01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Балаклицький А.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
23 квітня 2024 року Справа № 320/11128/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
за участі секретаря Бродацької І.А.,
представника Позивача Коваленка Д.Л.,
представника Третьої особи Адамашина А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної міграційної служби України
в Чернігівській області
третьої особи, на стороні Центральне міжрегіональне управління
Відповідача яка не заявляє Державної міграційної служби у м. Києві та
самостійні вимоги на Київській області
предмет спору
про визнання протиправними дій, скасування рішень,
Історія справи.
1. Громадянин Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо прийняття рішення № 74014500000175 від 30.09.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати вказане рішення;
- визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо прийняття рішення про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та скасувати вказане рішення;
- зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області № 74014500000175 від 30.09.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на ім'я громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що Управлінням державної міграційної служби України в Чернігівській області безпідставно скасовано дозвіл на імміграцію в Україну посилаючись на те, що його дії становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.
На думку Позивача, оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
2. Рішенням рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області №74014500000175 від 30.09.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- визнати протиправним та скасовано рішення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області №74014500000175 від 30.09.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
- зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на ім'я громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не надано суду копій рішень судів, якими Позивача визнано винним у вчиненні правопорушень проти громадського порядку чи національної безпеки, як і відсутнє судове рішення, яким встановлено факт фіктивності шлюбу Позивача з громадянкою України. Відповідачем не наводяться норми Закону, на підставі якого можна стверджувати, що дії Позивача загрожують громадському порядку.
Окрім того, суд зазначив, що Відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів Позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до настання несприятливих наслідків для Позивача при відсутності будь-якої його вини в обставинах, що виникли.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог суд зазначив, що спосіб захисту обраний Позивачем є неналежним та не призводить до безпосереднього поновлення його порушеного права. Належним способом захисту у даному випадку є саме визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі
Апелянт стверджує, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме неправильно тлумачив пункт 3 статті 12 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 Nє 2491-1II та застосував пункт 23 Порядку в редакції, яка не діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім того, Апелянт зазначив, що суд залишив поза увагою його доводі та не дослідив усі докази у справі, внаслідок чого визнав протиправним та скасував рішення, яке не приймалося УДМС у Чернігівській області.
Також Апелянт вважає, що суд порушив принцип пропорційності, оскільки суд не враховував інформацію Служби безпеки України щодо наявності в діях Позивача загрози національній безпеці, а прийняв до уваги лише інтереси Позивача. Однак, у даному випадку інтереси національної безпеки України в умовах воєнного стану мають пріоритет перед приватними інтересами громадянина Ісламської Республіки Іран .
З цих та інших підстав, на переконання Апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 та від 25.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості позиції Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
У відзиві Позивач також зауважив, що при прийнятті рішень Відповідач не врахував, що жодним судовим рішенням не встановлено, що Позивач своїми діями несе загрозу національній безпеці, громадському порядку, не врахував, що Позивач проживає на території України більше 20 років, працює на території України, сплачує податки та має стійкі соціальні зв?язки.
Також Позивач послався на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у справі №640/13572/20 від 10.06.2022, у справі №824/875/19-а від 30.07.2020, у справі №802/1439/17-а від 22.01.2020.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 до участі у справі залучено третю особу на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та витребувано Позивача, Відповідача та Третьої особи додаткові пояснення та докази у справі.
Представником Позивача, на виконання вказаної ухвали, надано додаткові письмові пояснення та докази, зокрема відповіді НБУ та РНБО на запити адвоката щодо функціонування фінансової системи «Хавала» в Україні.
Відповідачем надані додаткові пояснення та докази, зокрема щодо наявних обставин для скасування дозволу на імміграцію, які були встановлені посадовими особами Управління під час перевірки.
Від Третьої особи ані письмових пояснень, ані витребуваних судом доказів не надходило.
7. 02.04.2024 протокольною ухвалою вирішено повторно направити Третій особі ухвалу від 19.03.2024 про залучення третьої особи та витребування доказів та оголошено перерву у судовому засіданні до 16.04.2024.
8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду про застосування заходів процесуального примусу від 16.04.2024 у Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно витребувано письмові пояснення та докази, а також накладено штраф за ненадання невиконання ухвали суду без поважних причин.
9. 18.04.2024 від Третьої особи надійшли витребувані докази, зокрема копія матеріалів особової справи щодо скасування посвідки на проживання ОСОБА_1 .
10. У судовому засіданні представник Третьої особи просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати в повному обсязі.
Представник Позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції без змін.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Про причини неявки не відомо.
11. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню частково з наступних підстав.
12. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2021 року відносно громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Управлінням державної міграційної служби України в Чернігівській області прийнято рішення № 74014200043637 про надання дозволу на імміграцію на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про імміграцію», як особі, яка перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки.
01 лютого 2021 року Позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 .
02.09.2022 ДМС України отримано подання від СБУ від 30.08.2022 №2/3/3-18084 щодо скасування дозволу на імміграцію, у якому, зокрема, зазначено, що «отримано інформацію про причетність ОСОБА_1 до діяльності міжнародної позабанківської системи грошових переказів «Хавала» (офіційно заборонена на території України). Вказана система переказів використовується, в переважній більшості міжнародними терористичними організаціями, для переказу коштів, отриманих злочинним шляхом для уникнення контролю зі сторони Державної Служби фінансового моніторингу України та правоохоронних органів, а також з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, діяльність ОСОБА_1 може становити загрозу національній безпеці України. Крім того встановлено, що шлюб вказаного іноземця з громадянкою України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , містить ознаки фіктивності та ймовірно укладений з метою легалізації ОСОБА_1 на території нашої держави.»
30.09.2022 року Відповідачем прийнято рішення про скасування Позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 3 (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні) ч.1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію».
На підставі цього, 05.10.2022 щодо Позивача Головним управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Головного управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення №80112500049708 про скасування посвідки на постійне проживання.
З відповіді Відповідача від 20.03.2023 року на адвокатський запит, Позивач дізнався, що 30.09.2022 року Відповідачем прийнято рішення про скасування йому дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 3 (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні) ч.1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію».
13. Вважаючи такі рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.
14. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773) "Про імміграцію"від 07.06.2001 №2491-ІІІ (далі - Закон №2491-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання у сфері імміграції» від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пункті 6 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Частиною третьою статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
За змістом частини 15 статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно зі статтею 2 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Статтею 3 Закону №3773 передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно з ч. 1- 3 ст. 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; 9) особи, які прослужили у Збройних Силах України три і більше років
Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.
У свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", а саме, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України, щодо позивача не було встановлено.
Відповідно до пунктів 21-24 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Висновки суду апеляційної інстанції.
15. Отже, вчинення іммігрантом дій, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні є підставою для скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, яка видана на підставі цього дозволу.
16. Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньою підставою для скасування дозволу на імміграцію та в наступному посвідки на постійне проживання стало подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 30.08.2022 року про скасування дозволу на імміграцію Позивачу. У зазначеному листі вказано, що Позивач, можливо, використовує позабанківську систему грошових переказів «Хавала» та ухиляється від сплати податків. Поряд з цим шлюб Позивача з городянкою України містить ознаки фіктивності та ймовірно укладений з метою легалізації на території України. Таким чином, Департамент контррозвідки Служби безпеки України вважає, що діяльність ОСОБА_1 становить загрозу національній безпеці України.
17. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2229-XII «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Отже, саме СБУ наділена компетенцією надавати оцінку наявності у діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, а також повноваженнями щодо вжиття заходів превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України, тим більше в умовах воєнного стану.
18. У той же час, Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №480/296/19 наголошував, що подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб'єктів права, у зв'язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб'єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу, рішення ДМС як суб'єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб'єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2024 по справі № 260/5694/22, від 21.02.2024 п справі №500/1254/23, від 11.04.2024 по справі 520/12164/22.
19. Отже, рішення органів Державної міграційної служби мають відповідати критерію повноти й обґрунтованості, тобто мають прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Дискреційні повноваження дозволяють адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на суб'єктивній оцінці обставин, а не на чіткому приписі норми права.
20. При цьому, колегія суддів погоджується з доводами Апелянта про те, що норми Порядку №1983 станом на момент виникнення спірних правовідносин не містили імперативних приписів щодо обов'язкового запрошення іммігранта для надання ним пояснень. Втім, саме органи ДМС повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад у цій справі: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв'язків, сім'ї, тобто встановлення особи іммігранта загалом. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.
21. Однак, судова колегія зазначає, що Апелянт, приймаючи спірне рішення, обмежився лише констатацією факту наявності подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, як достатньої підстави для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію. При цьому, як вбачається з додаткових пояснень та доказів наданих до суду першої та апеляційної інстанції, Апелянт не перевірив обґрунтованість такого подання, не досліджував будь-які інші документи чи докази, окрім вказаного вище подання, які дійсно свідчили б про наявність у діях Позивача загрози національній безпеці України або громадському порядку в Україні.
22. Таким чином, доводи Апелянта про те, що у нього відсутні підстави ставити під сумнів інформацію компетентного органу, а саме Служби безпеки України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на викладене вище.
23. Окрім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, Відповідачем не надано копій рішень судів, якими Позивача визнано винним у вчиненні правопорушень проти національної безпеки України, як і відсутнє судове рішення, яким встановлено факт фіктивності шлюбу Позивача з громадянкою України.
Станом на момент розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, у Єдиному державному реєстрі судових рішень вказані рішення також відсутні.
24. При цьому, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Втім, Апелянтом не надано ані до суду першої інстанції, ані під час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції достатніх доказів, які у своїй сукупності свідчать про правомірність прийнятого ним спірного рішення.
25. Також, не варто залишати поза увагою й те, що Позивач одружений на громадянці України, а відтак, скасування йому дозволу на імміграцію в Україну становить аспект права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції.
26. З урахуванням усього, викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області № 74014500000175 про скасування дозволу на імміграцію в Україну Позивачу є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
27. При цьому, колегія суддів вважає виправданим посилання суду першої інстанції на норму частини четвертої статті 245 КАС України, якою визначено, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
28. А тому, з метою захисту прав свобод та інтересів ОСОБА_1 , задоволення позовної вимоги про зобов'язання Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність і скасування рішення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області № 74014500000175 від 30.09.2022 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є належним способом захисту.
29. Разом з тим, переглядаючи рішення суду першої інстанції та усуваючи неповноту з'ясування судом обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що рішення №80112500049708 про скасування посвідки на постійне проживання прийнято Головним управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Головного управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, а не Відповідачем, як на тому наполягав Позивач у своїй позовній заяві та встановив суд першої інстанції.
30. З урахуванням цього, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 , а також зобов'язання Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 задоволенню не підлягають, оскільки вони заявлені до неналежного Відповідача.
31. Вказані позовні вимоги мали б бути заявлені саме до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, оскільки саме цей орган прийняв рішення №80112500049708 про скасування посвідки на постійне проживання.
32. Натомість, ця обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції, що призвело до покладення на Відповідача обов'язку скасувати рішення, яке прийняте іншим суб'єктом.
33. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
34. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
35. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року - скасуванню частково.
36. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 288, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також про зобов'язання Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на ім'я громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовити.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 24.04.2024.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев