Номер провадження: 22-ц/813/3452/24
Справа № 523/4704/22
Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г.
Доповідач Погорєлова С. О.
02.04.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізований психоневрологічний Будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Дяченко В.Г. 02 листопада 2023 року у м. Одеса, -
встановила:
У травні 2022 року до Суворовського районного суду м. Одеси звернулася КПН «Спеціалізований психоневрологічний Будинок дитини №3 «Сонечко» ОМР із позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що відповідачі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батьків внесені відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України. Згідно з Актом закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, складеного 29 липня 2021 року адміністрацією КПН «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради, було з'ясовано, що мати дитини - ОСОБА_1 самовільно покинула медичний заклад, залишивши там дитину. У КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини № 3 «Сонечко» Одеської міської ради малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває з 20 серпня 2021 року на повному державному забезпеченні відповідно путівки-направлення Департаменту охорони здоров'я Одеської обласної державної адміністрації від 13 серпня 2021 №99/03.
Посилаючись на те, що батьки малолітнього ОСОБА_3 - відповідачі по справі, за весь час його перебування у КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок «Сонечко № 3» Одеської міської ради у закладі жодного разу не відвідували, не цікавилися здоров'ям дитини, матеріальної допомоги не надавали, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року позовні вимоги КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок «Сонечко № 3» Одеської міської ради було задоволено частково. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш ніж 50% прожитого мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 14 травня 2022 року до повноліття дитини - малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_4 , на особистий рахунок дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш ніж 50% прожитого мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 14 травня 2022 року до повноліття дитини - малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_4 , на особистий рахунок дитини. В решті частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок «Сонечко № 3» Одеської міської ради просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , та постановити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що мати ОСОБА_1 у лікарні з дитиною не перебувала, жодного разу не відвідала, не брала участі у лікуванні та догляді сина, останній раз телефонувала, щоб поцікавитись станом дитини, 07 липня 2021 року, що свідчить про обґрунтованість заявлених вимог.
Сторони про розгляд справи на 02 квітня 2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились представник ОСОБА_1 та представник КНП «Спеціалізований психоневрологічний Будинок дитини № 3 «Сонечко» ОМР.
ОСОБА_2 про слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Зворотне поштове повідомлення повернулося з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою», що в сенсі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням особи.
Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради було сповіщено шляхом надіслання судової повістки на офіційну електронну адресу.
08 березня 2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від Органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради надійшли пояснення, згідно яких просили суд розглянути справу за їх відсутності.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок «Сонечко № 3» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 29 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.11).
Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0032985169, відомості про батьків ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було вказано на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №592р від 30 серпня 2021 року; повідомлення про державну реєстрацію народження № 18981/56-18 від 29 вересня 2021 року направлено до служби у справах дітей Одеської міської ради (а.с.13-14).
Згідно направлення № 99/03 від 13 серпня 2021 року Одеської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров'я, дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було направлено до будинку дитини (а.с.14).
З Акту закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я від 29 липня 2021 року, вбачається, що 29 липня 2021 року о 09:50 год. в КНП «ООДКЛ» ООР була виявлена покинута дитина чоловічої статті Відерко/хлопчик, 25 травня 2021 року в 06:17 год. Дитина поступила до медичного закладу без матері. Мати до дитини не приходила жодного разу, один раз зателефонувала 07 липня 2021 року та повідомила, що знаходиться в центрі реабілітації «Громадський рух «Софія, Віра, Любов», постійного місця проживання немає (а.с.15-16).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 07 жовтня 2021 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.25).
З Наказу № 228 від 05 жовтня 2021 року вбачається, що дитину ОСОБА_3 було поставлено на первинний облік (а.с.26).
Оголошення про розгляд питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщено в газеті «Одеські вісті» (а.с.30).
З довідки адміністрації КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» ОМР вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштований до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» ОМР з 20 серпня 2021 року (а.с.32).
Суворовська районна державна адміністрація Одеської міської ради ухвалила висновок №01-05-3/82 від 07 квітня 2022 року, згідно з яким вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зі вказаного висновку про доцільність позбавлення батьківських прав також вбачається, що батьки не відвідали свого сина жодного разу, не цікавилися здоров'ям дитини, матеріальної допомоги не надавали. В ході телефонної розмови працівника служби з ОСОБА_1 остання заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, та запевняла, що має намір повернути малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім'ю, однак повідомити адресу проживання відмовилась. В ході телефонної розмови ОСОБА_2 , пояснив, що більше 4 (чотирьох) років не проживає з ОСОБА_1 та самостійно виховує їх спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заперечував, оскільки впевнений, що це не його син.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що вказаний висновок №01-05-3/82 від 07 квітня 2022 року підтверджує свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками відповідача ОСОБА_2 , та не має негативних характеристик відносно ОСОБА_1 та відомостей про те, що вона свідомо та остаточно знехтувала своїми обов'язками відносно дитини, втратила цікавість до дитини, а інтереси дитини вимагають застосування такого крайнього заходу, як позбавлення матері батьківських прав.
Згідно ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої на Україні з 27 вересня 1991 року «держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-и) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей».
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Суд може, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Пленум Верховного Суду України у п.п. 15,16 Постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив судам, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального усвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Враховуючи вищевикладене, а саме те, що батько дитини ОСОБА_2 не забрав дитину з закладу охорони здоров'я без поважної причини, протягом шести місяців не виявляв щодо неї батьківського піклування, надалі не бажає спілкуватися зі своїм малолітнім сином, свідомо нехтує своїми батьківським обов'язками, ухиляється від їх виконання, не здійснив жодної дії направленої на фізичний і духовний розвиток дитини, фактично самоусунувся від виконання покладених на нього законом обов'язків по вихованню та догляду за дитиною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав підлягали задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 сторонами у апеляційному порядку не оскаржувалось.
Вирішуючи позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 , судом було встановлено, що мати дійсно не забрала дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляла щодо неї батьківського піклування, не на належному рівні піклувалась про її духовний та фізичний розвиток, не в достатньому обсязі цікавилась її здоров'ям, не проявляла до неї батьківську увагу та турботу, однак відстоювання в судовому засіданні стороною відповідача ОСОБА_1 своєї позиції - категоричного заперечення проти позбавлення її батьківських прав, є підтвердженням наміру матері повернути дитину в сім'ю, та свідчить про бажання відповідача займатися вихованням і утриманням дитини.
Колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок «Сонечко № 3» про те, що мати ОСОБА_1 у лікарні з дитиною не перебувала, жодного разу не відвідала, хоча дитині на сьогоднішній день майже виповнилося три роки, не брала участі у лікуванні та догляді сина, останній раз телефонувала, щоб поцікавитись станом дитини, 07 липня 2021 року, тобто, фактично мати самоусунулась (ухилилась) від виховання сина, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, тощо.
Однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, яка застосовується лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними, то колегія суддів доходить до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 є передчасним не відповідатиме інтересам самої дитини і застосування такого заходу, в даному випадку, не є необхідним, а тому позовні вимоги КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок «Сонечко № 3» в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 станом на день розгляду даної справи не можуть бути задоволені судом апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне попередити відповідача ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки її участь у розвитку і вихованні дитини відсутня, поклавши при цьому на Виконавчий комітет Первомайської міської ради та Суворовську району адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків.
Відповідно, резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом додавання абзацу наступного змісту:
Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Виконавчий комітет Первомайської міської ради та Суворовську району адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_1 .
Щодо про стягнення аліментів з відповідачів на користь дитини.
Згідно ч. 2, 3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 ст. 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. 3 ст. 193 СК України, за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Враховуючи вказані вище обставини, а саме те, що у правовому розумінні чинного законодавства, разом з позбавленням батьківських прав з відповідачів може бути стягнуто і аліменти на утримання дитини, та враховуючи те, що законодавець чітко визначив, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, прийнявши до уваги, що наразі дитина перебуває на повному державному забезпеченні у державному закладі, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів з відповідачів, та вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 аліменти у вигляді 1/4 частки від заробітку (доходу) платників аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на користь малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Аліменти мають бути перераховані на особистий рахунок малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкритий у відділенні Державного ощадного банку України.
При вказаних обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясував обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог КНП «Спеціалізований психоневрологічний Будинок дитини №3 «Сонечко» ОМР, однак, резолютивна частина рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року підлягає зміні шляхом додавання абзацу, вказаного вище. В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2023 року - змінити, доповнити резолютивну частину вказаного судового рішення абзац наступного змісту:
Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Виконавчий комітет Первомайської міської ради та Суворовську району адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_1 .
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 25 квітня 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе