Справа № 320/6926/23 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,-
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 20 вересня 2023 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.11.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.11.2020 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021. У задоволенні решти адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м.Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У березні 2018 року Пенсійним фондом здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016.
Сума перерахованої пенсії за 2016-2017 роки виплачувалась в порядку пункту 3 Постанови №103 зокрема:
для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислювалася органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачувалася після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
27.09.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплатити йому компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Листом від 05.10.2022 №2600-0202-8/127924 відповідач повідомив, що доплата за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 в сумі 133 362, 96 грн. виплачувалась до пенсії позивача з 01.01.2019 в розмірі 2778,40 грн., а з 01.01.2020 розмірі 5556,79 грн., в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Станом на 01.07.2021 відкладена виплата позивачу проведена в повному обсязі. Враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходу внаслідок несвоєчасної виплати пенсії відповідно до положень Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.
Спірним питанням у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року вирішено перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-XII, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Вказаними нормами постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року визнано нечинним.
24.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" (набрала чинності із 01.01.2020), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 р. виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 р. перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 р., та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р., до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20 (набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020) частину другу пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" визнано протиправною та нечинною.
Отже з 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.
Колегія суддів зазначає, що після визнання нечинною постанови №1088 дії Головного управління щодо подальшої поетапної виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, адже жодним нормативно правовим актом після 29.09.2020 не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
Таким чином після 29.09.2020 відповідач повинен був без невиправданих зволікань вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.
Крім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив, що згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.
В даному випадку норми п.3 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та ч.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" (набрала чинності із 01.01.2020) передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 суми пенсії.
Колегія суддів зазначає, що до 29.09.2020 (моменту набрання законної сили рішенням у справі № 640/620/20) норми постанови Уряду правомірно застосовувалися органом Пенсійного фонду.
Проте після 29.09.2020 у Головного управління виник обов'язок виплатити перераховану суму пенсії, а бездіяльність щодо не виплати вважається неправомірною.
Враховуючи наведені обставини, право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови які встановлювали відтермінування виплати).
З матеріалів справи вбачається, що період нарахування компенсації закінчується у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017.
З огляду на викладене у сукупності колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті компенсації за період затримки виплати пенсії із листопада 2020 року по червень 2021 року та зобов'язання виплатити спірну компенсацію за цей період.
Беручи до уваги кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких