Справа № 580/2365/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та скасування арешту,
ОСОБА_1 подав до суду позов до Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Другого відділу Державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо нескасування арешту з майна і коштів, які належать ОСОБА_1 ;
- скасувати арешт, накладений державним виконавцем на майно та кошти ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його картковий рахунок у банку накладений арешт, проте станом на час подання позову відсутні будь-які триваючі виконавчі провадження, в тому числі і у відповідача, жодних заборгованостей не має. Позивач звертався до відповідача із заявами про скасування арешту, однак відповіді не отримав.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 р. адміністративний позов задоволено частково.
Знято арешт з коштів ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засдіанні на 24.04.2024.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання постанови № ЕГА 770131 від 01.09.2022 виданої УПП в Черкаській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 102,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов підтверджує, що постановою від 27.10.2022 у ВП № НОМЕР_1 накладено арешт на кошти боржника.
Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Глущенко А.С. від 02.11.2022 у ВП № НОМЕР_1 закінчено виконавче провадження.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відносно ОСОБА_1 перебувало п'ять виконавчих проваджень: № № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6. Наявні у матеріалах справи постанови та витяги із АСВП свідчать, що у вказаних виконавчих провадженнях виконавчі документи були повернуті стягувачам або виконавчі провадженні завершені 28.05.2018, 23.02.2017, 25.04.2014, 14.03.2014 та 03.03.2014.
Відповідач у відзиві на позов підтвердив, що станом на 20.03.2024 на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (як правонаступника Центрального відділ ДВС) не перебувають відкриті виконавчі провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що наразі відсутні законні підстави для накладення органом виконавчої служби арешту на його майно та кошти, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у матеріалах справи відсутні жодні докази перебування на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (як правонаступника Центрального відділ ДВС) відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з ОСОБА_1 , зокрема і щодо стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, у випадку несплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, не передбачено застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржнику неодноразово роз'яснювали, що у спірних правовідносинах відсутні обставини, визначені частиною 4 статті 59 Закону № 1404-VIII, за яких виконавцем самостійно може бути знятий арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, спірні відносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VIII).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII, передбачено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом пункту 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до норм частини 1 ст. 48 Закону № 1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Приписами частин 1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII, визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У свою чергу, самі підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII.
Згідно ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відносно ОСОБА_1 перебуло п'ять виконавчих проваджень: № № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6. Наявні у матеріалах справи постанови та витяги із АСВП свідчать, що у вказаних виконавчих провадженнях виконавчі документи були повернуті стягувачам або виконавчі провадженні завершені 28.05.2018, 23.02.2017, 25.04.2014, 14.03.2014 та 03.03.2014.
Виконавче провадження № НОМЕР_1, у якому згідно постанови від 27.10.2022 було накладено арешт на кошти позивача, постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Глущенко А.С. від 02.11.2022 закінчене у зв'язку із повним фактичним виконанням.
Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, за обставин відсутності доказів перебування на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (як правонаступника Центрального відділ ДВС) будь-яких відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з ОСОБА_1 , зокрема і щодо стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, відсутні і підсатви для накладення арешту в межах виконавчого провадження, яке було закінчене.
До того ж, під час розгляду даного спору як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, відповідач підтверджує відсутність перебування на виконанні відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з ОСОБА_1 .
На переконання колегії суддів, арешт коштів боржника, є заходом звернення стягнення на кошти боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягає примусовому виконанню, водночас, у разі відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо особи, існування накладеного арешту та майно та кошти такої особи є невиправданим, протизаконним та втручанням у право мирно володіти своїм майном, а також, не відповідає меті його застосування.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити частково, шляхом зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
У контексті доводів апеляційної скарги про те, що у випадку несплати виконавчого збору/витрат виконавчого провадження, не передбачено зняття арешту з майна боржника, колегія суддів констатує, що такі обставини ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та не підтверджуються жодними доказами, навіть після висновків суду першої інстанції, апелянт не надовить спростувань покладених судом в основу оскаржуваного рішення обґрунтувань.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Є.О. Сорочко