Справа 756/7724/23 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1659/2024 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
22 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023100050001771 від 04.05.2023 року за апеляційною скаргою прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року, -
Вироком Оболонського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою технічною освітою, неодруженого, не маючого на утриманні дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 03.10.2022 року вироком Оболонського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень;
на підставі вимог ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України судом ухвалене рішення про самостійне виконання вироку Оболонського районного суду м. Києва від 03.10.2022, яким ОСОБА_8 був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , будучи судимим 03.10.2022 Оболонським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, 04 травня 2023 року, близько 18 години, з метою незаконного придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено без мети збуту, поблизу будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , придбав шляхом знахідки поліетиленовий пакет, у якому виявив чотири згортки з чорного полімерного матеріалу, що містив кристалоподібну речовину білого кольору та зрозумівши, що остання містить у своєму складі наркотичну речовину, обіг якої обмежено - метадон (фенадон) помістив його до своєї правої кишені штанів, які були одягнені на ньому, тим самим незаконно придбав та почав зберігати при собі наркотичну речовину, обіг якої обмежено - метадон (фенадон), без мети збуту. Після чого, того ж дня, близько 18 год. 09 хв, за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 33, ОСОБА_8 , був викритий працівниками поліції, яким добровільно видав чотири згортки з чорного полімерного матеріалу, в середині яких знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору. Загальна маса метадону (фенадону) у речовинах складала 0,352 г.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку в частині призначеного покарання у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання не враховано особливостей та обставин вчинення злочину таких як вина та мета. Вчинений ОСОБА_8 злочин з прямим умислом передбачав усвідомлювання ним суспільно-небезпечного характеру своїх діянь, передбачив суспільно-небезпечні наслідки та бажання їх настання. Окрім цього, судом не враховано дані щодо особи обвинуваченого, який маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за умисний кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України, умисно вчинив новий злочин, пов'язаний із незаконним придбанням та зберіганням наркотичного засобу без мети збуту. На переконання прокурора, судом не надано належної оцінки ступеню суспільної небезпеки, яку несе ОСОБА_8 , особливостей та обставин вчинення даного злочину. Отже, призначене судом покарання у виді штрафу, на переконання прокурора є надто м'яким та не достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого. Просив вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік і 1 місяць.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який доводи апеляційної скарги прокурора підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
захисника та обвинуваченого, які апеляційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою, у зв'язку із чим просили залишити її без задоволення;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції щодо обставин кримінального провадження, докази стосовно яких судом першої інстанції, за згодою учасників судового розгляду не досліджувались і щодо яких не надійшло апеляційних скарг, апеляційним судом не перевірялися. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги відповідно до положень ч.2 ст. 404 КПК України колегія суддів не знаходить.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині призначення ОСОБА_8 надмірно м'якого покарання, то вони не ґрунтуються як на матеріалах кримінального провадження, так і на вимогах закону.
Відповідно до частин першої та другої ст. 65 КК України покарання призначається у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, указані вимоги закону було дотримано в повному обсязі.
Так, при призначенні ОСОБА_8 покарання судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнав, що обвинувачений щиро покаявся та сприяв розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, місцевим судом не встановлено. При обранні обвинуваченому ОСОБА_8 виду та розміру покарання судом враховувалось його відношення до вчиненого, а також те, що ОСОБА_8 раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та перебуває на обліку у лікаря нарколога, покаявся у вчиненому, має на утриманні матір похилого віку. Врахувавши викладене, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, яке на переконання місцевого суду є необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого. Тобто суд, призначаючи покарання обвинуваченому врахував всі обставини на які звернув увагу прокурор у поданій апеляційній скарзі, дав їм належну оцінку та призначив ОСОБА_8 покарання відповідно до санкції статті.
На переконання колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для посилення цього покарання колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, на які послався прокурор у апеляційній скарзі судом першої інстанції при вирішенні питання про покарання були враховані із належною повнотою. Належних доводів для посилення призначеного судом першої інстанції покарання прокурором у апеляційній скарзі не наведено. Це указує на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Таких доводів, які би вказували на незаконність та необґрунтованість вироку в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційна скарга прокурора не містить.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни вироку Оболонського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим вирок слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4