24 квітня 2024 року
м. Київ
справа №560/14440/23
адміністративне провадження № К/990/13469/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.05.2023 № 222030021730 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.08.2023 № 222030021730 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити та призначити з 27.04.2023 виплату пенсії за віком ОСОБА_1 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 05.05.2023 №222030021730 та від 03.08.2023 №222030021730.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27.04.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Головне управління ПФУ в Хмельницькій області оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху, у зв'язку із необхідністю сплатити судовий збір.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
19.02.2024 Головне управління ПФУ в Хмельницькій області вдруге звернулося із апеляційною скаргою.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024 визнано неповажними причини пропуску Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строку подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року, а апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у справі №560/14440/23.
Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ПФУ в Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Отже закон чітко визначає початок перебігу строку на апеляційне оскарження та підстави виникнення права на його поновлення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Водночас, протягом встановленого судом строку особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про його поновлення або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, оскільки у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наведено вагомих підстав, які об'єктивно позбавляли можливості звернутися з повторною апеляційною скаргою протягом 42 днів з моменту отримання ухвали суду від 08.01.2024 про повернення первинно поданої апеляційної скарги, що об'єктивно не може бути розцінено як звернення у найкоротші терміни та про що наголошувалося в ухвалі суду від 21.02.2024.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити заявник).
Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Крім того, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку із такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Колегія суддів наголошує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У свою чергу, апеляційним судом для заявника були забезпечені усі умови, за яких ГУ ПФУ в Хмельницькій області, як суб'єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов'язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Проте доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначених законодавчих строків, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не надано.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Керуючись статтями 169, 328, 333, КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Л.В. Тацій