Справа № 461/888/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/298/24 Доповідач: ОСОБА_2
24 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 лютого 2024 року, -
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
встановила:
цим вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рубіжне, Луганської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
засуджено за ч.4 ст. 185 КК України до п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України обвинуваченому ОСОБА_6 частково приєднано невідбуте покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року та за сукупністю вироків, остаточно визначено покарання у виді п'яти років одного місяця позбавлення волі.
На підставі ч.3 ст. 72 КК України покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у виді штрафу в розмірі 850 грн., призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2023 року за ч.1 ст. 125 КК України постановлено виконувати самостійно.
На підставі ч.3 ст. 72 КК України покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у виді штрафу в розмірі 850 грн., призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11 січня 2024 року за ч.1 ст. 125 КК України, постановлено виконувати самостійно.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 постановлено рахувати з 14 січня 2024 року.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою.
Вирішено питання з речовими доказами та заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 14 січня 2024 року близько о 17:43 год., перебуваючи у приміщенні магазину «Аврора» (ТОВ «Вигідна покупка»), що за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 1, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою власного безпідставного збагачення, таємно викрав із торгового залу вказаного магазину наступні товари: олівець косметичний, вартістю 20 грн., ліхтар-вимикач «Тгіхline ТR С323», вартістю 107,50 грн., навушники «ВІuеtooch Х-DIGITAL НВS- 310», вартістю 290,83 грн., навушники накладні бездротові «НАVІТ НV-Н632ВТ», вартістю 290,83 грн., чим заподіяв ТОВ «Вигідна покупка» майнову шкоду на загальну суму 709,16 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 покликається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги його щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди та дані про особу.
Не погоджується із кваліфікацією його дій за ознакою повторності.
Просить призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та виступ захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про її заперечення та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Вина ОСОБА_6 за обставин, викладених у вироку є доведеною і ґрунтується на доказах, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніхто у судовому засіданні не оспорював. За цих обставин, за згодою обвинуваченого та інших учасників судового провадження, слухання справи у суді першої інстанції відбувалось у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Наслідки такого порядку розгляду учасникам судового провадження було роз'яснено у встановленому законом порядку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Відтак, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, відсутні апеляційні підстави піддавати сумніву правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження та правову кваліфікацію.
Так, згідно вимог ст.ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначення покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення та інші обставини.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч.4 ст. 185 КК України, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 71, 72 КК України та є необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, яке він має відбувати в умовах ізоляції від суспільства.
Ті, пом'якшуючі покарання обставини, на які покликається обвинувачений у своїй апеляційній скарзі, місцевим судом теж враховані.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 лютого 2024 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4