24 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 336/10357/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2024, (суддя суду першої інстанції Боєв Є.С.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №336/10357/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення АА № 00011719 від 17.07.2023, що винесена головним спеціалістом відділу провадження систем автоматичної фіксації правопорушень ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, закрити провадження у справі, стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви (уточненої) ОСОБА_1 зазначає, що 12.09.2023 йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження, підставою для чого стала постанова відповідача у справі про адміністративне правоопрушення серії АА № 00011719 від 17.07.2023. Так, згідно із цією постановою належний позивачу транспортний засіб марки DAF CF 85.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , 19.06.2023 о 20 год 38 хв на а/д Н-11 км 76+702, Дніпропетровська обл., допустив рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених у пункті 22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,588 % (4,235 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. ОСОБА_1 вважає дане рішення суб'єкта владних повноважень незаконним та таким, що було прийняте із недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку позивача, відповідач неправомірно застосував норму матеріального права, яка передбачає відповідальність, встановлену частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на те, що дана норма права передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм під час руху великогабаритним і великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами від 10% до 20 % включно. Проте у даному випадку позивач вважає, що його транспортний засіб під час перевезення вантажу 19.06.2023 не порушував вагові норми визначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Позивач стверджує, що перевезення вантажу здійснювалося не у контейнері, а у змінному кузові, що цілком і повністю відповідає вимогам п. 22.5 Правил дорожнього руху України. Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу марки DAF CF 85.460,- державний номерний знак НОМЕР_1 , ( НОМЕР_2 ) даний транспортний засіб є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, який має три осі. Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію причепа марки SCHMITZ - SPR 24L, державний номерний знак НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) даний причеп є «спеціалізований напівпричеп платформа переобладнана для перевезення контейнерів сипких вантажів (зернових культур)». При цьому даний напівпричіп є змінний і його загальна довжина становить 7,550 м, тобто не перевищує максимально допустиму довжину 13,716 м) - відомості із технічного паспорту від виробника на причеп.
Шевченківській районний суд м. Запоріжжя рішенням від 11.01.2024 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів власником DAF CF 85.460 (спеціалізований вантажний сідловий тягач), державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «ПОЛОГИ АГРО ПЛЮС», власником причепу марки SCHMITZ - SPR 24L, державний номерний знак НОМЕР_3 , є позивач. Як зазначено в особливих відмітках у свідоцтві про реєстрацію причепу: «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР- ПЛАТФОРМА ПЕРЕОБ В 2022 Р.ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ КОНТЕЙНЕРІВ СИПКИХ ВАНТАЖІВ (ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР)» (а.с. 61-62).
Як зазначає позивач у позові, 19.06.2023 вказаними транспортними засобами перевізником ТОВ «ПОЛОГИ АГРО ПЛЮС» (позивач є директором товариства) здійснювалося перевезення вантажу.
17.07.2023 відносно позивача складена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АА № 00011719, якою на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-2 КУпАП (а.с. 55, 136).
В обґрунтування постанови зазначено, що 19.06.2023 о 20 год. 38 хв. за адресою: Н-11 км 76+702, Дніпропетровська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF CF 85.460, днз НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,558% (4,235 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.
Не погодившись з постановою у справі про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-2 КУпАП, відтак до нього правомірно застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відпровідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 року № 623).
В обґрунтування власної позиції позивачем було зазначено, що для його ТЗ дозволяється перевезення вантажів автомобільними дорогами, у разі навантаження фактичною масою до 44 тон, оскільки ТЗ є контейнеровозом, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи та зазначає, що виокремлення в п.22.5 Правил дорожнього руху законодавцем такого виду перевезень, як перевезення контейнеровозом, та встановлення іншого (вищого) вагового обмеження, може бути застосовано до спірних правовідносин та аналогічних ним лише у випадку здійснення перевезення вантажу контейнеровозом з використанням безпосередньо універсального контейнера, який є одиницею транспортного обладнання багаторазового використання, призначеного для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручного для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Так, Розділом 17 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранса України від 14.10.1997 №363, передбачено, що універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Суд зазначає, що вказані Правила у розділі 19 (Правила перевезень продукції сільського господарства) передбачають правила перевезень зернових вантажів, за якими (п.19.1.1) зерно (яке є сипучим вантажем) перевозять тарним або безтарним способом рухомим складом з бортовими, самоскидними та спеціальними кузовами.
З матеріалів справи вбачається перевезення бортовими або самоскидним рухомим складом та без застосування універсального контейнера в розумінні вказаних Правил (іншого позивачем доведено не було), в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що вищевказане перевезення в контексті спірних правовідносин не можна кваліфікувати, з правової точки зору, як контейнерне перевезення, що у свою чергу виключає можливість перевезення вантажу вагою понад 40 т - до 44 т.
Таким чином, відповідач не при обрахуванні фактичної маси транспортного засобу під час перевезення правильно визначив граничну масу навантаження (40 тонн замість 44 тонни) та відповідно правильно вирахував похибку маси вантажоперевезення.
Відповідач обгрунтовано зазначає, що матеріалами фотофіксації не підтверджено відповідного маркування транспортного засобу, яке давало б можливість встановити, що відповідний транспортний засіб є контейнеровозом та він використовувався за призначенням під час перевезення вантажу.
Надані позивачем копії документів щодо переобладнання транспортного засобу для перевезення контейнерів сипких вантажів, не є належними доказами позиції позивача, адже технічний паспорт та сертифікат відповідності виробника не підтверджують те, що саме такий транспортний засіб був використаний позивачем під час перевезення, більше того, що вказане перевезення є контейнерним в розумінні Закону з урахуванням виду вантажу, маркування, а також дотримання інших вимог законодавства.
Отже, з огляду на викладені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2024 в адміністративній справі № 336/10357/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай