Справа № 607/5254/16-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/113/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
23 квітня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
особи, відносно якої подано клопотання
про застосування примусових заходів
медичного характеру ОСОБА_8
законного представника ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі апеляційну скаргу прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_11 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.12.2023 року про відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 304, ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015210010000074 від 12 січня 2015 року,
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року відмовлено у застосуванні примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12015210010000074 від 12.01.2015 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.304, ч.1 ст. 27, ч.2 ст. 185 КК України.
Згідно з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, 20 травня 2014 року у ОСОБА_8 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , з метою власного збагачення, умисно, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, достовірно знаючи, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім, виник злочинний умисел, направлений на втягнення останнього у злочинну діяльність, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу з метою викликати у неповнолітнього ОСОБА_12 бажання і рішучість вчинити злочин, тобто злочинний намір скоїти крадіжку золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_1 .
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на втягнення неповнолітнього ОСОБА_12 у злочинну діяльність, 20 травня 2014 року ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , умисно, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу, з метою власного збагачення викликав у неповнолітнього ОСОБА_12 , бажання і рішучість учинити злочин, тобто схилив до скоєння крадіжки золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_1 . В результаті цього неповнолітній ОСОБА_12 , діючи у співучасті із ОСОБА_8 , виконуючи роль виконавця, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з шкатулки, яка знаходилась у шафі, золотий виріб, а саме: кулон, 585 проби, вагою 0,99 грам, вартістю 282,15 гривень, який належить ОСОБА_13 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втекли, а викрадений золотий виріб - кулон, ОСОБА_8 здав у ломбард «Скарбниця», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , і отримані грошові кошти разом з неповнолітнім ОСОБА_12 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 282,15 гривень.
Окрім цього у ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з метою власного збагачення, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітнім, виник злочинний умисел, направлений на втягнення останнього у злочинну діяльність, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу, з метою викликати у неповнолітнього ОСОБА_14 бажання і рішучість вчинити злочин, тобто злочинний намір скоїти крадіжку золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний намір 22 травня 2014 року ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , умисно, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу, з метою власного збагачення викликав у неповнолітнього ОСОБА_14 бажання і рішучість учинити злочин, тобто схилив до скоєння крадіжки золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_4 . В результаті цього неповнолітній ОСОБА_14 , діючи у співучасті із ОСОБА_8 , виконуючи роль виконавця, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з тумбочки меблевого гарнітуру золотий виріб, а саме: ланцюг, 585 проби, вагою 2,46 грам, вартістю 701,1 гривня, який ОСОБА_15 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_14 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втекли, а викрадений золотий виріб - ланцюг ОСОБА_8 здав у ломбард « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , отримавши гроші в сумі 600 гривень, які разом з неповнолітнім ОСОБА_14 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 701,1 гривня.
Окрім цього 25 травня 2014 року у ОСОБА_8 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , з метою власного збагачення, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, достовірно знаючи, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім, виник злочинний умисел, направлений на втягнення останнього у злочинну діяльність, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу з метою викликати у неповнолітнього ОСОБА_12 бажання і рішучість вчинити злочин, тобто злочинний намір скоїти крадіжку золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_1 .
Реалізуючи свій злочинний намір за попередньою змовою, діючи у співучасті, кожен виконуючи свою роль, 25 травня 2014 року ОСОБА_8 , знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , умисно, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу, з метою власного збагачення викликав у неповнолітнього ОСОБА_12 , бажання і рішучість учинити злочин, тобто схилив до скоєння крадіжки золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_1 . В результаті цього неповнолітній ОСОБА_12 , діючи у співучасті із ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 . , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з шкатулки, яка знаходилась у шафі, золотий виріб, а саме: хрестик, 585 проби, вагою 1,36 грам, вартістю 387,6 гривень, який належить ОСОБА_13 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втекли, а викрадений золотий виріб - хрестик, ОСОБА_8 здав у ломбард «Скарбниця», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , і отримані гроші разом з неповнолітнім ОСОБА_12 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 387,6 гривень.
Окрім цього 28 травня 2014 року у ОСОБА_8 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_3 з метою власного збагачення, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітнім, виник злочинний умисел, направлений на втягнення останнього у злочинну діяльність, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу, з метою викликати у неповнолітнього ОСОБА_14 бажання і рішучість вчинити злочин, тобто злочинний намір скоїти крадіжку золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний намір, 28 травня 2014 року ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , умисно, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу, з метою власного збагачення викликав у неповнолітнього ОСОБА_14 бажання і рішучість учинити злочин, тобто схилив до скоєння крадіжки золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_3 . В результаті цього неповнолітній ОСОБА_14 , діючи у співучасті із ОСОБА_8 , виконуючи роль виконавця, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з тумбочки меблевого гарнітуру золоті вироби, а саме: хрестик, 585 проби, вагою 0,5 грам, вартістю 142,5 гривні, ладанку, 585 проби, вагою 0,81 грам, вартістю 230,85 гривень та ланцюг, 585 проби, вагою 0,95 грам, вартістю 270,75 гривень, які належать ОСОБА_16 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_14 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втекли, а викрадений золотий виріб - хрестик, 585 проби, вагою 0,5 грам, вартістю 142,5 гривень, ОСОБА_8 , здав у ломбард «Скарбниця», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , і отримані грошові кошти разом з неповнолітнім ОСОБА_14 витратили на продукти харчування та інші власні потреби. Після чого 29 травня 2014 року неповнолітній ОСОБА_14 викрадені раніше золоті вироби, а саме: ладанку, 585 проби, вагою 0,81 грам, вартістю 230,85 гривень та ланцюг, 585 проби, вагою 0,95 грам, вартістю 270,75 гривень, передав ОСОБА_8 , який здав їх у ломбард « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , отримані грошові кошти разом з неповнолітнім ОСОБА_14 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 644,1 гривні.
Окрім цього, 02 червня 2014 року у ОСОБА_8 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з метою власного збагачення, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітнім, виник злочинний умисел, направлений на втягнення останнього у злочинну діяльність, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу, з метою викликати у неповнолітнього ОСОБА_14 бажання і рішучість вчинити злочин, тобто злочинний намір скоїти крадіжку золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_4 . .
Реалізуючи свій злочинний намір, 02 червня 2014 року ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , умисно, ігноруючи моральні засади суспільства у ставленні до виховання підростаючого покоління, які передбачають охорону неповнолітніх від негативного впливу, шляхом умовляння та безпосереднього психологічного впливу, з метою власного збагачення викликав у неповнолітнього ОСОБА_14 бажання і рішучість учинити злочин, тобто схилив до скоєння крадіжки золотих виробів із приміщення квартири АДРЕСА_3 . В результаті цього неповнолітній ОСОБА_14 , діючи у співучасті із ОСОБА_8 , виконуючи роль виконавця, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з тумбочки меблевого гарнітуру золоті вироби, а саме: обручку, 583 проби, вагою 4,16 грам, вартістю 1177,28 гривень та ланцюг, 750 проби, вагою 8 грам, вартістю 2 560 гривень, які належать ОСОБА_16 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_14 з місця вчинення злочину втік, а викрадений золотий виріб - обручку та ланцюг передав ОСОБА_8 , який здав його у ломбард « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , отримані гроші разом з неповнолітнім ОСОБА_14 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 3 737,28 гривень.
Окрім цього 20 травня 2014 року у ОСОБА_8 , який достовірно знаючи, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім та що за місцем проживання неповнолітнього у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , знаходяться золоті вироби, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна у співучасті із ОСОБА_12 .
Реалізуючи спільний злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи згідно розподілених ролей, 20 травня 2014 року ОСОБА_8 , виконуючи роль підбурювача, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , з метою втягнення неповнолітнього ОСОБА_12 у злочинну діяльність, запропонував останньому вчинити таємне викрадення чужого майна, пообіцявши при цьому предмети здобуті злочинним шляхом реалізувати у ломбард та за реалізацію яких отримати грошові кошти, чим викликав у неповнолітнього ОСОБА_12 стійке бажання до скоєння злочину, зацікавив неповнолітнього і втягнув його у злочинну діяльність. В результаті цього неповнолітній ОСОБА_12 , який виконував роль виконавця, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з шкатулки, яка знаходилась у шафі, золотий виріб, а саме: кулон, 585 проби, вагою 0,99 грам, вартістю 282,15 гривень, який належить ОСОБА_13 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втекли, а викрадений золотий виріб - кулон, ОСОБА_8 здав у ломбард «Скарбниця», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , і отримані грошові кошти разом з неповнолітнім ОСОБА_12 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 282, 15 гривень.
Окрім цього 22 травня 2014 року у ОСОБА_8 , який достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітнім та що за місцем проживання неповнолітнього у приміщенні квартири АДРЕСА_3 знаходяться золоті вироби, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна у співучасті із неповнолітнім ОСОБА_14 .
Реалізуючи спільний злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи згідно розподілених ролей, 22 травня 2014 року ОСОБА_8 , виконуючи роль підбурювача, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з метою втягнення неповнолітнього ОСОБА_14 у злочинну діяльність, запропонував останньому вчинити таємне викрадення чужого майна, пообіцявши при цьому предмети, здобуті злочинним шляхом, реалізувати у ломбард та за реалізацію яких отримати грошові кошти, чим викликав у неповнолітнього ОСОБА_10 стійке бажання до скоєння злочину, зацікавив неповнолітнього і втягнув його у злочинну діяльність. В результаті цього неповнолітній ОСОБА_14 , який виконував роль виконавця, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з шкатулки, яка знаходилась у шафі, золотий виріб, а саме: ланцюг, 585 проби, вагою 2,46 грам, вартістю 701,1 гривня, який належить ОСОБА_16 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_14 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втекли, а викрадений золотий виріб - ланцюг ОСОБА_8 здав у ломбард «Скарбниця», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , отримавши гроші в сумі 600 гривень, які разом з неповнолітнім ОСОБА_14 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 701,1 гривня.
Окрім цього 25 травня 2014 року у ОСОБА_8 , який достовірно знаючи, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім та що за місцем проживання неповнолітнього у приміщенні квартири АДРЕСА_1 знаходяться золоті вироби, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна у співучасті із ОСОБА_12 .
Реалізуючи спільний злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи згідно розподілених ролей, 25 травня 2014 року ОСОБА_8 , виконуючи роль підбурювача, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , з метою втягнення неповнолітнього ОСОБА_12 у злочинну діяльність, запропонував останньому вчинити таємне викрадення чужого майна, пообіцявши при цьому предмети, здобуті злочинним шляхом, реалізувати у ломбард та за реалізацію яких отримати грошові кошти, чим викликав у неповнолітнього ОСОБА_12 стійке бажання до скоєння злочину, зацікавив неповнолітнього і втягнув його у злочинну діяльність. В результаті цього неповнолітній ОСОБА_12 , який виконував роль виконавця, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з шкатулки, яка знаходилась у шафі, золотий виріб, а саме: хрестик, 585 проби, вагою 1,36 грам, вартістю 387,6 гривень, який належить ОСОБА_13 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_12 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втекли, а викрадений золотий виріб - хрестик ОСОБА_8 здав у ломбард «Скарбниця», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , і отримані гроші разом з неповнолітнім ОСОБА_12 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 387,6 гривень.
Окрім цього 28 травня 2014 року у ОСОБА_8 , який достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітнім та що за місцем проживання неповнолітнього у приміщенні квартири АДРЕСА_3 знаходяться золоті вироби, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна у співучасті із неповнолітнім ОСОБА_14 .
Реалізуючи спільний злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи згідно розподілених ролей, 28 травня 2014 року ОСОБА_8 , виконуючи роль підбурювача, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з метою втягнення неповнолітнього ОСОБА_14 у злочинну діяльність, запропонував останньому вчинити таємне викрадення чужого майна, пообіцявши при цьому предмети, здобуті злочинним шляхом, реалізувати у ломбард та за реалізацію яких отримати грошові кошти, чим викликав у неповнолітнього ОСОБА_14 стійке бажання до скоєння злочину, зацікавив неповнолітнього і втягнув його у злочинну діяльність. В результаті цього неповнолітній ОСОБА_14 , який виконував роль виконавця, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з шкатулки, яка знаходилась у шафі, золотий виріб, а саме: хрестик, 585 проби, вагою 0,5 грам, вартістю 142, 5 гривні, ладанку, 585 проби, вагою 0,81 грам, вартістю 230,85 гривень та ланцюг, 585 проби, вагою 0,95 грам, вартістю 270,75 гривень, які належать ОСОБА_16 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_14 та ОСОБА_8 з місця вчинення злочину втекли, а викладений золотий виріб - хрестик, 585 проби, вагою 0,5 грам, вартістю 142,5 гривень, ОСОБА_8 здав ІНФОРМАЦІЯ_2 у ломбард «Скарбниця», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , і отримані грошові кошти разом з неповнолітнім ОСОБА_14 витратили на продукти харчування та інші власні потреби. Після чого 29 травня 2014 року неповнолітній ОСОБА_14 раніше викрадені золоті вироби, а саме: ладанку, 585 проби, вагою 0,81 грам, вартістю 230,85 гривень та ланцюг, 585 проби, вагою 0,95 грам, вартістю 270,75 гривень, передав ОСОБА_8 , який здав їх у ломбард « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , отримані грошові кошти разом з неповнолітнім ОСОБА_14 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 644,1 гривні.
Окрім цього 02 червня 2014 року у ОСОБА_8 , який достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітнім та що за місцем проживання неповнолітнього у приміщенні квартири АДРЕСА_3 знаходяться золоті вироби, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна у співучасті із неповнолітнім ОСОБА_14 .
Реалізуючи спільний злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи згідно розподілених ролей, 02 червня 2014 року ОСОБА_8 , виконуючи роль підбурювача, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з метою втягнення неповнолітнього ОСОБА_14 у злочинну діяльність, запропонував останньому вчинити таємне викрадення чужого майна, пообіцявши при цьому предмети, здобуті злочинним шляхом, реалізувати у ломбард та за реалізацію яких отримати грошові кошти, чим викликав у неповнолітнього ОСОБА_14 стійке бажання до скоєння злочину, зацікавив неповнолітнього і втягнув його у злочинну діяльність. В результаті цього неповнолітній ОСОБА_14 , який виконував роль виконавця, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а також те, що він не буде помічений сторонніми особами, таємно викрав з шкатулки, яка знаходилась у шафі, золотий виріб, а саме: обручку, 583 проби, вагою 4,16 грам, вартістю 1 177, 28 гривень та ланцюг, 750 проби, вагою 8 грам, вартістю 2560 гривень, які належать ОСОБА_16 .
Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_14 з місця вчинення злочину втік, а викрадений золотий виріб - обручку та ланцюг, передав ОСОБА_8 , який здав його у ломбард « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , отримані гроші разом з неповнолітнім ОСОБА_14 витратили на продукти харчування та інші власні потреби, чим завдали ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 3737,28 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні вважає, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 14.12.2023 року не відповідає вимогам закону у зв'язку із неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи.
Звертає увагу, що згідно висновку судово- психіатричного експерта № 137, складеному за наслідками проведення 16.03.2023 року судово-психіатричної експертиз комісією лікарів-психіатрів КНП “ТОКПЛ” ТОР, ОСОБА_8 виявляє ознаки хронічного, психічного захворювання у вигляді шизоафективного розладу, змішаний тип, ремісія, тому не може давати звіт своїм діям та керувати ними, становить небезпеку для оточуючих та потребує застосування до нього заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги.
З огляду на такий висновок судово-психіатричної допомоги, прокурором складено та подано до Тернопільського міськрайонного суду нове клопотання про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Вказує, що висновок суду першої інстанції про відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 базується на відсутності доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_8 “поза розумним сумнівом”, що суд пов'язує з неможливістю допиту свідка ОСОБА_12 , який не з'являвся в судові засідання.
Разом з тим, на переконання апелянта, такий висновок місцевого суду є неправильним і таким, що ґрунтуватися не на усіх доказах, що підтверджують обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.
Зазначає, що свідок ОСОБА_12 не міг вчасно з'явитися для розгляду кримінального провадження з об'єктивних причин, які пов'язані з тим, що 16.11.2023 року судове засідання повинно було відбуватися в режимі відеоконференції з Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, однак свідок не з'явився по причині оголошення в той час повітряної тривоги. У подальшому судове засідання було відкладено на 14.12.2023 року, проте свідок не міг повідомити про причину свого неприбуття у зв'язку з масштабною відсутністю мобільного зв'язку “Київстар”.
Апелянт наголошує, що незважаючи на відсутність інформації щодо поважності причин неявки свідка ОСОБА_12 до Тернопільського міськрайонного суду, судом нез'явлення свідка розцінено як неявка без поважних причин та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відкладення судового розгляду для забезпечення участі вказаного свідка у наступному судовому засіданні та виключено останнього з переліку осіб, яких необхідно допитати пі час судового розгляду кримінального провадження № 12015210010000074 від 12.01.2015 року.
Вважає, що суд безпідставно виключив свідка ОСОБА_12 з переліку осіб, яких необхідно допитати під час судового розгляду кримінального провадження № 12015210010000074 від 12.01.2015 року та не дослідив показання свідка, який вчиняв кримінальні правопорушення безпосередньо з ОСОБА_8 та був втягнутий останнім у злочинну діяльність. Тобто, суд не з'ясував обставин, що мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення та, як наслідок, не взяв до уваги доказ, що може істотно вплинути на його висновки.
Просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 14.12.2023 року, якою відмовлено в застосуванні примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 , та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та застосувати примусові заходи медичного характеру відносно ОСОБА_8 за вчинення кримінальних правопорушень , передбачених ч.1ст. 304, ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 185 КК України.
Захисник особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, адвокат ОСОБА_10 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, за змістом якого вважає, що дана скарга до задоволення не підлягає.
В обґрунтування своїх доводів зазначає про необхідність дотримання розумних стоків, які відповідно до ч.1 ст.28 КПК України, строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Вважає, що прокурор не навів мотивів, чому маючи відомості про особу заявленого свідка ОСОБА_12 з дня реєстрації кримінального провадження, сторона обвинувачення не вживала заходів для його допиту
Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора і залишити без змін ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 14.12.2023 року.
Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду; міркування прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, навів аналогічні, викладеним у ній, мотиви і просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.12.2023 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та застосувати примусові заходи медичного характеру відносно ОСОБА_8 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 304, ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 185 КК України; особу щодо якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_8 , його законного представника ОСОБА_9 та захисника адвоката ОСОБА_10 , які рішення суду першої інстанції вважать законним та обґрунтованим і тому просять залишити його без зміни та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора; провівши судове слідство; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути: законним, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим, ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст.503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що:
1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;
2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Розглядаючи клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, суд, відповідно до приписів ч.1 ст.513 КПК України, повинен встановити:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Таким чином, суд, в першу чергу, повинен вирішити питання щодо наявності в діях особи, відносно якої подано клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, ознак суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення.
Вирішуючи це питання, суд відповідно до положень ст.94 КПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як слідує з матеріалів провадження, 25.05.2015 року прокурором направлено до Тернопільського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015210010000074 від 12 січня 2015 року за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.304, ч.2 ст.185, ч.4 ст.27 ч.2 ст.185, ч.2 ст.27 ч.2 185 КК України відносно ОСОБА_17 та ОСОБА_8 (т.1 а. п.2-30)
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2016 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.304, ч.4 ст.27, ч.2 ст.185 КК України виділено в окреме провадження.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 203 від 02.05.2019 року ОСОБА_8 виявляв ознаки шизоефективного розладу, депресивний стан, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з чим потребував застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги. (т.2 а. п.155-156)
Зважаючи на вказаний експертний висновок, 23.07.2019 року прокурор подав до суду клопотання у кримінальному провадженні № 12015210010000074 від 12 січня 2015 року про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. (т.2 а. п.187-191)
В подальшому, у даному кримінальному провадженні було призначено повторну судово-психіатричну експертизу. Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 69 від 15.02.2022 року встановлено, що ОСОБА_8 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизоефективного розладу, змішаний тип, стійкий галюцинаторний синдром і тому не може давати звіт своїм діям та керувати ними, становить небезпеку для оточуючих і потребує стаціонарного лікування в психіатричній лікарні загального режиму (т.3 а. п.130-131)
З дослідженого апеляційним судом висновку судово-психіатричної експертизи № 137 від 16.03.2023 року вбачається, що на теперішній час ОСОБА_8 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизоафективного розладу, змішаний тип, ремісія, тому він не може давати звіт своїм діям та керувати ними. Враховуючи характер дій підекспертного в період, який відноситься до інкримінованих злочинів, він становить небезпеку для оточуючих. На теперішній час ОСОБА_8 потребує застосування до нього заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги. (т.3 а. п.202-203)
Виходячи із вказаного експертного висновку, прокурор у кримінальному провадженні 05.05.2023 року подав до суду клопотання про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної примусової психіатричної допомоги. (т.3 а. п.226-236)
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 , суд першої інстанції виходив з того, що надані стороною обвинувачення докази вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.304, ч.4 ст.27 ч.2 ст.185 КК України, не підтверджують вчинення саме ОСОБА_8 вказаних суспільно-небезпечних діянь.
Як вбачається з ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року, місцевий суд виключив свідка ОСОБА_12 із списку осіб, які підлягають допиту в судовому засідання, мотивуючи тим, що він без поважних причин не з'явився в судові засідання, призначені на 09 год. 00 хв. 25.10.2023 р., 09 год. 00 хв. 16.112023 р. та 09 год. 00 хв. 14.12.2023 р., а прокурор не забезпечив його явку.
Заперечуючи вказані обставини, прокурор у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надав письмові докази поважності причин неявки свідка ОСОБА_12 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 16.11.2023 року, що пов'язано з оголошенням на території Хмельницької області повітряної тривоги, а свідок повинен був приймати участь в режимі відеоконференцзв'язку з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, та 14.12.2023 року у зв'язку із обмеженням по всій території України у абонентів ПрАТ “Київстар” мобільного зв'язку.
Зваживши на ці обставини, апеляційний суд задовольнив клопотання прокурора про проведення судового слідства в порядку ч.3 ст.404 КПК України і, зокрема, про допит свідка ОСОБА_12 .
Допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12 повідомив, що знайомий з ОСОБА_8 з підліткового віку і в дитинстві багато часу проводили разом, оскільки були сусідами. Свідок пригадав, що приблизно у 2014 році, знаходячись у нього дома в квартирі АДРЕСА_1 , вони знайшли золотий ланцюжок його мами, який вони здали в ломбард і гроші поділили. В подальшому він, разом з ОСОБА_8 неодноразово викрадали золоті речі, що належали його мамі ОСОБА_13 та здавали їх в ломбард. В ломбард викрадені речі вони приносили разом, але здавав їх ОСОБА_8 , так як він ще був неповнолітній. Після здачі речей в ломбард ОСОБА_8 віддавав йому частину коштів. Також, свідок зазначив, що саме ОСОБА_8 спонукав його до таких дій і просив не говорити про це мамі, запевняючи, що вона нічого не помітить.
Показання свідка ОСОБА_12 щодо вчинених крадіжок майна, належного ОСОБА_13 , підтверджується довідкою ПТ “Ломбард Скарбниця”, виданої на запит начальника СКМС Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області № 24/8 від 31.10.2014 р., яка досліджена апеляційним судом в порядку ч.3 ст.404 КПК України і з якої слідує, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 неодноразово звертався в ломбард з приводу закладу майна, а саме:
- 20.05.2014 р. кулон деформований за реактивом із золота 585 проби загальною вагою 0, 99 г., чистою вагою 0, 99 г.;
- 22.05.2014 р. ланцюг деформований за реактивом із золота 585 проби загальною вагою, загальною вагою 2, 51 г., чистою вагою 2, 46 г.;
- 25.05.2014 р. хрестик за реактивом із золота 585 проби загальною вагою, загальною вагою 1, 36 г., чистою вагою 1, 36 г.;
- 28.05.2014 р. хрестик за реактивом із золота 585 проби загальною вагою, загальною вагою 0, 5 г., чистою вагою 0, 5 г.;
- 29.05.2014 р. ладанка за реактивом із золота 585 проби загальною вагою, загальною вагою 0, 81 г., чистою вагою 0, 81 г. та ланцюг царапаний за реактивом із золота 585 проби загальною вагою, загальною вагою 1 г., чистою вагою 0, 95 г.;
- 02.06.2014 р. обручка деформована за реактивом із золота 583 проби загальною вагою 4, 16 г., чистою вагою 4, 16 г. та ланцюг деформований за реактивом із золота 750 проби загальною вагою 8, 15 г., чистою вагою 8 г.;
- 03.06.2014 р. ланцюг деформований за реактивом із золота 585 проби загальною вагою 2, 51 г., чистою вагою 2, 46 г.; (т.4 а. п.24)
Відомості наведені у вказаній вище довідці щодо звернень ОСОБА_8 в ломбард з приводу закладу майна підтверджуються довідкою ПТ “Ломбард Скарбниця” від 12.03.2024 року № 1/3, виданої на запит прокурора у кримінальному провадженні, якою спростовуються доводи сторони захисту щодо неналежності як доказу такого документа з тих мотивів, що в матеріалах справи знаходиться його копія.
Апеляційний суд звертає увагу, що інформація щодо періоду здачі в ломбард ОСОБА_8 зазначених золотих виробів узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_12 щодо виду таких виробів та періоду їх крадіжки.
Аналізуючи вищенаведені докази, колегія суддів приходить до переконання, що стороною обвинувачення доведено факт вчинення ОСОБА_8 суспільно небезпечного діяння, яке кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України за епізодами 20 травня 2014 року та 25 травня 2014 року щодо крадіжки золотих виробів, належних потерпілій ОСОБА_13 ..
Тому, висновки суду першої інстанції в цій частині стосовно того, що надані стороною обвинувачення докази вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена у співучасті за попередньою змовою групою осіб, не підтверджують вчинення саме ОСОБА_8 вказаних суспільно-небезпечних діянь є хибними і не відповідають дійсності.
Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність належних доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_8 суспільно небезпечних діянь, які кваліфіковано як втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність (ч.1 ст.304 КК України) за всіма інкримінованими епізодами та підбурювання до таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинена у співучасті за попередньою змовою групою осіб (ч.4 ст.27, ч.2 ст.185 КК України) за епізодами викрадення золотих виробів, належних потерпілій ОСОБА_16 та безпосередньо підбурювання до таємного викрадення чужого майна (крадіжки) за епізодами крадіжок майна ОСОБА_13 .
Такий висновок колегія суддів робить на підставі того, що з показань допитаного судом свідка ОСОБА_12 слідує, що золоті вироби потерпілої ОСОБА_13 вони викрадали обоє, а його свідчення про те, що ініціатором крадіжок був ОСОБА_8 і він підбурював його до таких дій є непереконливі з огляду на те, що він не міг пригадати всіх обставин вчиненого, а також з ким він вчинив першу крадіжку зі свого помешкання - з ОСОБА_18 чи його братом ОСОБА_19 .
Окрім того, допитаний судом апеляційної інстанції ОСОБА_8 категорично заперечив показання свідка ОСОБА_12 як щодо вчинених крадіжок, так і стосовно підбурювання останнього до таких дій. ОСОБА_8 пояснив, що він дійсно раніше міг бути вдома у ОСОБА_12 , проте золоті вироби, які він здавав у ломбард, йому давав сам ОСОБА_12 і саме на його прохання він це робив.
Апеляційний суд звертає увагу, що за змістом закону під втягненням неповнолітнього у протиправну діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською діяльністю. Втягнення завжди передбачає наявність причинного зв'язку між діями дорослої особи і виникненням у неповнолітнього бажання вчинити протиправні дії.
Зазначений наслідок може досягатися за допомогою всіх видів фізичного насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, мордування, катування тощо) і психічного впливу (погроза застосувати насильство, завдати матеріальних збитків, зганьбити в очах однолітків та товаришів, позбавити повсякденного спілкування, переконання, залякування, обман, шантаж, підкуп, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких почуттів; давання порад про місце й способи вчинення злочину або приховання його слідів; обіцянка приховати сліди злочину, забезпечити грошима, подарунками, розвагами тощо).
З огляду на взаємовиключний характер показань свідка ОСОБА_12 та особи щодо якої внесено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_8 стосовно ініціювання крадіжок майна потерпілої ОСОБА_13 та відсутності у матеріалах кримінального провадження будь-яких інших доказів, які б з достатньою повнотою свідчили про втягнення ОСОБА_8 неповнолітнього ОСОБА_12 у протиправну діяльність, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не доведено “поза розумним сумнівом” наявності в діях ОСОБА_8 ознак суспільно небезпечного діяння - втягнення неповнолітнього у протиправну діяльність (ч.1 ст.304 КК України).
З цих же підстав, апеляційний суд вважає недоведеним факт підбурювання ОСОБА_8 ОСОБА_12 до таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_13 , що стороною обвинувачення кваліфіковано як ч.4 ст.27 ч.2 ст.185 КК України.
Що стосується епізодів крадіжок майна потерпілої ОСОБА_16 , то надані стороною обвинувачення докази, які були предметом дослідження суду першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав для висновку про вчинення таких суспільно небезпечних дій ОСОБА_8 , як підстави для застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
Так, потерпіла ОСОБА_16 та свідок сторони обвинувачення ОСОБА_20 за клопотанням прокурора були виключені судом першої інстанції із списку осіб, які підлягають допиту в судовому засіданні. (т.4 а,п,53, 116)
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження, прокурором також не ставилось питання про допит вказаних потерпілої та свідка.
Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_21 надав свідчення, які не містять відомостей, які б мали доказове значення для оцінки дій ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому суспільно-небезпечних діянь.
Також, стороною обвинувачення не ініціювалося питання щодо допиту свідка ОСОБА_14 , втягнення якого у неповнолітньому віці в протиправну діяльність, інкримінується особі щодо якої внесено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_8
Досліджені апеляційним судом фіскальні чеки ПТ “Ломбард Скарбниця” № 9630 від 03.06.2014 року на суму 783 грн. 10 коп. та № 9751 від 07.06.2014 року на суму 3 503 грн. 05 коп., вказують лише на те, що з ломбарду були відкуплені деякі золоті речі. (т. 4 а. п.26А, 26Б)
Разом з тим, такі документи жодним чином не підтверджують того, що такі речі були викрадені ОСОБА_8
Досліджені в порядку ч.3 ст.403 КПК України, за клопотанням прокурора, додаток № 1 від 03.06.2014 року до договору № 292-14007396 та додаток № 1 від 03.06.2014 року до договору № 292-14007395, на переконання колегії суддів, не містять жодної інформації, яка б стосувалася предмету доказування у даному кримінальному провадженні, оскільки не містять відомостей стосовно того, хто уклав такі договори (сторони договору), який предмет цих договорів і яке відношення до цих договорів має ОСОБА_8 (т.4 а. п.27, 28).
Апеляційний суд констатує, що жодних доказів на підтвердження доведеності втягнення ОСОБА_8 у протиправну діяльність неповнолітнього ОСОБА_14 та підбурювання ОСОБА_14 до таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої у співучасті за попередньою змовою групою осіб, як про це ставиться питання у клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру, матеріали кримінального провадження не містять і стороною обвинувачення, як в суді першої, та і апеляційної інстанції не надано.
Узагальнюючи наведене, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення доведено два епізоди суспільно небезпечних діянь, вчинених ОСОБА_8 , а саме: крадіжки золотих виробів, належних потерпілій ОСОБА_13 20 травня 2014 року та 25 травня 2014 року, які слід кваліфікувати за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена у співучасті за попередньою змовою групою осіб.
Поряд з цим, апеляційний суд враховує, що на час розгляду кримінального провадження № 12015210010000074 від 12.01.2015 року відносно ОСОБА_8 , згідно положень ст.49 КК України закінчились строки давності протягом яких особа могла бути притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення.
Так, суспільно небезпечне діяння, яке кваліфікується за ч.2 ст.185 КК України і визнано апеляційним судом доведеним, ОСОБА_8 вчинив 20 травня 2014 року та 25 травня 2014 року.
Згідно ст.12 КК України, якою класифіковано кримінальні правопорушення, кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.2 КК України, є нетяжким злочином.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили сплинуло п'ять років.
Примусові заходи медичного характеру це міри державного примусу у вигляді різних лікувально-реабілітаційних заходів, що застосовуються судами у рамках кримінального процесу до осіб, які вчинили суспільно-небезпечні діяння в стані неосудності або в стані осудності, але захворіли до винесення вироку чи під час відбування покарання.
Таким чином, закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на переконання апеляційного суду, виключає можливість застосування до особи будь-яких заходів кримінально-правового примусу за вчинення суспільно-небезпечних діянь, строк давності притягнення за які до кримінальної відповідальності закінчився.
Оскільки стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому епізодів суспільно небезпечних діянь, які полягають у втягненні неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_14 у протиправну діяльність; підбурювання неповнолітнього ОСОБА_12 до таємного викрадення (крадіжки) майна потерпілої ОСОБА_13 ; підбурювання неповнолітнього ОСОБА_14 до таємного викрадення (крадіжки), вчиненої у співучасті за попередньою змовою групою осіб майна потерпілої ОСОБА_16 , а також враховуючи закінчення строків давності, протягом яких до особи можуть бути застосовані заходи кримінально-правового примусу (епізоди крадіжок майна потерпілої ОСОБА_12 ), колегія суддів приходить до переконаний про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру.
Таким чином, суд першої інстанції, хоч і допустив помилку, надаючи юридичну оцінку діям ОСОБА_8 щодо епізодів крадіжки майна потерпілої ОСОБА_13 , однак в загальному дійшов правильного та обґрунтованого висновку про неможливість застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру та закриття кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності ухвали суду першої інстанції, з огляду на аналіз доказів сторони обвинувачення, проведений судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає непереконливими і підстав для скасування правильно по суті рішення, про що ставить питання апелянт, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.12.2023 року про відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст 304, ч.4 ст 27, ч.2 ст.185 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015210010000074 від 12 січня 2015 року - без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді