Справа № 640/2283/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
23 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років та є пенсіонером Міністерства оборони України (т. 1, а.с. 17).
Згідно з копією посвідчення серія НОМЕР_4 від 14.09.1999 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (т. 1, а.с. 18).
11.01.2021 року позивачем скеровано на адресу командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому зазначено, що при перерахунку його пенсії не було враховано такі складові грошового забезпечення: знання 2 іноземних мов - 1 східна (ПО+ВЗ) - 35%35%; надб. за кваліфікацію, в/сл, 1 клас - 4 %; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 18,9%; надбавка за особливо важливі завдання - 80,7%; надбавка за спец. завдання чи держ. охорону - 6,1 %; премія - 10 %, які нараховувались позивачу на час звільнення (04.04.1994 року). При цьому, такі види грошового забезпечення не були відображені в довідці №222/4/164/239/777 від 11.11.2020 року, що була надана Військовою частиною НОМЕР_1 пенсійному органу.
У зв'язку із викладеним, ОСОБА_1 просив Військову частину НОМЕР_1 підготувати оновлену довідку з усіма видами надбавок, доплат та премій, які він отримував на день звільнення (04.04.1994 року) та направити до ГУ ПФУ в м. Києві та провести відповідний перерахунок пенсії (т. 1, а.с. 23-26).
Листом від 05.02.2021 року №222/4/302 в/ч НОМЕР_1 повідомила заявника про те, що надбавка за знання та використання іноземної мови, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за розвідувальну та контррозвідувальну діяльність та надбавка за виконання спеціальних завдань з 01.03.2019 року скасовані, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) не передбачені та станом на 05.03.2019 року військовослужбовцям за відповідною посадою не виплачувались (т. 1, а.с. 114-115).
Окрім цього, в указаному листі доведено до відома позивача про те, що оскільки військова частина НОМЕР_1 , як орган управління, входить до структури апарату Міністерства оборони України, надбавка за кваліфікацію військовослужбовцям цієї військової частини станом на 05.03.2019 року не виплачувалася.
Враховуючи зазначене, військова частина НОМЕР_1 вказала про відсутність підстав для врахування вищевказаних надбавок до складу грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року та, як наслідок, складання іншої довідки про розмір грошового забезпечення.
Також в матеріалах справи міститься рапорт позивача, адресований ГУ ПФУ в м. Києві, в якому останній просить пенсійний орган провести перерахунок пенсії та здійснити відповідні перераховані виплати включно з 01.01.2018 року згідно із новою переробленою довідкою, наданою в/ч НОМЕР_1 відповідно до чинного законодавства України в розмірі 100% виплат розміру перерахованої пенсії та без обмежень в розмірах та у строках у виплатах (т. 1, а.с. 28-30).
Водночас, до зазначеного рапорту ОСОБА_1 долучив правовий висновок Верховного Суду у справі №160/8324/19.
Як стверджує позивач, станом на час звернення до суду відповіді по суті його звернень від відповідачів ним не отримано.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно із частиною 3 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначена норма статті 43 Закону №2262-ХІІ міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі №826/3858/18.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінет Міністрів України постановою №45 від 13.02.2008 року «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року (далі - Постанова №103) передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому у Додатку 2 до Порядку №45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Зміни, внесені Постановою №103, зокрема до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, яким безпосередньо встановлюють види грошового забезпечення, які використовуються під час перерахунку пенсії та форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05.03.2019 року - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція пункту 5 Прядку та додатку №2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін.
Судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалось позивачем, що військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до висновків Верховного Суду, викладених за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19, на заяву ОСОБА_1 надано останньому та й відповідно направлено до ГУ ПФУ в м. Києві довідку від 11.11.2020 року №222/4/164/239/777 про розмір його грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, чинними станом на 05.03.2019 року за посадою, до якої включено наступні види грошового забезпечення (т. 1, а.с. 75, зворотній бік): посадовий оклад - 5920,00 грн.; оклад за військовим званням (підполковник) - 1 410,00 грн.; надбавка за вислугу років (45%) - 3 298,00 грн.; надбавка за особливості проходження служби (80%) - 8 502,00 грн.; премія (35%) - 2 072,00 грн. Усього 21 203,30 грн.
Отже, суть заявлених позивачем позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 стосується не обставин не видачі йому оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення як такої, станом на 05.03.2019 року, а стосуються обставини не надання відповідачем оновленої довідки про розмір грошового забезпечення із включенням таких видів грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсії, а саме: знання 2 іноземних мов - 1 східна (ПО+ВЗ) - 35%; надб. за кваліфікацію, в/сл, 1 клас - 4 %; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 18,9%; надбавка за особливо важливі завдання - 80,7%; надбавка за спец. завдання чи держ. охорону - 6,1 %; премія - 10 %, які не були включені до довідки від 11.11.2020 року №222/4/164/239/777.
Тобто, в межах позовних вимог, які підлягають оцінці судом та заявлені позивачем до військової частини НОМЕР_1 , необхідним є встановлення наявності/відсутності правових підстав для включення до довідки про розмір його грошового забезпечення окреслених вище видів грошового забезпечення.
Так, військова частина НОМЕР_1 заперечує наявність правових підстав для включення до довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 таких видів грошового забезпечення, як: знання 2 іноземних мов - 1 східна (ПО+ВЗ) - 35%; надб. за кваліфікацію, в/сл, 1 клас - 4 %; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 18,9%; надбавка за особливо важливі завдання - 80,7%; надбавка за спец. завдання чи держ. охорону - 6,1 %; премія - 10 %.
Як вбачається з розрахунку пенсії за вислугу років від 31.12.2017 року пенсія позивачу призначена (обчислена) з 05.04.1994 року та складається з таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 1200,00 грн.; оклад за військовим званням - 130,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років (35%) - 465,60 грн.; знання 2 іноземних мов - 1 східна (ПО+ВЗ) (35%35%) - 406,50 грн.; надб. за кваліфікацію, в/сл, 1 клас - (4 %) - 48,00 грн.; надбавка за оперативно-розшукову діяльність (18,9%) - 226,80 грн.; надбавка за особливо важливі завдання (80,7%) - 1446,97 грн.; надбавка за спец. завдання чи держ. охорону ( 6,1 %) - 73,210 грн.; премія (10 %) - 73,20 грн. Всього 4177,97 грн., виходячи із 56% грошового забезпечення (вислуга років 22) - 2339,66 грн.
Наведений розрахунок вказано без урахування видів підвищення або надбавки до пенсії (т. 1, а.с. 21).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - Постанова №1294).
Підпунктами 1, 2 пункту 5 Постанови №1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати посадові оклади та певні види надбавок, а також здійснювати преміювання відповідних осіб.
Згідно із підпунктами 1-3 пункту 6 також надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання виплачувати певні види надбавок.
Разом з цим, Постанова №1294 втратила свою чинність з 01.03.2018 року у зв'язку із набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою №103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постанова №103 в частині внесення змін до Постанови №704 та власне Постанова №704 є чинними.
З аналізу вказаного висновується, що надбавка за знання та використання іноземної мови, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за розвідувальну та контррозвідувальну діяльність та надбавка за виконання спеціальних завдань з 01.03.2019 року скасовані, Постановою №704 не передбачені та станом на 05.03.2019 року військовослужбовцям за відповідною посадою не виплачувались.
Водночас, позивач просить суд враховувати окреслені вище види грошового забезпечення та видати відповідну довідку про розмір його грошового забезпечення з їх урахуванням для перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2018 року.
Проте, перерахунок пенсії позивача станом на 01.01.2018 року вже здійснювався пенсійним органом на виконання Постанови №103 та на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2018 року №222/4/166/239/939, яку в свою чергу складено з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 17.12.2019 року у зразковій справі №160/8324/19.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що не включаючи в довідку від 11.11.2020 року №222/4/164/239/777 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 року таких видів грошового забезпечення, як надбавка за знання та використання іноземної мови, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за розвідувальну та контррозвідувальну діяльність та надбавка за виконання спеціальних завдань, військова частина НОМЕР_1 діяла правомірно, адже обумовлені види надбавок на момент виникнення підстав для перерахунку пенсії - набрання чинності Постанови №704 були відсутні в такому законодавчому акті.
Що стосується надбавки за класність, колегія суддів зауважує, що наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно із пунктами 1-3 розділу VIII Порядку №260військовослужбовцям, які мають присвоєну в установленому порядку класну кваліфікацію, займають посади і виконують службові обов'язки за спеціальністю, щомісяця виплачується надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу.
Разом з тим, військова частина НОМЕР_1 , як орган управління входить до структури апарату Міністерства оборони України, відтак надбавка за класну кваліфікацію військовослужбовцям не виплачується, а тому така надбавка не може бути включена до видів грошового забезпечення, які враховують при формуванні довідки про розмір грошового забезпечення позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності в діях військової частини НОМЕР_1 протиправної бездіяльності та, як наслідок, відсутність підстав для зобов'язання останнього вчинити певні дії.
Щодо позовних вимог, пред'явлених до ГУ ПФУ в м. Києві, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень ГУ ПФ України в м. Києві, що полягає в нереагуванні на звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії з усіма видами надбавок, доплат та премії, які позивачу нараховувались на час звільнення (04.04.1994 року) та зобов'язати зробити перерахунок пенсії та здійснити відповідні перераховані виплати включно з 01.01.2018 року згідно із новою переробленою довідкою, наданою В/Ч НОМЕР_1 відповідно до чинного законодавства України у розмірі 100 % виплат розміру перерахованої пенсії та без обмежень в розмірах та у строках виплат.
Так, в ході розгляду не встановлено наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до військової частини НОМЕР_1 , в тому числі в частині зобов'язання останньої надати довідку до ГУ ПФУ в м. Києві відповідно до видів грошового забезпечення (надбавках, доплатах та премій): знання 2 іноземних мов - 1 східна (ПО+ВЗ) - 35%; надб. за кваліфікацію, в/сл, 1 клас - 4 %; надбавка за оперативно-розшукову діяльність - 18,9%; надбавка за особливо важливі завдання - 80,7%; надбавка за спец. завдання чи держ. охорону - 6,1 %; премія - 10 %, які нараховувались позивачу на час звільнення (04.04.1994 року) відповідно до пенсійної справи №ФА 110360 та чинного законодавства України для перерахування нового розміру пенсії з 01.01.2018 року.
В той же час, з набранням чинності Постановою №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії на підставі статті 63 Закону №2262-ХІІ та пункту 1 Порядку №45.
Та як вже було зазначено вище, перерахунок пенсії позивача станом на 01.01.2018 року вже здійснювався пенсійним органом на виконання Постанови №103 та на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2018 року №222/4/166/239/939, яку в свою чергу складено з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 17.12.2019 року у зразковій справі №160/8324/19.
Відповідно до згаданого перерахунку підвищення пенсії склало 2793,42 грн. З них з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно виплачується 50% від підвищення: 1396,71; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 2095,07; з 01.01.2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення: 2793,42.
Вказаний розрахунок був проведений пенсійним органом у відповідності до норми пункту 2 Постанови №103, яка передбачала поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії.
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18, Верховний Суд в постанові від 12 листопада 2019 року, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків від суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06 серпня 2019 року у зразковій справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.
Так, при вирішенні спірних правовідносин у цій справі слід керуватися принципом незворотності дії закону у часі, закріпленим у нормах Конституції України та деталізованим в рішеннях Конституційного Суду України.
Зокрема, в рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012 останній висловив правову позицію щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, вказавши, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 13 травня 1997 року №1-зп у справі №03/29-97 «Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)» Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Таким чином, застосування принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі дає підстави для висновку, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин - 01.01.2018 року відповідні норми постанови №103 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2018 року у розмірі 100% виплат розміру перерахованої пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі №560/3762/18.
Крім того, як було доцільно зауважено судом першої інстанції, підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром не вбачається, адже матеріали пенсійної справи не свідчать про застосування такого обмеження до останнього.
До того ж, в матеріалах пенсійної справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження зменшення відсоткового значення розміру грошового забезпечення позивача при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку із чим всі доводи останнього в цій частині колегія суддів також залишає поза увагою.
Стосовно вимог про визнання бездіяльності ГУ ПФУ в м. Києві, що полягає в не реагуванні на звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії з усіма видами надбавок, доплат та премії, які позивачу нараховувались на час звільнення (04.04.1994 року), колегія суддів зазначає наступне.
В матеріалах пенсійної справи наявний супровідний лист військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2020 року №222/4/2260, адресований ГУ ПФУ в м. Києві, щодо надіслання уточненої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням у ній відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії станом на 05.03.2019 року, на заміну раніше надісланої довідки (вих. №222/4/164/239/680 від 27.10.2020 року) (т. 1, а.с. 75).
Довідка від 11.11.2020 року №222/4/164/239/777 про розмір грошового забезпечення позивача також наявна в матеріалах пенсійної справи (т. 1, а.с. 75, зворотній бік).
Разом з цим, матеріали пенсійної справи не містять в собі відомостей щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2020 року №222/4/164/239/777, як і відомостей про результати розгляду рапорту позивача, адресованого ГУ ПФУ в м. Києві щодо здійснення відповідного перерахунку.
Водночас, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач не заявляв вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2020 року №222/4/164/239/777, відтак обставини здійснення/не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно окресленої довідки не входять до предмету доказування в межах даної справи.
Натомість, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження розгляду ГУ ПФУ в м. Києві рапорту позивача, який отриманий ним 11.01.2021 року, що підтверджується матеріалах справи (т. 1, а.с. 27).
Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
В межах фактичних обставин справи, виходячи із заявлених позивачем вимог, підстав для їх задоволення не вбачається.
Таким чином, аналізуючи зміст рапортів ОСОБА_1 , з урахуванням змісту позовних вимог, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що останнім не вірно обрано захист порушеного права, а вихід за межі позовних вимог в даному випадку матиме наслідком оцінку тих обставин, про які позивач у відповідних зверненнях (рапортах) не клопотав.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.