Справа № 320/9497/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
24 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі - відповідач та/або ДУ «Центр пробації»), в якому, з урахуванням поданої уточненої позовної заяви, просить суд визнати протиправним рішення відповідача, яке зазначене у листі ДУ «Центр пробації» від 27 березня 2023 року за вихідним номером 116/Ф-111/10/Ян-23, і скасувати його та зобов'язати вчинити певні дії, а саме забезпечити подання та оформлення документів для призначення пенсії громадянці ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року за номером 3-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за номером 135/13402.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що наказом Державної установи «Центр пробації» від 20 лютого 2023 року за №161/к «Про особовий склад» відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади старшого інспектора Південного районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області. Вислуга років її становить у календарному обчисленні 20 років 06 місяців 12 днів та у пільговому - 26 років 04 місяці 18 днів. Позивач звернулася 02 березня 2023 року до відповідача із заявою щодо оформлення та направлення до пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років у зв'язку зі звільненням та отримала відмову викладену у листі від 27 березня 2023 року №116/Ф-111/10/Ян-23. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки з аналізу положень ст. 1, ст. 12, ст. 13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), вбачається, що ДУ «Центр пробації», являючись уповноваженим структурним підрозділом, у відповідності до вимог чинного законодавства України не має права приймати рішення щодо призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня.2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляючи у оформленні та направленні до пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 15 серпня 2002 року по 27 лютого 2023 року проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 26).
Наказом директора ДУ "Центр пробації" від 20 лютого 2023 року №161/к "Про особовий склад" майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Південного районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у Дніпропетровській області звільнено відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (далі Закон №2713-IV) та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII). У наказі також заначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 06 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні 26 років 04 місяці 18 днів (т. 1 а.с. 28).
У березні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про підготовку та направлення документів до пенсійного органу для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років, виходячи з вислуги років 26 років 04 місяці 18 днів (т. 1 а.с. 59-66).
Листом від 27 березня 2023 року №116/Ф-111/10/Ян-23, у відповідь на заяву позивача, відповідач повідомив, що оскільки у ОСОБА_1 календарна вислуга років менша, ніж передбачено Законом №2262-ХІІ, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підстав для направлення до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років немає (т. 1 а.с. 29).
Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ДУ «Центр пробації» не було фактичних та правових підстав для підготовки та подання до ГУ ПФУ документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
З указаним висновком суду першої інстанції не можна не погодитись, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту «б» статті 1-2 вказаного Закону право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно з пунктом «б» статті 12 зазначеного Закону пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Частиною другою статті 17 названого Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з частиною четвертою статті 17 вказаного Закону при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 цього Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою № 393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 393), крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.
Згідно з пунктом 1 цього Порядку для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
За приписами підпункту «г» пункту 3 вказаного Порядку до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Як встановили суди, позивач проходила службу у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно з наказом ДУ «Центр пробації» № 161/к від 20.02.2023 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України вислуга років в календарному обчисленні становить 20 років 06 місяців 12 днів, в пільговому обчисленні - 26 років 04 місяці 18 днів.
Положеннями статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпункту «г» пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні лише для визначення розміру пенсії (а не призначення пенсії), тому посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років є обґрунтованими та не суперечать вищезазначеним положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та вказаного Порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.
В аспекті Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за цим Законом календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
Отже, саме через застосування норм вказаного Порядку календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах, в разі відсутності таких норм у цьому Порядку такого зарахування не відбувається.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, порядок обчислення календарної вислуги на пільгових умовах зазнав певних змін.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (набрала чинності з 19.02.2022) внесені зміни до пункту 3 Порядку № 393, а саме передбачено зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років лише для визначення розміру пенсії, в тому числі: один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
За таких умов на час звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби у ОСОБА_1 не виникало правових підстав для зарахування його календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за віком та оформлення відповідного подання.
Колегія суддів зауважує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, від 14 листопада 2023 року у справі № 140/1151/23.
Отже, доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що відповідачем взято на себе певні повноваження та протиправно намагалась здійснити процесуальні дії, які не входять до її компетенції, з огляду на наступне.
Так, пунктом 2 Порядку № 3-1 передбачено, що заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Зважаючи на те, що на момент звернення позивача до відповідача, остання не мала календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії, у відповідача не було фактичних та правових підстав для підготовки та подання до ГУ ПФУ документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан