Справа № 620/14430/23
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Єжеля А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року, суддя Скалозуб Ю.О., у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.03.2023 про анулювання ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями, а також податкових повідомлень - рішень від 21.07.2023 №7184/Ж10/25-01-09-01-02, №7185/Ж10/25-01-09-01-02.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в серпні 2023 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення, якими застосовано штрафні санкції за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
При цьому, позивач зазначає, що порушень законодавства не вчиняв та мав діючу ліцензію на продаж алкогольних напоїв. У подальшому йому стало відомо, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті з тих підстав, що в березні 2023 року ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями відповідачем була анульована на підставі акту про встановлення факту відсутності за місцем провадження діяльності.
Позивач вважає, що жодні встановлені законом підстави для ухвалення рішення від 24.03.2023 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі були відсутні, а відтак рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано Розпорядження Головного управління ДПС у Чернігівській області № 125/Р від 24.03.2023 «Про анулювання ліцензії», податкове повідомлення-рішення від 21.07.2023 №7184/Ж10/25-01-09-01-02, податкове повідомлення-рішення від 21.07.2023 №7185/Ж10/25-01-09-01-02.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3757,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 28.11.2014 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку в Головному управління ДПС в Чернігівській області (а.с. 4).
17.06.2022 ФОП ОСОБА_1 видано ліцензію НОМЕР_2 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, термін дії з 19.06.2022 по 19.06.2023. Місцезнаходження суб'єкта господарювання, АДРЕСА_1 . Адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 (а.с. 9).
На підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 08.03.2023 №447-п, направлень на перевірку від 08.03.2023 №900/н3/25-01-07-05-01 та №901/н3/25-01-07-05-01 працівниками податкового органу 14.03.2023 був здійснений вихід на фактичну перевірку бару, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить ФОП ОСОБА_1 , в результаті чого встановлено, що діяльність у барі не здійснюється, суб'єкт господарювання відсутній (а.с. 49, 50).
За результатами здійсненого виходу 15.03.2023 складений акт №161/Ж6/25-01-07-05-01 «Про неможливість проведення фактичної перевірки» (а.с. 51).
У зв'язку зі встановленням факту відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності Головним управлінням ДПС в Чернігівській області прийнято Розпорядження від 24.03.2023 №125/Р про анулювання ліцензії (а.с. 43).
На адресу ГУ ДПС в Чернігівській області надійшло повідомлення від ГУНП в Чернігівській області від 07.04.2023 про факт складення протоколу на продавця магазину по АДРЕСА_2 за ч. 2 ст. 156 КУпАП щодо реалізації алкогольних напоїв в заборонений час (а.с. 41, 42).
Постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради №53/182 від 26.04.2023 ОСОБА_2 (продавця магазину) притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 42 зворотна сторона).
Зважаючи на встановлені обставини, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 05.04.2023 та постанови адміністративної комісії №53/182 від 26.04.2023 ГУ ДПС в Чернігівській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.07.2023 №7184/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 17000,00 грн за зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, а також податкове повідомлення - рішення від 21.07.2023 №7185/Ж10/25-01-09-01-02, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 17000,00 грн за реалізацію алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії (а.с. 5-6, 7-8).
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийнято всупереч нормам податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 228.2 статті 228 Податкового кодексу України визначено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України, контроль за переміщенням, зберіганням та реалізацією пального та спирту етилового здійснюють відповідні контролюючі органи.
Згідно з пунктом 228.9 статті 228 Податкового кодексу України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481).
Згідно із статтею 1 Закону №481/95-ВР у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
В силу статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Як убачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями НОМЕР_2, термін дії з 19.06.2022 по 19.06.2023. Місцезнаходження суб'єкта господарювання, АДРЕСА_1 . Адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 . Додаток до ліцензії містить також інформацію про адресу місця торгівлі та електронно-касовий апарат (а.с. 9, 10).
Відповідно до статей 75, 80 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, фактичні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до вимог статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Пункт 80.2 ст. 80 ПК України встановлює, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.
Таким чином, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Згідно з абзацом третім п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 згаданого кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Зі змісту наказу № 447-п від 08.03.2023 слідує, що контролюючим органом в основу проведення фактичної перевірки платника податків покладено підпункти 80.2.2 п. 80.2, п. 80.6, п. 80.8 ст. 80, п. 82.3 ст. 82, п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (а.с. 49).
Також в наказі визначено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , бар, АДРЕСА_2 з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, дотримання законодавства щодо цін та ціноутворення.
При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, Податковий кодекс України надає контролюючому органу право для призначення та проведення фактичної перевірки за умови обов'язкової наявності однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу України.
Разом з тим, зі змісту наказу податкового органу від 08.03.2023 №447-п слідує, що він не містить посилання на існування інформації від державних органів щодо можливого порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Наявність такої інформації не підтверджена відповідачем і під час розгляду даної справи у суді першої та в суді апеляційної інстанцій.
Щодо повідомлення начальника ЧРУП ГУНП в Чернігівській області про складений на продавця магазину «Чай Кава» (Бар) протоколу за порушення ч.2 ст. 156 КУпАП, то колегія суддів не приймає його до уваги, оскільки вказане повідомлення направлено до відповідача 07.04.2023, тоді як наказ про призначення фактичної перевірки був прийнятий 08.03.2023.
Водночас, наведення в наказі про проведення перевірки лише юридичної підстави не дає можливості ані платнику податків при вирішенні питання про допуск до фактичної перевірки, ані суду, під час розгляду спору щодо правомірності проведення перевірки, ідентифікувати, яка саме із підстав була обрана податковим органом під час прийняття цього рішення. За таких обставин перевірка судом наявності фактичних підстав позбавлена сенсу, оскільки відсутність в наказі посилання на конкретну юридичну підставу унеможливлює перевірку юридичної кваліфікації фактичної підстави як такої, що стала підставою для призначення перевірки.
Таким чином, приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки та оформлюючи відповідний наказ, контролюючий орган для належного визначення юридичної підстави, разом із відображенням підпункту відповідної статті Податкового кодексу України, зобов'язаний також вказати відповідну фактичну підставу (або отримання інформації про порушення, або здійснення визначених законодавством функцій, або за наявності сукупності підстав - вказати обидві).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у наказі відповідача від 08.03.2023 №447-п про проведення фактичної перевірки відсутні посилання податкового органу на фактичну підставу, що зумовила призначення перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме на наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Отже, ГУ ДПС в Чернігівській області не дотрималося вимог пункту 81.1 статті 81 ПК, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.
Водночас, невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 ПК України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Так, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Щодо підстав анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР (в редакції чинній на час проведення фактичної перевірки) ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема: акта про встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.
Згідно з актом про неможливість проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) від 15.03.2023 посадові особи ГУ ДПС в Чернігівській області на виконання наказу про проведення фактичної перевірки, відповідно до направлень, 14.03.2023 здійснили вихід на фактичну перевірку бару, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . В результаті встановлено, що діяльність у барі не здійснюється, суб'єкт господарювання відсутній (а.с. 51).
Про неможливість проведення фактичної перевірки було повідомлено заступника начальника ГУ ДПС в Чернігівській області доповідною запискою від 16.03.2023 (а.с. 49 зворотна сторона).
На підставі акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 15.03.2023 та службової записки від 17.03.2023 заступником начальника ГУ ДПС в Чернігівській області прийнято Розпорядження від 24.03.2023 №125/Р про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с. 43).
Так, згідно із п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказаний акт та доповідна записка містять вказівку на те, що посадовими особами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Чернігівській області 14.03.2023 здійснений вихід на фактичну перевірку бару, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .
В результаті перевірки встановлено, що діяльність у барі не здійснюється, суб'єкт господарювання відсутній.
При цьому, будь-яких інших відомостей та доказів, які можуть підтверджувати факти, викладені в акті про неможливість проведення фактичної перевірки, зазначений акт не містить.
Окрім того, з даного акту не можливо встановити графік роботи суб'єкта господарювання, час відвідування контролюючим органом суб'єкта господарювання.
Таким чином, з наданих доказів не можливо встановити, що вихід посадових осіб контролюючого органу з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відбувся в робочий час закладу.
Також, як вірно зауважено судом першої інстанції, акт не містить вказівки на причини неможливості проведення перевірки, як то заклад за адресою провадження ліцензійної діяльності закритий або за вказаною адресою діяльність провадить інший суб'єкт господарювання, тощо.
Водночас, згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України встановлює, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому, як свідчать матеріали справи, податкова адреса ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , водночас, матеріали справи не містять доказів направлення платнику податків акту про неможливість проведення фактичної перевірки від 15.03.2023 рекомендованою кореспонденцією на податкову адресу, також відсутні відомості направлення його за місцем торгівлі: АДРЕСА_2 .
Таким чином, податковим органом під час здійснення перевірки ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги Податкового кодексу України, оскільки актом про неможливість проведення фактичної перевірки не підтверджено дійсні фактичні обставини, а тому останній не може бути належним та допустимим доказом, на підставі якого контролюючий орган приймає рішення, що має наслідком анулювання ліцензії.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Розпорядження про анулювання ліцензії прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту про неможливість її проведення не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Окрім того, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом з огляду на Розпорядження про анулювання ліцензії.
При цьому, притягнення платника до відповідальності можливе лише за наявності його вини, тоді як відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність зобов'язань оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
З огляду на наведене, податкові повідомлення-рішення належить скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.