Справа № 234/781/22
Провадження № 2-о/202/76/2024
Іменем України
26 квітня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.
за участю: секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків, про встановлення факту батьківства,-
В провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебувала цивільна справа № 234/781/22 за заявою заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) цивільного стану, про встановлення факту батьківства.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Згідно з позицією Ради суддів України, викладеній у рішенні від 05.03.2023 року та на засіданні 17.08.2023 року, судові справи, які станом на день видання Верховним Судом розпорядження від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» перебували в провадженні Краматорського міського суду Донецької області, підсудні Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.
22 листопада 2023 року цивільна справа № 234/781/22 надійшла до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 року, для її розгляду, визначено суддю Мачуського О.М.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2023 року, справу прийнято та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Заявник, її представник та представник заінтересованої особи, в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час проведення судового засідання.
Також заявник і її представник не з'являлись в судові засідання, призначені по цивільній справі на 27 грудня 2023 року, 21 лютого 2024 року та 18 березня 2024, хоча про час і дати їх проведення повідомлялись, у відповідності до ст.ст.128-130 ЦПК України, та жодним чином не повідомляли суд про причини своєї неявки.
Суд, вивчивши матеріали справи та додані до неї письмові документи, надавши належну оцінку поведінці сторони заявника, вживши усіх необхідних заходів для надання стороні заявника достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях, з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи, доходить наступного висновку.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності, встановленого ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Сторони використовують свої права, закріплені ст. 43,49 ЦПК України на власний розсуд.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані з'являтися у судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує заявника, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Зазначене вище відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20) та від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21).
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, а саме п. 1 ст. 6 установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Іззетов проти України», «Паскал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України» суду потрібно дотримуватися розумного строку для судового провадження.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Крім того, Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків, про що наголошено в рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Каракуця проти України» від 16.02.2017 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача (заявника) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.(частина п'ята статті 223 ЦПК України).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, повторна неявка сторони заявника є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).
Заявник була повідомлена про судові засідання, про що свідчить отримання останньою судових повісток, направлених на адресу останньої засобом поштового зв'язку.
При здійснені неодноразових спроб додатково повідомити заявника, шляхом передачі телефонограми та направлення смс-повідомлення про дату, час та місце судових засідань, на зазначений в заяві номер мобільного телефону, встановлено, що абонент тимчасово недоступний.
Водночас, при зверненні до суду з даним позовом, позивачем не зазначено жодних інших засобів зв'язку (актуального номеру телефону чи електронної пошти), що з урахуванням наведеного позбавляє суд можливості здійснити виклик позивача у такий спосіб.
Разом з тим, з метою дотримання вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи у відповідності до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України, окрім іншого, судом здійснювався виклик представника заявника на судові засідання, направлення смс-повідомлення, які були доставлені останній у додаток «Viber».
Отже, судом вжито всіх можливих заходів, для виклику сторони заявника до суду та у відповідності до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, останні вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, суд визнає, що заявник та її представник вчетверте, тобто повторно не з'явились в судове засідання без поважних причин, оскільки не повідомили про причини своєї неявки та не подавали заяв про відкладення розгляду справи чи здійснення розгляду без його участі.
Повторну неявку сторони заявника в судове засідання без поважних причин суд розцінює, як втрату зацікавленості в кінцевому результаті й переслідуванні мети - максимально сприяти у розгляді справи.
Суд приймає до уваги, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Однак, на даний час на території міста Дніпра, де знаходиться суд, активний бойових дій не здійснюється, транспортне сполучення не припинено, доступ до суду не обмежений, інтернет-зв'язок також функціонує повноцінно і для сторін існує можливість брати участь у розгляді справи. При цьому, представник заявника проінформована про судове засідання, а доставка останній повідомлення про дату, час судового засідання у додаток «Viber», який функціонує на технічному засобі за допомогою інтернет-зв'язку, свідчить про наявність у неї доступу в мережу Інтернет та можливість інформування суду про причини неявки й надання заяв чи клопотань, зокрема, про здійснення судового розгляду в режимі відео конференції чи розгляд справи без його участі.
Таким чином, підстав для відкладення розгляду справи суд у зв'язку з введенням на території України воєнного стану судом не встановлено.
Враховуючи наведене, оскільки заявник та її представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не вжили заходів для явки до суду для проведення судового засідання за заявою, суд приходить до висновку, що заявник втратила інтерес та зацікавленість у розгляді справи, а тому, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, залишає заяву без розгляду.
Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011, ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257, 294 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків, про встановлення факту батьківствапо цивільній справі № 234/781/22 - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику її право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 15-ти денний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Мачуський