25 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 396/136/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2024 року (суддя Русіна А.А., повне судове рішення складено 27 лютого 2024 року) в справі № 396/136/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановиВ:
ОСОБА_1 звернувся до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 144/2023 від 27 жовтня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн, закриття провадження у справі.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт звертає увагу на процедурні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення (складання та вручення позивачу «чорного» варіанту протоколу, невручення позивачу та не надання суду належним чином оформленого протоколу, відсутність підпису в протоколі позивача, зазначення пояснення позивача машинописним текстом, а не написані власноручно позивачем); неврахування поважності причин неприбуття позивача за викликом то ТЦК, про що свідчить довідка про хворобу батька позивача, не зазначення цих доказів у протоколі; порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (не отримання в день винесення копії постанови, явку позивача 27 жовтня 2023 року до ТЦК).
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2023 року ОСОБА_1 вручена повістка, відповідно до якої він повинен 06 вересня 2023 року о 09:00 годині з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач не з'явився, чим порушив вимоги Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії правового стану військового стану та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
17 жовтня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол №144/2023 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення №144/2023 від 17 жовтня 2023 року вбачається, що гр. ОСОБА_1 , являючись військовозобов'язаним, 05 вересня 2023 року був оповіщений за місцем проживання про необхідність явки на 09:00 на 06 вересня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ігноруючи законні вимоги Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії правового стану в державі «військовий час» в зазначений час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, причини своєї неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Гр. ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 258, ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 27 жовтня 2023 року у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначено», позивач про поважність неявки за викликом по повістці вказав, що зайнятий роботою у фермерському господарстві, проживає сам, утримує батьків, тому не мав змоги з'явитися за викликом до РТЦК. Поважних причин, передбачених Законом України для неприбуття до РТЦК та СП, не мав. Протокол складено в присутності позивача та вручено йому, що останнім не заперечується.
Згідно з копією постанови про накладення адміністративного стягнення №144/2023 від 27 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 5100 грн.
Копія постанови направлена позивачу за місцем проживання для вручення працівниками сільської ради 27 жовтня 2023року. З постановою позивач ознайомився 18 січня 2024 року.
Суд першої інстанції зазначив, що протокол містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 256 КУпАП. Крім того, позивач не заперечує факт отримання протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, при цьому будь-яких зауважень щодо його змісту при отриманні останній не висловлював, що також ним не заперечується.
Суд першої інстанції відхилив посилання сторони позивача на порушення вимог ст. 256 КУпАП, допущені помилки під час складання протоколу, адже такі порушення не спростовують суті вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Позивачем не спростовано факт порушення ним ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», стороною позивача не заперечується, що позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці на 06 вересня 2023 року, пославшись на збір врожаю, оскільки має фермерське господарство, хворобу батька, проте будь-яких доказів на доведення даних обставин суду не надав, інших поважних причин неявки за повісткою позивачем та його представником не зазначено, доказів в цій частині не надано.
Суд першої інстанції відхилив твердження позивача, що він разом із представником з'явився 27 жовтня 2023 року до ТЦК з метою особистої участі та надання пояснень поважності неявки до РТЦК за повісткою за відсутності відповідних доказів.
Тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що постанова №144/2023 від 27 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП з накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн є правомірною та не підлягає скасуванню.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №144/2023 від 27 жовтня 2023 року на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 300 неоподаткованих мінімум доходів громадян, тобто 5100 грн.
За змістом цієї постанови ОСОБА_1 , являючись військовозобов'язаним, 05 вересня 2023 року був оповіщений за місцем проживання про необхідність явки на 09-00 06 вересня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ігноруючи законні вимоги, до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'являвся, причин своєї неявки не повідомляв, порушуючи вимоги Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії правового стану в державі «військовий час», в зазначений час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, причини неявки не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Протоколом №144/2023 від 17 жовтня 2023 року, складеним відносно ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_3 , будучи військовозобов'язаним, 05 вересня 2023 року був оповіщений за місцем проживання про необхідність явки на 09:00 на 06 вересня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ігноруючи законні вимоги Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії правового стану в державі «військовий час» в зазначений час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, причини своєї неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 258, ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 27 жовтня 2023 року у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спірним в цій справі є питання дотримання відповідачем процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина друга).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною другою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
З аналізу вищезазначеної норми вбачається обов'язок громадян з'явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Не є спірним питання отримання позивачем повістки про необхідність явки до РТЦК та СП 06 вересня 2023 року та неявку позивача у визначений час та ТЦК.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 06 вересня 2023 року за повісткою від 05 вересня 2023 року.
В обґрунтування поважності причини неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 06 вересня 2023 року позивач посилається на догляд за хворим батьком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року №673 затверджено перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори, якою визначено виключний перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов'язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
Позивачем в обґрунтування поважності причини неявки (хвороба батька та необхідність доглядом за ним) не надано відповідачу та суду будь-яких доказів.
При цьому, зазначаючи в апеляційній скарзі про наявність відповідної медичної довідки, позивач не надав цю довідку до справи.
Відтак, судом не встановлено наявності поважних причин неявки за викликом до ТЦК.
Стосовно питання недотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності суд зазначає таке.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення містить всі необхідні реквізити та відомості, передбачені статтею 256 КУпАП.
Посилання апелянта на складання та вручення йому «чорнового» варіанту протоколу, невручення позивачу та не надання суду належним чином оформленого протоколу, відсутність підпису в протоколі позивача, зазначення пояснення позивача машинописним текстом, а не власноручно написані позивачем, суд відхиляє як необґрунтовані, адже позивачу вручена копія складеного відносно нього протоколу, а відсутність у цій копії підпису позивача обумовлено саме тим, що цей екземпляр вручений позивачу, в якому необов'язково мають бути підписи правопорушника. Зазначення пояснень машинописним текстом також не є порушенням статті 256 КУпАП, адже відсутні законодавчі приписи стосовно обов'язковості зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення пояснень правопорушника власноручно.
Крім того, суд зазначає, що будь-які дефекти протоколу не спростовують суті вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі №500/26/22.
Крім того Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року по справі №400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
Аргументи апелянта про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення (не отримання в день винесення копії постанови, явку позивача 27 жовтня 2023 року до ТЦК) є також необґрунтованими.
Не отримання позивачем копії постанови у день винесення обумовлено неявкою позивача на розгляд справи, а доводи про явку позивача до РТЦК та СП 27 жовтня 2023 року не підтверджені жодними доказами.
Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2024 року в справі № 396/136/24 залишити без задоволення.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2024 року в справі № 396/136/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 25 квітня 2024 року та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов