Справа № 308/11890/16-к
Закарпатський апеляційний суд
25.04.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового провадження : прокурорки ОСОБА_5 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами, які подали прокурор Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 ,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ужгород Закарпатської області, зареєстрований у АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, із середньою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, зі слів працюючий, раніше судимий, зокрема, згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2015 за ч. 1 ст. 213 КК України, із призначенням покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин, та згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.01.2016 за ч. 1 ст. 289 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, від відбування якого звільнений на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком два роки,
визнаний винуватим і йому призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.01.2016, і за сукупністю вироків обвинуваченому ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.
Цим же вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та мешканець АДРЕСА_3 , українець, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не одружений, тимчасово не працюючий, раніше не судимий,
визнаний винуватим і йому призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки, а за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, та покладено на нього передбачені ч. 1 ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Застосований щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави скасовано й повернуто заставодавцю ОСОБА_10 сплачені в якості застави за ОСОБА_9 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 21.11.2016, грошові кошти у розмірі 27560 (двадцять сім п'ятсот шістдесят) грн.
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.
Ухвалено стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведені у кримінальному провадженні експертизи в розмірі 527,76 грн, а з ОСОБА_9 у розмірі 1847,96 грн.
У порядку ст. 100 КПК України вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнані винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
27 березня 2016 року приблизно о 04-й годині, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спрямованим на таємне заволодіння чужим майном, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого майна, за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_9 , тобто попередньо, усно домовившись про вчинення злочину, шляхом віджиму вхідних дверей металічною монтіровкою, проникли до кав'ярні « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що знаходиться по АДРЕСА_4 , звідки викрали кавоварку марки «B.F.C.» MONZA, срібного кольору, належну громадянці ОСОБА_11 , чим спричинили останній матеріальну шкоду, відповідно до висновку експерта № 11/333 від 23.05.2016, на суму 28000 грн.
Крім того, 18 листопада 2016 року приблизно о 15-й годині, ОСОБА_9 , перебуваючи разом із потерпілою ОСОБА_12 у приміщенні кімнати № 708, що знаходиться на сьомому поверсі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який розташований на площі Кирила та АДРЕСА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, у стані алкогольного сп'яніння, наніс останній декілька ударів затиснутою в кулак рукою, в ділянку тулубу, лівої верхньої та лівої нижньої кінцівок, чим спричинив їй тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1150 від 25.11.2016 не були небезпечними для життя і здоров'я на момент їх нанесення та не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, після чого, відкрито заволодів належними їй мобільним телефоном марки «Samsung C3592», вартість якого згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №11/737 від 20.12.2016 становить 680 грн, жіночою дублянкою коричневого кольору, вартість якої згідно з указаним висновком становить 516 грн 67 коп. та грошовими коштами в сумі 200 доларів США, 50 Євро та 1950 грн, після чого зник у невідомому напрямку.
- прокурор, не оспорюючи вирок у частині засудження ОСОБА_9 , а також фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 , вказує на те, що вирок у частині призначеного ОСОБА_13 покарання є незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_13 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Посилається на те, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд не взяв до уваги вимоги закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, положення ст. 50 та ч. 2 ст. 65 КК України, а також роз'яснення, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». При цьому, вказує на те, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць, суд не в повній мірі врахував те, що останній поторно вчинив умисний тяжкий корисливий злочин під час іспитового строку, встановленого вироком Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.2016. Разом із тим, посилається на те, що в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 не вказував на те, що вчинив злочин вналсідок скрутного матеріального становища чи інших обставин, які змусили його вчинити злочинні дії та порушити умови іспитового строку, що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_7 обрав як джерело отримання доходів систематичне вчинення корисливих кримінальних правопорушень, і що звільнення від відбування покарання не спонукало його припинити протиправну діяльність. Тому, прокурор вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків є занадто м'яким і недостатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів. Просить вирок у частині призначеного ОСОБА_7 із застосуванням положень ст. 71 КК України остаточного покарання скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_7 на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.2016, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, а в решті вирок залишити без змін. У ході апеляційного розгляду просить дослідити матеріали кримінального провадження;
- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи вирок у частині засудження ОСОБА_9 , вказує на те, що в ході розгляду кримінального провадження судом грубо допущено ряд процесуальних порушень, які призвели до порушення прав обвинуваченого ОСОБА_7 . Посилається на те, що 02.02.2017 Ужгородським міськрайонним судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_14 , оскільки дії останнього після проведення підготовчого судового засідання, зокрема, його висловлювання на адресу обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що каятись вже пізно і він ( ОСОБА_7 ) буде суворо покараний, свідчать про упередженість вказаного судді в даному кримінальному провадженні, і що у свою чергу потягло за собою ухвалення щодо ОСОБА_7 вироку упередженим судом. Крім того, вказує на те, що судом не було взято до уваги те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки на момент вчинення ОСОБА_7 крадіжки, між ним та потерпілою ОСОБА_11 існували трудові відносини і ОСОБА_7 був найманим працівником ОСОБА_11 за усним договором, і останньою було подано до суду заяву про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Просить вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження щодо останнього на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 та ст. 417 КПК України. В ході апеляційного розгляду просить викликати та допитати обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілу ОСОБА_11 , а також дослідити заяву про відвід судді ОСОБА_14 , ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 02.02.2017, звукозапис заяви про відвід, подане потерпілою ОСОБА_11 клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та постановлену Ужгородським міськрайонним судом за наслідками її розгляду ухвалу від 06.06.2017.
22.01.2024 та 24.04.2024 від заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_15 надійшли письмові заяви про залишення поданої стороною обвинувачення апеляційної скарги без розгляду та закриття апеляційного провадження.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, думку прокурорки ОСОБА_5 , яка підтримала подану заступником керівника Ужгородської окружної прокуратури заяву про залишення апеляційної скарги сторони обвинувачення без розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що заява заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_15 про відмову від апеляційної скарги підлягає задоволенню, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення підлягає закриттю з огляду на таке.
Так, відповідно до частини 1 статті 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження в зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
За таких обставин, беручи до уваги те, що заступник керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_15 відмовився від апеляційних вимог сторони обвинувачення, що також підтримала прокурорка ОСОБА_5 під час судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 403, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Заяву заступника керівника Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_15 про відмову від апеляційних вимог сторони обвинувачення - задовольнити.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргоюпрокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , - закрити у зв'язку з відмовою сторони обвинувачення від апеляційних вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді: