П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27766/23
Головуючий в І інстанції: Пекний А.С.
Дата та місце ухвалення рішення: 13.12.2023 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2016 року по 23.06.2023 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2016 року по 23.06.2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позов без розгляду, наголошуючи на неправильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального права, порушенні норм процесуального права.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи період позовних вимог у даній справі, колегія суддів зазначає, що судовим рішенням у справі № 420/3799/22, яке набрало законної сили, встановлено, що у спірний період з 15.06.2016 року по 28.02.2018 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та нарахування грошового забезпечення позивачу у цей період здійснювалось Військовою частино НОМЕР_1 .
Відповідач не оспорює вказані обставини у даній справі.
Посилаючись на те, що під час проходження військової служби позивачу не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація, останній звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі № 420/3799/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, які виразились у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 15 червня 2016 року по 28.02.2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січня 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 15 червня 2016 року по 28.02.2018 року включно, індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року та січень 2019 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, березня 2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за грудень 2018 року та січень 2019 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березня 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1073. В іншій частині позову - відмовлено.
Згідно розрахунку Військової частини НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.06.2016 року по 28.02.2018 року, на виконання судового рішення у справі № 420/3799/22, відповідачем за період з 15.06.2016 року по 28.02.2018 року позивачу нарахована індексація у загальній сумі 70351,24 грн.
Згідно платіжної інструкції № 943 від 22.06.2023 року, Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання судового рішення у справі № 420/3799/22 позивачу перераховано індексацію у сумі 69295,97 грн. за період з 15.06.2016 року по 28.02.2018 року.
18.08.2023 року позивач через свого представника звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2016 року по 28.02.2018 року.
Вказана заява надійшла до Військової частини НОМЕР_1 31.08.2023 року та зареєстрована за вх. № 9772, та відповідь на дану заяву надана листом від 06.09.2023 року № 3491.
У листі від 06.09.2023 року № 3491 Військова частина НОМЕР_1 послалась на те, що вимога позивача про компенсацію втрати частини доходу задоволенню не підлягає, оскільки, коли сума нараховується за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
При цьому, у вказаному листі відповідач послався на те, що ним розглядається питання нарахування компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати грошової допомоги для оздоровлення, хоча в заяві представник позивача просив нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2016 року по 28.02.2018 року.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.
Згідно вимог статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 19.10.2000 року (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Статтями 3, 4, 7 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Згідно п.п. 2-5, 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, індексація грошового забезпечення за період з 15.06.2016 року по 28.02.2018 року виплачена позивачу згідно платіжної інструкції № 943 від 22.06.2023 року у сумі 69295,97 грн. на виконання судового рішення у справі № 420/3799/22, яке набрало законної сили 07.02.2023 року.
Тобто, у даній справі встановлено порушення строків виплати позивачу індексації грошового забезпечення, що є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходу.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на відсутність підстав для нарахування у спірному випадку компенсації втрати частини доходу з огляду на те, що сума індексації нарахована за рішенням суду, тому, підстави для виплати компенсації виникає лише у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ані Закон № 2050-III, ані Порядок № 159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), суми індексації грошових доходів громадян у зв'язку з порушенням строків їх виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені, зокрема, але не виключно, в постановах від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20, від 18 серпня 2023 року у справі № 460/4166/20, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. Відповідно, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
З огляду на вказане, Верховний Суд у зазначених справах дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Водночас, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 року, від 17.11.2021 року, від 27.07.2022 року, від 11.05.2023 року (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому, особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості, при цьому, така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду;
г) отримання листа від органу у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, відповідно, з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Поряд з цим, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет спору про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі підлягають також врахуванню висновки Верховного Суду, які наведені, зокрема, у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 380/8154/23 та від 06 березня 2024 року у справі № 600/5050/23-а.
Так, у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 380/8154/23 Верховний Суд зазначив, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
ВС вказав на те, що компенсація втрати частини доходів є компенсаційною виплатою та є складовою належної працівникові заробітної плати, а тому, спір виник у зв'язку із оплатою праці.
Верховний Суд також зазначив, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України, проте, вказані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, такі правовідносини регулюються положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
ВС у вказаній справі застосував положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції на момент виплати індексації грошового забезпечення та повідомлення про відмову у виплаті компенсації втрати частини доходу (у справі № 380/8154/23 виплата індексації відбулась - 31.10.2022 року, листом від 01.12.2022 року повідомлено позивача про відсутність підстав для здійснення нарахування компенсації втрати частини доходу).
Крім того, у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 600/5050/23-а Верховний Суд дійшов висновку, що поняття «оплата праці» і «заробітна плата», які використовуються у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір у цій справі в частині вимог стосується ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, на яку працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою), охоплюється застосованим у частині другій статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці», у зв'язку з чим, застосуванню належить тримісячний строк звернення до суду з позовом про її нарахування та стягнення (ВС застосована редакція ч. 2 ст. 233 КЗпП України на момент звернення до суду у липні 2023 року).
Так, згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, який набрав чинності 19.07.2022 року, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Враховуючи наведені висновки Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 380/8154/23, від 06 березня 2024 року у справі № 600/5050/23-а, від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах для обчислення строку звернення до суду про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції на момент виплати індексації, тобто, тримісячний строк, який починає свій перебіг з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, яким слід вважати перший день наступного місяця після виплати індексації грошового забезпечення.
При цьому, також необхідно враховувати вимоги п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України, в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, згідно якого, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, установлено з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на всій території України карантин.
Дію карантину, встановленого вказаною Постановою, неодноразово продовжено на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Застосовуючи наведені висновки ВС та норми чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин до обставин даної справи, колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення за період з 15.06.2016 року по 28.02.2018 року виплачена позивачу згідно платіжної інструкції № 943 від 22.06.2023 року у сумі 69295,97 грн. на виконання судового рішення у справі № 420/3799/22, яке набрало законної сили 07.02.2023 року.
18.08.2023 року позивач через свого представника звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 15.06.2016 року по 28.02.2018 року.
Вказана заява надійшла до Військової частини НОМЕР_1 31.08.2023 року та зареєстрована за вх. № 9772 та листом від 06.09.2023 року № 3491 відповідач відмовив у задоволенні цієї заяви.
Позовна заява у даній справі складена 09.10.2023 року та зареєстрована судом першої інстанції 12.10.2023 року (докази направлення позову засобами поштового зв'язку матеріали справи не містять).
В позовній заяві позивач посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 11.05.2023 року у справі № 460/786/20 та зазначає, що про порушення своїх прав дізнався після отримання листа від 06.09.2023 року про відмову у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Вирішуючи справу, фактично суд першої інстанції вважав не пропущеним позивачем строк звернення до суду.
В свою чергу, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінено на всій території України карантин, а тому, з 01.07.2023 року підлягають застосуванню строки, визначені ст. 233 КЗпП України.
Оскільки індексація грошового забезпечення виплачена позивачу 23.06.2023 року, відповідач вважає, що тримісячний строк звернення до суду з даним позовом про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою такої індексації закінчився 02.10.2023 року, а позов поданий 12.10.2023 року з пропуском, встановленого строку звернення до суду, без поважних причин.
Надаючи оцінку доводам апелянта, задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, оскільки зміна сталої судової практики Верховного Суду відбулась після звернення позивача до суду та вирішення справи судом першої інстанції, та Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 року № 460/786/20, якою керувався позивач при обчисленні строків звернення до суду, вже після подання даного позову та прийняття рішення судом першої інстанції, а також враховуючи послідовність дій позивача - отримання індексації грошового забезпечення 23.06.2023 року, звернення за виплатою компенсації втрати частини доходу 31.08.2023 року, на яке надано лист-відмову від 06.09.2023 року, та звернення до суду 12.10.2023 року, тобто, без зволікань з моменту складання листа-відмови, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для залишення заявленого позову без розгляду під час апеляційного розгляду справи - відсутні.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 25.04.2024 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька