Справа № 640/16852/22
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Єжелі А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року, суддя Панченко Н.Д., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружногно адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, що становить 10 846,37 грн, починаючи з 17.12.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки, що становить 10 846,37 грн, починаючи з 17.12.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не призначив йому пенсію за віком, а здійснив переведення, оскільки Законом № 1058-IV визначені види пенсій, перелік яких є остаточним та розширеному тлумаченню не підлягає. В цьому переліку немає такого виду пенсії як пенсія за вислугу років. Таким чином, при досягненні громадянином пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, у разі звернення за призначенням пенсії за віком, слід враховувати, що за нормами Закону № 1058-IV таке звернення є первинним, а тому не підлягають застосування положення статті 45 вказаного Закону.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі №640/16852/22 за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/16852/22 до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 , виданого Московським РУ ГУ МВС України в місті Києві 25.04.1996.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 22.07.1998 позивач є пенсіонером та отримував пенсію за вислугу років.
Листом ГУ ПФУ від 16.09.2022 №2600-0202-8/117043 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що з 17.12.2021 ОСОБА_1 було переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Зазначено, що показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, враховується лише при первинному призначенні пенсії, а тому при обчисленні розміру пенсії позивача відсутні підстави враховувати показник середньої заробітної плати в розмірі 10846,37 грн за 2019-2021 роки.
Листом ГУ ПФУ від 01.09.2022 ОСОБА_2 повідомлено, що, оскільки він є пенсіонером та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262, переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 повинно було бути здійснено з дати звернення згідно заяви, тобто з 07.02.2022 та при обчисленні середньомісячного заробітку повинна бути застосована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, з 2014-2016 роки, збільшена на коефіцієнти підвищення показника середньої заробітної плати згідно постанов КМУ від 20.02.2019 №124, від 01.04.2020 №251, від 22.01.2021 №127 у розмірі 5426,60 грн.
При опрацюванні заяви позивача було призначено пенсію за віком з 17.12.2021, тобто з наступного дня після дати досягнення 60-річного віку, та при обчисленні середньомісячного заробітку застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2021 роки у розмірі 10846,37 грн. В результаті приведення у відповідність пенсійної справи до норм чинного законодавства виникла переплата пенсії за період з 17.12.2021 по 30.06.2022 у розмірі 37429,56 грн. З 07.02.2022 розмір пенсії позивача становить 13280,23 грн, з 01.03.2022 - 5125,22 грн.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Вказаний закони є спеціальним законом, який визначає призначення, перерахунок і виплату пенсій.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, від 09 липня 2003 року № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, що була призначена позивачеві.
Водночас такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років передбачена статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ та відповідно до Закону України №2262-ХІІ.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абз. 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. При цьому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
До моменту звернення до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, який передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, у порівнянні із Законом № 1058-IV, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV позивач звернувся вперше.
Доводи відповідача про те, що оскільки позивачеві призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, то йому не може бути призначений інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а можуть бути застосовані лише норми ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо переведення з одного виду пенсії на інший є безпідставними, не грунтуються на вимогах чинного законодавства та суперечать численній судовій практиці як Верховного Суду України так і Верховного Суду.
У даному випадку відповідач помилково ототожнює поняття перехід та переведення з одного виду пенсії на інший, вид пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інші види пенсій, призначені за іншими законами.
У спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим законом (призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким пенсія за вислугу років не передбачена), тому положення ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.
Аналогічний правовий висновок у спорах цієї ж категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (21-6331а15), Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (11-731апп18), Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 310/3774/17, від 13 грудня 2018 року у справах № 682/1917/17 (К/9901/38478/18), № 497/2155/16-а (К/9901/24093/18), від 18 січня 2019 року справа № 577/5237/16-а (№ К/9901/21869/18).
Отже, відповідач після звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком повинен був призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не вирішувати питання щодо доцільності його переведення з пенсії за вислугу років, призначену за нормами Закону України №2262-ХІІ, на пенсію за віком, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Разом з тим, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас позивачеві було призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про застосування у цій справі частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, при призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно п. 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з заявою про призначення пенсії за віком звернувся до відповідача 17.02.2022, а тому пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути призначена з дня досягнення пенсійного віку (у даному випадку з 17.12.2021), якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку. Якщо звернення надійшло пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, пенсії за віком призначаються з дня звернення за пенсією.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за подання адміністративного позову до суду сплатим судовий збір в сумі 992,40 грн, який суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.