Ухвала від 22.04.2024 по справі 731/590/19

Провадження № 1-кп/742/201/24

Єдиний унікальний № 731/590/19

УХВАЛА

22 квітня 2024 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокатки ОСОБА_7 , провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки розгляд кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019270000000417 від 04.09.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 296, п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області перебуває кримінальне провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019270000000417 від 04.09.2019, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.296, п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України.

Прокурор у судовому засіданні клопоче про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на існування ризиків таких як: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих і свідків.

Обвинувачений ОСОБА_6 заявив письмове клопотання, підтримане адвокатом, про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Яке мотивує безпідставністю взяття його під варту, без існування жодних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, всупереч ухвали Черкаського апеляційного суду. При обранні запобіжного заходу були грубо порушені Конституція України, вимоги КПК та норми Європейської Конвенція з прав людини.

Вирішуючи заявлені клопотання колегія суддів дійшла наступного висновку.

За змістом ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 23.01.2024 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 22.03.2024 включно.

У подальшому, ухвалою Прицького міськрайонного суду Чернігівської області від 06.03.2024, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 - тримання під вартою без визначення застави продовжено на строк 60 діб, а саме, до 04.05.2024. Тобто, строк запобіжного заходу спливає.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченим злочину, можливість незаконного впливу на свідків, які ще судом не допитані, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується, крім того, у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які може бути призначене довічне позбавлення волі. Тому суд вважає, що обвинувачений усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, в разі доведеності його винуватості, може переховуваится від суду.

Приймаючи до уваги заяви потерпілої ОСОБА_8 , яка вважає, що перебування обвинуваченого, який вбив її матір, на волі, загрожує її життю та здоров'ю, суд вважає наявним ризик можливого незаконного впливу на потерпілих та свідків, які є односельцями з ОСОБА_6 ..

Колегія суддів також враховує спосіб та характер вчинення кримінальних правопорушень за якими пред'явлено обвинувачення, кількість потерпілих, і з врахуванням вищенаведених обставин у їх сукупності,вважає, що обраний та продовжений запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, повинен мати місце і надалі через відсутність правових підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, враховуючи при цьому наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зникли, не зменшилися та продовжують існувати.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшились, або ж відпали, на даний час не встановлено, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на більш м'який - відсутні, застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить запобігання вищезазначеним ризикам.

З огляду на викладене, клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого підлягає задоволенню, а тому в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 177-178, 183 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст.296, п.13 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, п.13 ч.2 ст.115 КК України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави на строк 60 діб тобто, до 20 червня2024 року.

У клопотанні обвинуваченого ОСОБА_6 , підтриманого адвокатом ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику ДУ "Чернігівський слідчий ізолятор».

Повний текст ухвали буде проголошено 24 квітня 2024 року о 13 год 55 хв.

Ухвала може бути оскаржена безпсередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення даної ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_9

Судді:

ОСОБА_10