Справа № 640/7933/20
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
при секретарі судового засідання Васильєвої Ю.В.,
за участі:
представника позивача - Архіпова О.Ю.,
представника відповідача - Латонової Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про прийняття звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/7933/20 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Архіпова О.Ю., рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року у справі №640/7933/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі заяви від 03 березня 2020 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора №21-205зп від 28.02.2020, без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Представник позивача звернувся до апеляційного суду із заявою про встановлення судового контролю за зазначеною вище постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Архіпова О.Ю. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №640/7933/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено.
Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/7933/20 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Шостого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/7933/20 протягом місяця з дня отримання даної ухвали.
Від представника Головного управління ПФУ в м. Києві - Колодій К.Г. 22.03.2024 року надійшла заява, у якій повідомлено, що відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 розмір пенсії ОСОБА_1 переглянуто в частині застосування заробітку, зазначеного у довідці Офісу Генерального прокурора від 28.02.2020 №21-205зп у сумі 164 406, 66 грн без застосування положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» стосовно врахування заробітку для розрахунку пенсії у розмірі максимальної величини.
Представник пенсійного органу також зазначив, що рішенням №930060170408 від 18.03.2024 з 13.12.2019 розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024, переглянуто в розмірі 148 375,49 грн. Заборгованість за період з 13.12.2019 по 31.03.2024 в розмірі 5 912 121, 32 грн обліковується в Головному управлінні ПФУ України в м. Києві та буде виплачено в межах державних бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Додатково зазначено, що невиконання судового рішення Головним управлінням ПФУ в м. Києві в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки відповідач не належить до категорії розпорядників бюджетних коштів, а тільки є їх одержувачем.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року призначено розгляд звіту ГУ ПФУ в м. Києві у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін у справі.
В судовому засіданні представники сторін надали свої пояснення по суті питання, відповідали на питання суду.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, надані докази на підтвердження виконання рішення суду в даній справі, колегія суддів вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 виконана в частині нарахування пенсії згідно з резолютивною частиною постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, тому наявні підстави для прийняття поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві звіту.
Відповідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення ухвалюється судом іменем України та є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частина четверта та сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 зазначив, що механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист (п.6.3).
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Так, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлення судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Таким чином, процесуальні дії, визначені статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Відтак, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Із поданого відповідачем у цій справі звіту про виконання постанови суду апеляційної інстанції від 17.11.2021 вбачається, що Головним управлінням ПФУ в м. Києві розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений відповідно до резолютивної частини вищевказаної постанови. Представником пенсійного органу на підтвердження зазначеного разом із заявою подано виписку щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , в якій зазначено, що пенсію переглянуто в розмірі 148 375,49 грн.
Щодо здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 , пенсійний орган повідомив, що витрати на виплати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України затверджуються бюджетом ПФУ на відповідний рік. Тому погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду здійснюється органами Пенсійного фонду в межах бюджетних асигнувань.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що виплата пенсій, призначених за Законом України «Про прокуратуру», в тому числі виплата нарахованих за судовим рішенням сум пенсії, здійснюється органом Пенсійного фонду, за рахунок коштів Державного бюджету, тобто виплата нарахованої суми пенсії за минулий період за судовим рішенням може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування органу Пенсійного фонду з Державного бюджету України.
Відповідно до затвердженого бюджету Пенсійного фонду України станом на березень 2024 року виплата заборгованості згідно рішень суду виконана по 18 вересня 2020 року.
Виплата суми коштів, що нарахована на виконання постанови суду апеляційної інстанції здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат в порядку черговості.
Відтак, колегія суддів зазначає, що фактично у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок державного бюджету, а невиплата грошових коштів за відсутності відповідних фінансових призначень та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а.
Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 року в справі № 420/6671/18 вказано, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Відтак, колегія суддів вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що представником позивача 12.04.2024 року подано до суду заяву, в якій викладено пояснення щодо ходу виконання судового рішення, в якій останній звертає увагу, що в квітні 2024 року пенсія позивачу виплачена згідно з переглянутим розрахунком.
Окрім цього, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що на даний час питань щодо виконання судового рішення у позивача немає.
Виходячи з такого, колегія суддів дійшла висновку, що ГУ ПФУ в м. Києві вчинило дії на виконання резолютивної частини постанови суду, тому заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про прийняття звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/7933/20 ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії слід задовольнити, а поданий звіт прийняти.
Керуючись статтями 243, 250, 325, 328 - 331, 382 Кодексу адміністративного судочинства України Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про прийняття звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 у справі №640/7933/20 задовольнити.
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 21 березня 2024 року про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 у справі №640/7933/20.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді: М.І. Кобаль
Л.О. Костюк