24 квітня 2024 року
м. Київ
справа №160/23506/23
адміністративне провадження №К/990/14796/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №160/23506/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до стажу роботи, який надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 наступних періодів: з 01.09.1973 р. по 30.08.1975 р. (1 р. 11 м. 30 дн.) навчання в Дніпропетровській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР; з 01.09.1981 по 10.07.1984 р.(2 р. 10 м. 10 дн.) період роботи на посаді викладача цивільного та трудового права в Дніпропетровському технікумі радянської торгівлі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, який надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 половину періоду навчання в Дніпропетровській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР; з 01.09.1981р. по 10.07.1984 р.(2 р. 10 м. 10 дн.) період роботи на посаді викладача цивільного та трудового права в Дніпропетровському технікумі радянської торгівлі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дня набуття права на перерахунок з урахуванням раніше здійснених виплат.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 залишити в силі.
Однак, при вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, така подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст, у зв'язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, варто зауважити, що в такому випадку обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
У поданій касацій скарзі, заявник покликається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, і є необхідність у відступленні від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, без посилання на конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Щодо зазначення про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 2 частина четверта статті 328 КАС України), Суд зазначає, що, покликаючись на вказану підставу касаційного оскарження судового рішення, заявник має зазначити, в якій саме постанові Верховного Суду викладено висновок, від якого він вважає за необхідне відступити із наведенням вмотивованого обґрунтування такого відступлення. Крім того, такий висновок має бути застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та викладений щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не в повній мірі відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не конкретизовано та не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.
Таким чином, скаржнику необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно уточнити підстави оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та мотивів, викладених у даній ухвалі).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024 у справі №160/23506/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя А.І. Рибачук
Суддя С.Г. Стеценко