25 квітня 2024 року
Київ
справа № 804/6618/16
адміністративне провадження № К/990/15381/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАЙФ.ПВ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 804/6618/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАЙФ.ПВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
22.04.2024 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАЙФ.ПВ» (далі - скаржник), направлена до суду через підсистему "Електронний суд" 21.04.2024 о 22:21.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 21.03.2024, 28.03.2024, 17.04.2024 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.
Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Зміст касаційної скарги є ідентичним її попередній редакції, скаржник лише додав доводи про те, що подібність правовідносин полягає в тому що сторонами справ є платники податків, відповідачами - органи ДПС, а предметом оскарження податкові повідомленні рішення, які винесені на підставі хибних висновків про нереальність здійснення господарських операцій.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обґрунтування цієї підстави зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Слід зазначити, що висновки Верховного Суду у справах, пов'язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов'язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.
З огляду на зміст судових рішень у цій справі, відсутні підстави вважати, що вони суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для відмови у задоволенні позовних вимог став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів не підтверджують реальність господарських операцій, відповідно, надані позивачем документи не давали підстави для формування даних податкового обліку.
Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими позовні вимоги платників податків були задоволені не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Скаржникові вже роз'яснювалося, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Приведені ж скаржником доводи про те, в чому на його переконання полягає подібність правовідносин, мають загальний характер і не обумовлені, яким чином те, що суб'єктний склад сторін і предмет спору є однаковим, впливає на умови застосування норм матеріального права.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАЙФ.ПВ» підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАЙФ.ПВ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 804/6618/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАЙФ.ПВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон