25 квітня 2024 р.Справа № 533/1205/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Мороз Т.М., м. Кобеляки Полтавської області, повний текст складено 12.03.24 року по справі № 533/1205/23 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського (інспектора) сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Козельщина) відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Хацкевича Анатолія Володимировича , Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського (інспектора) сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Хацкевича Анатолія Володимировича, третя особа: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, в якій просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.12.2023 серії ЕНА №1056675, винесену поліцейським (інспектором) сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Козельщина) відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчкцького РУП ГУНП в Полтавській області Хацкевич Анатолієм Володимировичем щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26.12.2023 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського (інспектора) сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 2 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Хацкевича Анатолія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення як співвідповідача Головне управління Національної поліції в Полтавській області.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12.03.2024 позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що приймаючи рішення про зупинку транспортного засобу поліцейські не бачили та не могли бачити роботу заднього габариту автомобіля, увімкнення чи не ввімкнення покажчика повороту. Тобто, судом не досліджувалось об'єктивно та не упереджено момент вимоги поліцейських про зупинку, а також обґрунтованість такої вимоги. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього здійснювався іншим поліцейським, а саме: ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 - відповідачем у даній справі, який видав йому оскаржувану постанову. Вище вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з яких вбачається, що саме ОСОБА_2 здійснював процесуальні дії в процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення, роз'яснював права та обов'язки учасників, тощо.
За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283,285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2ст. 268 КАС України).
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3ст. 268 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1056675 03.12.2023 року 00:34:50 за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen Caddy, д.н.з НОМЕР_1 , в якого не працював в темну пору доби правий габарит, не увімкнув покажчик повороту при зміни напрямку свого руху та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії (ч. 2 ст. 36 КУпАП), чим порушив п. 9.2.б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом та вчинив правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зазначено, що до постанови додається відеозапис із бодікамери номер 11 13030404/7 (а. с. 64).
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку. що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови від 03.12.2023 серії ЕНА №1056675 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує таке.
Так, за приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 8.4. ПДР України дорожні знаки поділяються на групи.
Знак 5.16 відносить до інформаційно-вказівних знаків та показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.
Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 вказаного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно зі статтею 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як встановлено судом першої інстанції з оскаржуваної постанови, що під час руху позивач не увімкнув покажчик повороту при зміни напрямку свого руху, чим порушив п. 9.2.б ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові, представником відповідача надано суду компакт-диск з відеозаписами.
Так, з наявного відеозапису, що міститься в матеріалах справи, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач не увімкнув покажчик повороту при зміни напрямку свого руху, чим порушив п. 9.2.б ПДР Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення.
Водночас колегія суддів зазначає, що при перегляді зазначеного відеозапису не можливо чітко встановити будь-які номерні знаки автомобілів, що рухались в напрямку смуги руху, а також неможливо встановити марку автомобіля та водія який керував відповідним транспортним засобом. Належних та достовірних доказів порушення правил п. 9.2.б ПДР вказаний запис не містить.
З постанови серії від 03.12.2023 серії ЕНА №1056675 встановлено, що вона містить посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснювався відеозапис лише процес складання постанови про адміністративне правопорушення.
Із наданих відеозаписів не вбачається можливим встановити факт керування позивачем транспортним засобом марки Volkswagen Caddy, д.н.з НОМЕР_1 . На відеозаписі хоча й зафіксовано рух автомобіля, проте ідентифікувати, хто саме керував транспортним засобом не вбачається можливим.
Водночас на відеозаписах зафіксовано пояснення позивача, де він вказує про те, що не керував транспортним засобом марки Volkswagen Caddy, д.н.з НОМЕР_1 .
Таким чином колегія суддів уважає, що відповідачем не доведено, що саме позивач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Подібного висновку дійшов КАС ВС у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17, в якій зазначив, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Беручи до уваги те, що відповідачем на огляд суду не було надано доказів, які прямо вказують на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КПАП, та факт даного порушення позивачем не встановлений беззаперечними доказами, тому відсутні підстави стверджувати про вчинення позивачем правопорушення поза обґрунтованими сумнівами.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що відповідач не навів жодного доказу правомірності прийнятої ним постанови, тому позов підлягає задоволенню, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності - скасуванню, а провадження в справі - закриттю.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 538,80 грн та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 805,50 грн.
Оскільки позовні вимоги та апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12.03.2024 по справі № 533/1205/23 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.12.2023 серії ЕНА №1056675, винесену поліцейським (інспектором) сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Козельщина) відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчкцького РУП ГУНП в Полтавській області Хацкевиемч Анатолієм Володимировичем щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн 80 коп та за подання апеляційної скарги в розмірі 805 (вісімсот п'ять) грн 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко