Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/711/2024
25 квітня 2024року місто Київ
справа № 752/14966/23
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шевченко Т.М., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з:
централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 31829,96 грн. за період з 01 грудня 2016 року по 23 вересня 2019 року;
три проценти річних у розмірі 1529,05 грн;
інфляційні втрати у розмірі 4804,01 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 05 серпня 2014 рокув газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК«Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ«АК«Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем).
Зазначав, що повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Вказував, що відповідачі у період 01 грудня 2016 року по 23 вересня 2019 року отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідачів не надходило.
Посилався на те, що внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов'язаньза договором у відповідачів виникла заборгованість, яку і просить стягнути позивач з урахуванням інфдексу інфляції та 3% річних.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року позов ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що під час розгляду справи в порушення ст.229 ЦПК України Голосіївським районним судом міста Києва не досліджувалися матеріали справи та не було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що повідомила суд у своєму відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 та надала копію свідоцтва про смерть.
Вказував, що оскільки позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_2 лише після отримання відзиву на позовну заяву, у відповіді на відзив №2564/12 від 18 вересня 2023 року позивач просив закрити провадження відносно відповідача ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю, та стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги з відповідача ОСОБА_1 , однак суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та дана обставина залишилась поза увагою суду.
Зазначав, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано положень Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Посилався на те, що відповідачами було здійснено оплату в червні 2016 року в розмірі 749,76 гри та в листопаді 2017 року, що свідчить про переривання строку позовної давності в розумінні ч.1 ст.264 ЦК України.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року №1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.
Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IVдоповнена п.5, згідно якого виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV(чинного на час виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК«Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ«АК«Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідачі до 24 вересня 2019 року були споживачами послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо надходження від останніх повідомлення про відмову від надання зазначених послуг та договору.
24 вересня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, відчужили зазначену квартиру ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 1.1 договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов'язалося надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з п.3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
У зв'язку з несплатою відповідачами коштів за отримані у період з 01 грудня 2016 року по 23 вересня 2019 року послуги з водопостачання та водовідведення у останніх виникла заборгованість у розмірі 31829,96 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву повідомила, що відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, на підтвердження чого надала копію свідоцтва про смерть. Також вказувала, що позовна вимога про стягнення заборгованості за період з 01грудня 2016 року по 23 вересня 2019 року заявлена із пропуском строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у липні 2023 року звернувся до суду з даним позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року було відкрито спрощене провадження по справі.
З свідоцтва про смерть, яке було долучено до відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, тобто, задовго до звернення ПрАТ «АК «Київводоканал»до суду із зазначеним позовом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України).
З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України вбачається, що правонаступники у справу залучаються тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.
Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб'єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.
Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Вказаний висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року по справі №473/1433/18.
Таким чином, суд першої інстанції, отримавши відзив на апеляційну скаргу, до якого було долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 мав закрити провадження по справі в частині вимог, які були заявлені ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_2 на підставі пункту 1 статті 255 ЦПК України.
Відповідно до частин 4, 5 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в частині вимог, які були заявлені ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_2 на підставі пункту 1 статті 255 ЦПК України.
Вирішуючи вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, колегія суддів виходить з наступного.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
09 листопада 2017 року набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII на підставі якого втратив чинність Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтями 7, 8Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно з ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачем наданих позивачем послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 грудня 2016 року по 23 вересня 2019 року.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву вказувала на те, що позивач звернувся до суду з даним позов з пропуском строку позовної давності.
Перевіряючи доводи відповідача ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України продовжувалася.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що до вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 грудня 2016 року по 11 березня 2017 року має бути застосовано наслідки пропуску строку позовної давності.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 01 грудня 2016 року відповідачу вже була нарахована заборгованість у розмірі 9698,15 грн.
При цьому, з вказаного розрахунку не можливо встановити як формувалася вказана заборгованість, яка виникла до 01 грудня 2016 року, період її виникнення, правильність застосованих тарифів при обчисленні суми заборгованості, сплату відповідачем платежів за вказаний період.
Відповідно до розрахунку суми боргу за послугу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 12 березня 2017 року по 23 вересня 2019 року по квартирі АДРЕСА_2 наявна заборгованість у розмірі 20753,73 грн.
Оскільки провадження по справі до солідарного відповідача ОСОБА_2 закрито, відповідно з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача половина вказаного боргу у розмірі 10376,86 грн.
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Оскільки відповідачем ОСОБА_1 було прострочено сплату за послугу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 12 березня 2017 року по 23 вересня 2019 року, отже з останньої на користь позивача також підлягають стягненню 3% річних у розмірі 319,62 грн. та інфляційні втрати у розмірі 806,11 грн. за несплату платежів за період з 12 березня 2017 року по 23 вересня 2019 року.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, понесені в суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 2022,39 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 377, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» -задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», місцезнаходження: місто Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664 заборгованість по сплаті за послуги з центрального водопостачання та центрального водовідведення у розмірі 10376 грн. 86 коп., 3% річних в розмірі 319 грн. 62 коп., інфляційні втрати в розмірі 806 грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2022 грн. 39 коп.
В решті позовних вимог заявлених до ОСОБА_1 - відмовити.
Провадження у справі в частині заявлених вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: