Справа № 620/17937/23
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Єжелі А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, суддя Тихоненко О.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФЧ49058 від 22.04.2021 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФЧ49058 від 22.04.2021 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019 з врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтувано тим, що з огляду на постанову Верховного Суду по справі №380/103/22 перерахунок його пенсії на підставі оновленої довідки має бути проведений з 01.01.2018 (дати перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103), а не з 05.03.2019 (дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/3858/18).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Уповноваженим органом складено та направлено відповідачу довідку від 22.04.2021 №ФЧ49058 про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсій за нормами, чинними станом на 05.03.2019 (а.с.9).
Представник позивача звернулася до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі вищевказаної довідки про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 по 01.04.2019 (а.с.10).
Листом від 19.10.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило представнику позивача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі поданої довідки за період, що вказаний у заяві (а.с.11).
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою за захистом прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що довідка про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 є підставою для перерахунку його пенсії з 01.04.2019 та не зумовлює підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно ст. 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 63 Закону № 2262-XII передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, саме Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
13.02.2008 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
У пункті 5 Порядку № 45 в редакції постанови № 103 зазначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
У Додатку 2 до Порядку № 45 наявна форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Також, пунктом 1 Постанови № 103 приписано перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 відповідно до Постанови № 704.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Зокрема, зміни внесені постановою №103 до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким було внесено зміни до Порядку № 45 та до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Так, суд у цьому рішенні вказав, що обмеження виплати пенсії, обчисленої особі згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладені обставини, на час виникнення спірних правовідносин, був відсутній будь-який нормативний акт, який би обмежував коло складових грошового забезпечення колишніх військовослужбовців для обчислення перерахованої пенсії, у порівнянні з статтею 43 Закону № 2262-XII, позаяк відповідні норми Постанови № 103 та Порядку № 45 були визнані нечинними судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір у даній справі слід застосовувати безпосередньо частину четверту статті 63 Закону № 2262-XII у взаємозв'язку із частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII, яка визначає, що пенсії особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування., а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Пунктом 2 вказаної Постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Зокрема, до додаткових видів грошового забезпечення відносяться:
- надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 постанови № 704).
Таким чином, з 05.03.2019 року (з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно із ч.2 ст.51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Отже, право позивача на перерахунок його пенсії з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, у заявлених спірних правовідносинах виникло саме з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року було залишено без змін.
Також колегія суддів зазначає, що Верховний Суд не відступав від правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №160/8324/19.
Отже, довідка про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 є підставою для перерахунку його пенсії з 01.04.2019 та не зумовлює підстав для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 до 31.03.2019 (проміжку часу, що передує даті збільшення грошового забезпечення).
Окрім того, слід зазначити, що попри чинність у спірний період постанови №103 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19, від 11 серпня 2023 року у справі №380/103/22).
Колегія суддів звертає увагу, що для цілей перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 підлягає врахуванню розмір його грошового забезпечення станом на 01.03.2018, а не 05.03.2019.
У даному випадку доказів видачі позивачу довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення станом на 01.03.2018 до суду не надано та судом не встановлено.
Посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.08.2023 у справі №380/103/22, колегія суддів не приймає до уваги оскільки у згаданій постанові лише відтворено зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, без врахування вищевказаних фактичних обставин цього спору.
У вказаному рішенні судом не досліджувалося питання належності довідки для перерахунку пенсії (її форма та зміст, зокрема, станом на який момент видано повноважним органом довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії).
Окрім того, правового висновку про правомірність перерахунку з 01.01.2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, в т.ч. обґрунтування правових підстав для такого перерахунку саме відповідачем, вказані постанови не містять, а лише підтверджують право особи на отримання довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704, з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону №2262-ХІІ з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Велика Палата Верховного Суду, об'єднані палати, палати касаційних судів Верховного Суду наділені виключними повноваженнями у встановленому порядку відступати від раніше сформованої правової позиції з огляду на те, що в протилежному випадку це означало б неможливість виправлення судом своєї власної передчасної або «застарілої» позиції, викликаної, наприклад, нечіткістю закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до неоднакового тлумачення норм права, або виключало б можливість динамічного розвитку суспільних правовідносин та права; за певних обставин відступ від попередніх правових позицій суду касаційної інстанції узгоджується із уже усталеним виробленим у праві цивілізаційним підходом, згідно з яким «truth or stability - truth is preferable» (при конкуренції між правдивим (правильний, справедливим) і стабільним пріоритет варто віддавати першому).
Згідно приписів ст. ст. 37 та 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 356 КАС України у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася палата, що передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
При цьому, у постанові від 11.08.2023 у справі №380/103/22 відсутній висновок колегії суддів Верховного Суду про необхідність відступу від правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19 та справа №380/103/22 не передавалась на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 по 31.03.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.04.2021 №ФЧ49058 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.