іменем України
24 квітня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/2795/22
Головуючий у першій інстанції - Ільченко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/32/24
Суд у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,
за участю секретаря Зеляк Ю.Г.
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 ,
на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2023 року та на додаткове рішення цього ж суду від 22 лютого 2023 року, час, місце ухвалення і дата складання повних текстів рішень: 22.02.2023, м. Прилуки,
У жовтні 2022 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягти з останнього заборгованість за проданий автомобіль Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , у сумі 187000 грн 00 коп. за договором купівлі-продажу № 7442/2022/7131350 від 12.05.2022, 18411 грн 86 коп. - інфляційні втрати, 37861 грн 10 коп. - штрафні санкції, 2474 грн 55 коп. - 3% річних, а всього 245747 грн 51 коп., та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.05.2022 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу вищевказаного транспортного засобу, зареєстрований в Територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ № 7442 в м. Прилуки, ціна якого становить 187000 грн 00 коп. Оскільки покупцем був колишній чоловік позивачки, з яким після розлучення у них збереглися нормальні стосунки, то вона погодилася на підписання договору з усною домовленістю на отримання коштів за автомобіль на наступний день після підписання договору. Однак відповідач їх не виплатив.
Оскаржуваним рішенням від 13.02.2023 в позові відмовлено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з того, що позивач не довела заявлені нею вимоги.
Додатковим рішенням від 22.02.2023, що теж оскаржується, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000 грн 00 коп. Ухвалюючи його, суд виходив зі складності справи, кількості та часу судових засідань, у яких брав участь адвокат, обсягу виконаних ним робіт (наданих послуг), які не були необхідними, і виснував, що представникові ОСОБА_2 - досвідченому адвокату із значним юридичним стажем, потрібно значно менше часу, ніж це зазначено ним в завищених розрахунках, тому суд дійшов до висновку про часткове задоволення вищевказаної заяви.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані рішення й ухвалити рішення про задоволення її вимог. Доводи скарги зводяться до такого:
- судом І інстанції встановлено, що вищевказаний автомобіль переданий позивачкою відповідачу та ним отриманий, але відповідачем не надано доказів на підтвердження оплати ним коштів за цей автомобіль. Як на підставу передачі їх ОСОБА_1 ОСОБА_2 послався лише на те, що цей факт зафіксовано у договорі купівлі-продажу, а саме що умовами договору передбачена оплата автомобіля до його підписання. Однак цей договір визначає лише купівельну ціну автомобіля і жодним його пунктом не підтверджено факту передачі - отримання на його підставі грошових коштів;
- зважаючи на встановлений порядок розрахунків за договором купівлі - продажу та при визначеній у договорі вартості автомобіля - 187000 грн 00 коп., ці грошові кошти мали бути перераховані ОСОБА_2 зі свого рахунку на рахунок ОСОБА_1 або внесені готівкою на її рахунок, а підтвердженням такого мала бути відповідна банківська квитанція чи платіжне доручення. Проте таких доказів відповідачем не надано;
- оскільки судом І інстанції прийняте незаконне рішення про відмову у задоволенні вимог позивача, то і додаткове рішення у цій справі також є незаконним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
У справі встановлено таке.
12.05.2022 ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) в РСЦ ГСЦ МВС Чернігівської області № 7442 уклали договір купівлі - продажу транспортного засобу № 7442/2022/3171350, який посвідчила адміністратор цього Центру ОСОБА_3 (його копія на арк. 9). Цим договором передбачено, що:
- продавець зобов'язується передати у власність покупцеві автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 (п. 1.1);
- передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати цього майна (п. 2.1);
- право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання цього договору (п. 2.2);
- за домовленістю сторін ціна транспортного засобу становить 187000 грн 00 коп. (п. 3);
- покупець зобов'язаний: в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу, зазначену у його п. 3.1, та прийняти транспортний засіб (п. 5);
- всі спори , які виникатимуть між сторонами і витікають з цього договору, в тому числі щодо зміни та розірвання договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору згідно з чинним в Україні законодавством (пп. 8.1, 8.2);
- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (п. 9.1).
На звернення ОСОБА_1 до Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 7442 останній листом № 31/25/14-152 від 13.07.2022 повідомив, що транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 12.05.2022 перереєстровано на інше ім'я за договором купівлі - продажу № 7442/2022/7131350, який укладено в цьому Центрі, ціна якого - 187000 грн (копія листа - арк. 8).
Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, і наданих суду доказів доводить суд такого.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналіз цієї норми права доводить висновку, що вона допускає розрив у часі між фактичною передачею продавцем товару покупцеві і оплатою його покупцем продавцеві, причому цій правовій нормі відповідатиме як оплата 100% вартості товару до фактичної його передачі продавцем покупцеві, так і передача продавцем товару покупцеві з повною чи частковою оплатою його вартості у майбутньому (після його отримання покупцем).
Виходячи з сенсу ч. 1 ст. 627 ЦК України, черговість виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу (оплата продавцеві 100% вартості товару до фактичної його передачі покупцеві або передача покупцеві товару з повною чи частковою оплатою його вартості продавцеві у майбутньому) у разі досягнення його сторонами домовленості про розрив у часі між фактичною передачею продавцем товару покупцеві і оплатою його покупцем продавцеві залежить виключно від погодження сторонами, що з цих правочинів при виконанні укладеного ними договору буде первинним, а що - заключним. Але будь-який варіант їх черговості буде правомірним.
Аналіз укладеного сторонами договору купівлі-продажу автомобіля № 7442/2022/3171350 від 12.05.2022 доводить висновку, що у ньому не встановлено черговість вчинення правочинів, спрямованих на його виконання сторонами. Тобто цим договором не встановлено, що має бути первинним, а що наступним або одномоментним: чи оплата ОСОБА_1 (продавцеві) 100% вартості автомобіля до фактичної його передачі ОСОБА_2 (покупцеві), чи передача останньому автомобіля з повною або частковою оплатою його вартості ОСОБА_1 у майбутньому, чи оплата ОСОБА_1 повністю або частково вартості автомобіля й одночасна фактична його передача ОСОБА_2 .
Місцевий суд дійшов висновку, що факт передачі позивачем відповідачеві транспортного засобу, який є предметом вказаного договору № 7442/2022/3171350 від 12.05.2022, відповідно до його положень свідчить про повну оплату відповідачем позивачеві купівельної ціни автомобіля. Цей висновок є помилковим. Так:
1) у пункті 2.1 договору встановлено черговість вчинення на його виконання правочинів, спрямованих на перехід від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 права власності на придбаний останнім автомобіль (на предмет цього договору): спершу - повна оплата автомобіля, а після цього - його передача продавцем і прийняття його покупцем. Про порядок і спосіб посвідчення (підтвердження) факту сплати ОСОБА_2 . ОСОБА_1 купівельної ціни автомобіля ні в цьому, ні в будь-якому іншому пункті договору не йдеться. Зокрема договір не містить положення, відповідно до якого сам по собі факт знаходження автомобіля - предмета цього договору у ОСОБА_2 є підтвердженням (доказом) сплати останнім ОСОБА_1 його купівельної ціни. Крім того, у договорі не зазначено, що на його виконання і до його підписання ОСОБА_2 сплачено ОСОБА_1 купівельну ціну автомобіля - 187000 грн 00 коп.;
2) оскільки договір, що є об'єктом судового розгляду, не передбачає порядку розрахунків між сторонами і фіксації факту й способу здійснення розрахунків та переліку фактів, що свідчать про проведення покупцем повного розрахунку з продавцем, то при встановленні доведеності (недоведеності) факту проведення покупцем повного розрахунку з продавцем необхідно виходити з загальних засад щодо цих (таких) правовідносин. Відповідно до цих засад:
- укладений сторонами договір купівлі-продажу є договором з зустрічним виконанням зобов'язання: відповідно до нього виконання свого обов'язку продавцем - передачу покупцеві транспортного засобу, обумовлене виконанням покупцем свого обов'язку - повністю оплатити купівельну ціну транспортного засобу (ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 538 ЦК України);
- правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону (ч. 3 ст. 206 ЦК України); у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, яка спірних правовідносин не регулює, (п. 3 ч. 1 ст. 208 цього ж Кодексу); прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі (ч. 1 ст. 545 ЦК України).
Нормами ЦПК України приписується, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ч. 1, 12 ч. 3); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ч. 2).
З наведеного у попередніх п'яти абзацах випливає, що оскільки купівельна ціна автомобіля за договором, що є об'єктом судового розгляду, становить 187000 грн 00 коп., то факт її оплати у зв'язку з невизнанням цього ОСОБА_1 (продавцем) має бути доведений ОСОБА_2 (покупцем) розпискою про одержання нею виконання в повному обсязі. Але такої суду не надано.
Отож у справі належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами (з урахуванням обставин, що визнаються позивачем і відповідачем) доведено, що ОСОБА_1 виконала свій обов'язок за договором купівлі-продажу автомобіля № 7442/2022/3171350 від 12.05.2022, який посвідчено адміністратором РСЦ ГСЦ МВС Чернігівської області № 7442 ОСОБА_3 , передавши ОСОБА_2 предмет цього договору - автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , а виконання ОСОБА_2 свого обов'язку за цим договором не доведено.
В частині 4 ст. 538 ЦК України зазначено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
З наведеного у попередніх двох абзацах випливає, що ОСОБА_2 на виконання вищевказаного договору зобов'язаний сплатити ОСОБА_1 187000 грн 00 коп. - купівельну ціну автомобіля, про який йдеться. В силу п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України у зв'язку з невиконанням (запереченням) ним цього обов'язку з нього на користь ОСОБА_1 належить стягти вказану суму коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог про стягнення з відповідача купівельної ціни автомобіля, з нього ж на користь позивача належить стягти іще й 18411 грн 00 коп. - збитки внаслідок інфляції та 2474 грн 55 коп. - 3% річних, так як інший розмір процентів не передбачено договором між сторонами. Розмір зазначених у цьому абзаці стягнень визначено у позовній заяві; заперечень проти нього (в тому числі й проти способу його визначення) стороною відповідача не виказано.
Вимагаючи стягнення з ОСОБА_2 штрафних санкцій в сумі 37861 грн 10 коп., ОСОБА_1 послалася на п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України. Цією нормою права встановлено, що порушення зобов'язання може потягти за собою сплату порушником неустойки. У частині 1 ст. 549 цього Кодексу зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 2 ст. 551 цього ж Кодексу встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Ні договором між сторонами, ні актом цивільного законодавства, зокрема пунктом 3 ст. 692 ЦК України, не встановлено розмір грошової суми, що має бути сплачена як неустойка у разі порушення покупцем договору купівлі-продажу транспортного засобу між фізичними особами. Тому у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій належить відмовити.
Отож оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
В порядку ч. 13 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову:
- з відповідача на користь позивача належить стягти відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, справленого з позовної заяви та апеляційної скарги, у сумі: (2457 грн 50 коп. (розмір судового збору, справленого з позовної заяви, арк. 1) + (3686 грн 22 коп. (розмір судового збору, справленого з апеляційної скарги, арк. 63) х 84,59% (розмір задоволення позовних вимог) = 5196 грн 97 коп.;
- додаткове рішення про відшкодування відповідачеві витрат на правову допомогу підлягає зміні.
Так, належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами у справі встановлено, що 09.11.2022 ОСОБА_2 (замовник) і адвокатом Фесиком І.А. (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги (його копія на арк. 50-51). Виходячи з відомостей, зазначених у розділі 5 цього договору «Порядок оплати послуг виконавця», у розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу (арк. 53), акті приймання-передавання послуг за цим договором від 15.02.2023 (арк. 52), а також з наявних у справі доказів, підтверджено факт надання адвокатом Фесиком І.А. ОСОБА_2 такої правової допомоги у цій справі і її вартості: вивчення позову та приєднаних документів - 1250 грн 00 коп., усна консультація - 500 грн 00 коп., складання відзиву на позовну заяву - 4500 грн 00 коп., роз'яснення прав відповідача у суді І інстанції - 200 грн 00 коп., представництво інтересів ОСОБА_2 - 6000 грн 00 коп., а разом - 12450 грн 00 коп.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Зарічна Л.А. подала до місцевого суду заяву, в якій просила відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Фесика І.А. про відшкодування ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у зв'язку з неспівмірністю цих витрат зі складністю, обсягом наданої йому допомоги та витраченим на її надання часом, а також у зв'язку з невідповідністю способу обчислення вартості цієї допомоги положенням про її вартість, що містяться в укладеному ними договорі.
Перевіряючи доводи зазначеної заяви, апеляційний суд дійшов висновку, що у ній має рацію лише посилання на те, що з загального розміру вартості правової допомоги, що підлягає відшкодуванню відповідачеві, підлягає виключенню частина гонорару в розмірі 300 грн 00 коп. за складання адвокатського запиту, так як його датовано 09.11.2020, тобто до порушення судом цієї справи (арк. 22). Всі інші доводи заяви представника ОСОБА_4 судом відкидаються як такі, що суперечать описаним вище встановленим у справі обставинам щодо надання відповідачеві правової допомоги і визначеним відповідно до них правовідносинам.
Отож з позивача на користь відповідача належить стягти відшкодування витрат на правову допомогу у сумі: 12450 грн 00 коп. (загальний її розмір) х 15,41% (розмір відхилення позовних вимог) = 1918 грн 55 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 376 ч. 1 п. 2 і ч. 4, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 13 лютого 2023 року скасувати; позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 187000 (сто вісімдесят сім тисяч) грн 00 коп. купівельної ціни проданого йому автомобіля, 18411 грн 86 коп. інфляційних втрат, 2474 грн 55 коп. - 3% річних, та судові витрати у сумі 5196 (п'ять тисяч сто дев'яносто шість) грн 97 коп., а всього 213083 (двісті тринадцять тисяч вісімдесят дві) грн 52 коп.
Додаткове рішення цього ж суду від 22 лютого 2023 року змінити, зменшивши визначений в ньому розмір відшкодування витрат на професійну правову допомогу до 1918 (однієї тисячі дев'ятисот вісімнадцяти) грн 55 коп.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: