18 квітня 2024 р. Справа № 440/13729/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, суддя А.Б. Головко, повний текст складено 12.02.24 по справі № 440/13729/23
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати Розпорядження Державної податкової служби України № 906-р/л від 02.10.2020, яким було анульовано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №280 терміном дії з 27.07.2016 до 27.07.2021, видану ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у задоволенні клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду відмовлено. Клопотання Державної податкової служби України про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути справу для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права безпідставно залишив позов без розгляду. Зазначає, що розпорядженням Державної податкової служби України №906-р/л від 02.10.2020 відповідно до ст. 3 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" зі змінами: 1. Зобов'язано анулювати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №280 з терміном дії з 27.07.2016 по 27.07.2021 скаржнику ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів з моменту призупинення ліцензії. 2. В.о. Директора Департаменту контролю за підакцизними товарами ОСОБА_2 забезпечити виконання пункту 1 цього розпорядження. З огляду на застосовану юридичну техніку формулювання положень Розпорядження Державної податкової служби України №906-р/л від 02.10.2020, керуючись презумпцією правомірності дій платника податків, для платника податків таке формулювання було очевидним, що вказане розпорядження є лише проміжним документом, яке має мати подальшу реалізацію та ухвалення рішення індивідуальної дії, яким буде у майбутньому анульовано ліцензію, і яке могло бути предметом подальшого судового оскарження платником. Тому позивач обґрунтовано вважав, що до офіційного повідомлення та/або ухвалення відповідного рішення індивідуальної дії про виконання в.о. Директора Департаменту контролю за підакцизними товарами Коротюком Дмитром п.1 Розпорядження ДПС України №906-р/л від 02.10.2020, в частині зобов'язання анулювати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №280 з терміном дії з 27.07.2016 по 27.07.2021 має право здійснювати діяльність з виробництва пива згідно ліцензії Державної фіскальної служби України на право виробництва пива №280 від 27.07.2016, що об'єктивно й непереборно підтверджує своєчасна сплата скаржником на виконання ч.1-3 ст. 4 Закону України №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" зі змінами платежів в розмірі 780 грн. за кожний термін дії ліцензії, який дорівнює року протягом всього терміну дії. 22.08.2023 під час судового засідання Головним управлінням ДПС України у Полтавській області надано листа від 21.08.2023 за №20345/7/99-00-09-01-07. Цим листом центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику було викладено інформацію та фактично повідомлено, що Розпорядження Державної податкової служби України №906-р/л від 02.10.2020 було єдиним та остаточним рішенням про анулювання ліцензії, а будь-яких інших (додаткових) розпоряджень не видавалося. Тому, лише в судовому засіданні 22.08.2023 позивачу остаточно стало відомо, яке саме рішення суб'єкта владних повноважень є чинником скасування ліцензії, та чи була остаточно скасована його ліцензія, отже і строк звернення до суду визначений ст. 122 КАС України має обліковуватись саме з цієї дати.
Відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, подав його у строк визначений ухвалою суду. Проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити. Також зазначив, що розпорядження від 27.07.2020 №600-р/л було призупинено дію ліцензії, копію даного розпорядження надіслано ФОП ОСОБА_1 листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 . Проте рекомендований лист повернувся до ДПС 02.09.2020 за закінченням терміну зберігання. Так, у зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів з моменту призупинення ліцензії, ДПС прийнято Розпорядження від 02.10.2020 №906-р/л про анулювання ліцензії. Копія розпорядження про анулювання ліцензії, ДПС надіслана ФОП ОСОБА_1 з повідомленням про вручення на його адресу. Відправлення вручено 23.10.2020, про що свідчить відмітка на корінці зворотнього відправлення. Тому на думку відповідача про порушення своїх прав позивач дізнався ще 23.10.2020.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3ст. 268 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Державної податкової служби України № 906-р/л від 02.10.2020 року, яким було анульовано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №280 терміном дії з 27.07.2016 до 27.07.2021, видану ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/13729/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення. Призначено підготовче судове засідання та витребувано від Державної податкової служби України завірені належним чином копії розпорядження від 02.10.2020 №906-р/л та всіх документів, на підставі яких його прийнято.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач про порушення його прав дізнався 23.10.2020, тобто з моменту вручення копії розпорядження про анулювання ліцензії, яке було йому надіслане рекомендованим листом. А з позовом про оскарження такого розпорядження позивач звернувся лише 15.09.2023, тобто з пропуском строків передбачених ст. 122 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
З аналізу викладених положень статей 123, 171 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Закріплений у частинах 1 - 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску строку звернення.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 340/4117/20, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Наведеного судом першої інстанції зроблено не було, що свідчить про істотні порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції залишив поза увагою зміст спірного розпорядження №906-р/л від 02.10.2020, а саме п. 1, яким визначено "Анулювати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №№280, терміном дії з 27.07.2016 до 27.07.2021, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; місце провадження діяльності: АДРЕСА_2 ) у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів з моменту призупинення ліцензії." Пунктом 2 розпорядження визначено, що в.о. директора Департаменту контролю за підакцизними товарами Коротюка Дмитра повинен забезпечити виконання пункту 1 цього розпорядження.
Тому, враховуючи, що позивач не має правової обізнаності в тонкощах правового регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв (а саме порядку призупинення та анулювання ліцензій), він обґрунтовано вважав, що розпорядження №906-р/л від 02.10.2020 не є кінцевим рішенням в даному питанні.
Лише в судовому засіданні 22.08.2023 після отримання листа від 21.08.2023 за №20345/7/99-00-09-01-07, в якому викладено інформацію та фактично повідомлено, що розпорядження №906-р/л від 02.10.2020 було єдиним та остаточним рішенням про анулювання ліцензії, і будь-яких інших (додаткових) розпоряджень не видавалося, позивач усвідомив та дізнався про порушення його прав з боку відповідача.
Також поза увагою суд першої інстанції залишив той факт, що 16.08.2019 позивачем в своєму електронному кабінеті здійснено платіж на суму 1560,00 грн., що свідчить про те, що ним здійснено подвійну оплату, а тому позивач обґрунтовано вважав, що сплатив кошти за ліцензію на 2020 рік.
Колегія суддів не надає оцінку факту правомірності чи неправомірності не зарахування платежу від 16.08.2019, однак така дія позивача підтверджує, що у останнього були підстави вважати, що з його боку не було здійснено порушень з приводу сплати чергового платежу.
Отже, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не повною мірою дослідивши всі обставини справи при постановленні судового рішення.
За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду про залишення позову без розгляду як така, що постановлена з порушенням вище наведених норм процесуального права, - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 по справі № 440/13729/23 скасувати.
Справу № 440/13729/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення направити для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 25.04.24.