Справа № 620/11644/23 Суддя (судді) першої інстанції: Поліщук Л.О.
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 з 22.05.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що продовжував працювати після призначення пенсії за віком, у зв'язку з чим, має право на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, а не з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у застосуванні під час перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та законні інтереси позивача.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 р. у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 24.04.2024.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 12.04.2019 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 18-19).
22.05.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021, 2022 роки, оскільки позивач продовжував працювати після призначення йому пенсії (а.с. 16-17).
Проте, відповідач листом від 05.07.2023 повідомив, що з 01.06.2023 позивачу проведено перерахунок пенсії, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу та заробітної плати по 31.03.2023. Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.03.2023, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016, 2017 та 2018 роки (а.с. 18-19).
Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до норм чинного законодавства, право на призначення/перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки у позивача відсутнє, адже при перерахунку пенсії працюючого пенсіонера, показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії. Заява позивача до пенсійного органу стосувалась перерахунку пенсії, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком, що призначена йому у 2019 році, а не переведення на інший вид пенсії, у зв'язку з чим, у пенсійного органу не виникає обов'язку застосувати при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, позивач продовжував працювати після призначення пенсії, у зв'язку з чим, останній вважає, що має право на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, а не з урахуванням показника середньої заробітної плати, застосованої при призначенні пенсії.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно норм ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах.
Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із п. 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Тож, з наведеного слідує, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, для обчислення пенсії, обраховується за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, водночас, якщо особа продовжила працювати після призначення пенсії, перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, при визначенні розміру пенсії, застосовується показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення саме за призначенням пенсії, а не за перерахунком пенсії.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при перерахунку пенсії працюючого пенсіонера, показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, за певний календарний рік.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що з 12.04.2019 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки, при цьому, позивач продовжив працювати, та в подальшому, звертався до відповідача із заявою від 22.05.2023 про перерахунок пенсії згідно статті 42 Закону №1058-ІV.
Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, заява позивача до пенсійного органу стосувалась перерахунку пенсії, як особі, що продовжила працювати після призначення пенсії за віком, що призначена йому у 2019 році, а не переведення на інший вид пенсії, у зв'язку з чим, у пенсійного органу не виникає обов'язку застосувати при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а, від 17.05.2021 у справі № 185/1473/17.
Крім того, вказана правова позиція висловлена і у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 620/13825/23, постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі № 280/5939/23.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, застосовується при призначенні пенсії, що прямо передбачено ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, але призначення пенсії та перерахунок пенсії, є різними правовими категоріями, які різняться, як за умовами здійснення, так і за порядок розрахунку (обчислення) пенсії.
Посилання апелянта на те, що після призначення пенсії він продовжував працювати не є підставою для перерахунку пенсії із застосуванням нового показника середньої заробітної плати.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко