Справа № 320/5235/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі позивача ОСОБА_1 та її представника Щербатюк Н.В., представника відповідача Осядли М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Рух справи.
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню Розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України № 2231-к від 07 грудня 2022 року про звільнення з посади головного консультанта; поновлення на роботі в Головному організаційному управлінні Апарату Верховної Ради України з дати звільнення на посаді головного консультанта або на іншій рівнозначній посаді; стягнення з Апарату Верховної ради України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ про її звільнення є протиправним через те, що звільнення з державної служби відбулось з порушенням його проведення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Позивачем на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги позивача аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт не згоден з висновками суду першої інстанції, вважає їх необґрунтованими.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав висновки суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник позивача та позивачка підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи встановлені судом.
Матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 80-к від 22 січня 2018 року ОСОБА_1 призначено з 17 січня 2018 року на посаду головного консультанта відділу організаційного забезпечення діяльності Голови Верховної Ради України управління документообігу Головного управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України як другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття цієї посади.
Розпорядженням першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 81-к від 22 січня 2018 року ОСОБА_1 з 19 січня 2018 року було переведено на посаду головного консультанта відділу інформаційно-консультативного забезпечення учасників пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України.
Відповідно до посадової інструкції головного консультанта відділу інформаційно-консультативного забезпечення учасників пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами від 14 лютого 2017 року № 200-к, ОСОБА_1 несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових обов'язків, порушення Правил внутрішнього службового порядку, правил етичної поведінки державного службовця та обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
З посадовими обов'язками позивачка була ознайомлена 29 січня 2018 року, що засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 на посадовій інструкції.
21 жовтня 2022 року позивачка засобами системи електронного документообігу була повідомлена про проведення оціночної співбесіди 27 жовтня 2022 року.
В цей же день позивачка була ознайомлена із завданнями та показниками результативності, ефективності своєї службової діяльності, а також строком їх виконання, що також підтвержено її підписом на відповідному бланку оцінювання.
Крім того, бланк оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 за 2022 рік було заповнено Керівником відділу організаційного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України, засідань Погоджувальної Ради Барвіцьким В.Ю.
Згідно характеристики позивачки, яка була складена заступником керівника Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України - керівника управління Гальцева С.В. від 27 жовтня 2022 року, зазначено: « ОСОБА_1 демонструвався формальний підхід до виконання покладених завдань і обов'язків, робота здійснювалася без ініціативи, без бажання на мінімально належному рівні знати законодавство, яке має пряме відношення до виконання її посадових обов'язків. У результаті такої пасивної позиції, керівництво управління було змушене постійно нагадувати та здійснювати контроль процесу виконання нею завдань, залучати інших співробітників, зокрема і з відривом їх від важливих напрямків роботи, яких у період дії воєнного стану в Україні значно побільшало. Ігнорувалися численні усні наголошення керівництва на важливості підвищення рівня технічних умінь та навичок, знань Регламенту Верховної Ради України, Закону України «Про статус народного депутата України», інших парламентських документів. На жаль, через відсутність інтересу до роботи парламенту, безініціативність при виконанні поставлених завдань, недостатню професійну підготовку, державний службовець так і не зміг проявити себе на займаній посаді».
За результатами оцінювання позивач отримала негативну оцінку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, завдання виконувались на неналежному рівні, з необхідністю додаткової уваги та контролю з боку керівництва, без ініціативи, із залученням інших працівників, з проявом низької самостійності та з недостатнім знанням чинного законодавства, яке має безпосереднє відношення до виконання посадових обов'язків державного службовця.
З таким результатом оцінювання позивач була ознайомлена 28 жовтня 2022 року, що засвідчено її підписом на бланку оцінювання.
27 жовтня 2022 року за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5, 3 поверх, кабінет № 11 була проведена співбесіда з оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Апарату Верховної Ради України.
Згідно протоколу засідання від 27 жовтня 2022 року присутніми на співбесіді були ОСОБА_2 - Керівник Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України, ОСОБА_3 - заступник Керівника Головного організаційного управління - керівник управління організаційного та аналітичного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України, ОСОБА_4 - Керівник відділу організаційного забезпечення пленарних засідань Верховної Ради України, засідань Погоджувальної Ради, а також ОСОБА_1 - головний консультант відділу інформаційно-консультативного забезпечення учасників пленарних засідань.
За результатами проведеної оціночної співбесіди також була надана негативна оцінка роботі головного консультанта ОСОБА_1
15 грудня 2022 року на підставі розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України А. Янчука № 2231-к від 07 грудня 2022, позивач була звільнена з посади головного консультанта відділу інформаційно-консультативного забезпечення учасників пленарних засідань управління організаційного та інформаційно-консультативного забезпечення учасників пленарних засідань Верховної Ради України Головного організаційного управління Апарату Верховної Ради України у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
Вищенаведені обставини підтверджені належними, достатніми та допустимим доказами, і не є спірними між сторонами.
Нормативно-правове обґрунтування.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Статтею 24 Конституції України визначається, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 38 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII в редакції на день прийняття спірного наказу) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону Закон №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3 ст. 5 Закону №889-VIII).
Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба може бути припинена за ініціативою суб'єкта призначення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу.
Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення.
За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.
У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Державний службовець має право висловити зауваження щодо оцінювання результатів його службової діяльності, які долучаються до його особової справи.
Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі також - Порядок № 640), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640, метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар'єри. Оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов'язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).
Для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», оціночну співбесіду (пункт 37 Порядку № 640).
У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк.
Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. Державний службовець заповнює зазначену форму у відповідній частині і передає її безпосередньому керівникові в електронній формі.
У разі тимчасової відсутності державного службовця або ненадання ним зазначеної форми, заповненої у відповідній частині, такі відомості зазначаються безпосереднім керівником (пункт 38 Порядку № 640).
Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі. Під час оціночної співбесіди також розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період та визначаються потреби у професійному навчанні (крім випадку, коли державному службовцю виставлено негативну оцінку). Потреби у професійному навчанні визначаються у вигляді професійних компетентностей, які необхідно набути або вдосконалити державному службовцю.
Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування. Безпосередній керівник разом з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів.
Безпосередній керівник забезпечує ознайомлення державного службовця з результатами виконання завдань.
Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» або «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, затверджується наказом (розпорядженням) суб'єкта призначення.
Висновок скасовується суб'єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця. Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання (пункт 49 Порядку № 640).
Згідно зі статтею 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
У пункті 8 розділу ІV Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Висновки суду.
Зі системного аналізу вищенаведених норм закону можна зробити висновок, що законодавством чітко передбачені підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, в тому числі в наслідок отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності (п.3 ч.1 ст.87 Закону № №889-VIII).
Матеріалами справи підтверджено, і апелянтом не спростовано те, що відповідач здійснив оцінювання позивачки як державного службовця у порядку передбаченого законодавством, зокрема оцінка роботи була зроблена керівництвом, за результатами її роботи протягом 2022 року, з урахуванням характеристики і після проведення співбесіди.
Тобто, доказів щодо проведення відповідачем оцінки державного службовця з порушенням порядку суду не було надано.
Зі змісту спірного розпорядження вбачається, що він прийнятий з урахування результатів оцінювання позивачки як державного службовця, що дає підстави дійти висновку, що у відповідача були законні підстави для прийняття такого рішення, оскільки це не суперечить п.3 ч.1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Отже, доводи апелянта щодо порушення відповідачем Порядку № 640 проведення оцінювання державного службовця та як наслідок порядку звільнення не підтверджена належними достатніми та допустимими доказами.
Окремо слід звернути увагу, що позов не було аргументовано щодо протиправності розпорядження як незгоди з негативною оцінкою її службової діяльності.
Таким чином, спірне розпорядження ґрунтується на нормі закону і у відповідача були у наявності законні підстави для прийняття такого рішення, і відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність спірного рішення належними, достатніми та допустимими доказами.
Щодо решти доводів апелянта про незаконне призначення її керівництва, незгода з дисциплінарними стягненнями чи зауваженнями щодо проведення співбесіди, тощо, колегія судді вважає їх такими, що не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, не впливають на правомірність спірного розпорядження, і як правильно зазначив суд першої інстанції, виходячи із заявлених позовних вимог і розглядаючи справу у межах доводів позивача, інші обставини чи рішення відповідача не є предметом спору у цій справі.
Отже, висновок суду першої інстанції, що процедура звільнення позивачки відбулась відповідно до встановленого законом порядку, є правильним.
Вказані обставини і висновки апелянтом не спростовані.
Щодо решти позовних вимог - то вони є похідними від основних позовних вимог, і є правильним те, що суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні.
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги і всі наведені доводи не є такими, що є підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст постанови складено 25.04.2024.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк