогодження межі між суміжними землекористувачами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Протоколом засідання узгоджувальної комісії № 161 від 26.02.2016 було розглянуто повторне звернення ОСОБА_5 про погодження межі, яка не погоджується ОСОБА_1 . При цьому, як зазначається у протоколі, попереднім протоколом цієї ж комісії від 19.01.2015 було рекомендовано обом суміжним землекористувачам подати свої доводи та матеріали для оформлення земельних ділянок. За результатами засідання, враховуючи надані обома сторонами документи, комісія вирішила погодити гр. ОСОБА_5 непогоджену межу земельної ділянки на АДРЕСА_3 для будівництва індивідуального гаража, згідно поданого ним кадастрового плану, без погодження гр. ОСОБА_1 .
Відтак, приймаючи рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки Івано-Франківська міська рада взяла до уваги виготовлений проектною ліцензованою організацією із дотриманням вимог чинного законодавства України проект землеустрою представлений ОСОБА_5 та погоджений у встановленому законом порядку.
Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_13 Категорія земель, за рахунок яких відводиться земельна ділянка - землі житлової та громадської забудови. Земельна ділянка незабудована житловими будівлями та господарськими спорудами.
У проекті землеустрою наявні:
Висновок Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини від 06.05.2016 про погодження проекту землеустрою, відповідно до якого відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів не суперечить чинній містобудівній документації, а відповідно документація із землеустрою погоджена;
Висновок Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську, відповідно до якого відділ Держгеокадастру у м. Івано-Франківську керуючись положенням чинних нормативних документів та законодавчих актів погоджує гр. ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів;
Акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі;
Довідка з містобудівного кадастру, в якій зазначено що згідно Генерального плану міста земельна ділянка знаходиться на території садибної житлової забудови;
кадастровий план земельної ділянки;
Витяг з протоколу № 161 узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 26.02.2016 року.
Велика Палата у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18) вказувала про те, «що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 З К України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів».
Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність, якщо вони діяли добросовісно.
Вимогами Земельного кодексу України встановлено виключний перелік підстав, коли особі може бути відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою та у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - це лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 7 ст. 118, ч. 6 ст. 186-1 ЗК України). А відтак, оскаржувані рішення можуть бути скасовані, якщо на момент їх прийняття такі підстави мали місце.
Проте, позивач належних доказів невідповідності проекту землеустрою вимогам закону, не надав.
Також, не заслуговують на увагу і доводи позивача про сплату податку за користування земельною ділянкою, оскільки із долучених копій платіжних повідомлень та квитанцій незрозуміло за яку земельну ділянку сплачувався податок, якою площею була ця земельна ділянка. Крім того, у графі квитанцій «Найменование и срок платежа» зазначено як «податок з будівлі» та у платіжних повідомлення адреса значиться як Челюскінців, 59 в, а у квитанціях, адреса платника зазначена як Челюскінців, 61 так і Челюскінців, 59 в.
Відтак, долучені копії платіжних повідомлень та квитанцій з різних адрес не підтверджують сплату земельного податку за площу, яка передана ОСОБА_5 у власність для будівництва індивідуального гаража.
ОСОБА_5 до матеріалів справи долучено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.11.2016 року № 72764299, згідно якої за ОСОБА_11 оформлене речове право на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З огляду на вищенаведене вбачається, що ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку у порядку та у межах норм, визначених положеннями ст.ст. 118 та 122 ЗК України та отримав документ, що посвідчує право на земельну ділянку, передбачений ст. 126 Земельного Кодексу України, тому на нього поширюються гарантії права власності на земельну ділянку, встановлені ст. 153 ЗК України. У той же час позивач не довів своє речове право на цю земельну ділянку.
Також ОСОБА_1 звертався до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення дій, а саме щодо прийняття рішення про затвердження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0031 га на АДРЕСА_3 для будівництва індивідуального гаража.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.11.2016 року у задоволенні позовних відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили.
Зважаючи на вищенаведене вбачається, що рішення міської ради від 26.05.2015 № 1776-54 «Про передачу у власність та надання в користування громадянам земельних ділянок та внесення змін до рішень" (пункт 7.3 рішення) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 , орієнтовною площею 0,0031 га для будівництва індивідуального гаража та рішення міської ради від 21.10.2016 № 296-8 про затвердження такого проекту та передачу у власність земельної ділянки є законними, оскільки прийняті в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, у спосіб, передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, на підставі проекту відведення погодженого у встановленому чинним законодавством порядку.
При виділенні земельної ділянки ОСОБА_5 порушень чинного законодавства допущено не було, право власності на земельну ділянку виникло на законних підставах, а відтак відсутні підстави для скасування рішень.
Дослідженими в судовому засіданні обставинами встановлено, що позовні вимоги є безпідставними, отже такими, що не підлягають до задоволення.
Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про визнання права на завершення приватизації та отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, скасування рішень Івано-Франківської міської ради слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про визнання права на завершення приватизації та отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, скасування рішень Івано-Франківської міської ради - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2024 року.