Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/2232/2024
м. Київ Справа №369/1993/23
24 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605гривень 60копійок.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 26 березня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 рокута закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Також в апеляційній скарзі просив про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Зазначає, що про існування постанов Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року дізнався лише 11 березня 2024 року.
З огляду на вище викладене, просив суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року, оскільки строк пропущенний з поважних причин.
За положенням ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена за правилами, визначеноми цим Кодексом.
Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року ОСОБА_1 отримав лише 11 березня 2024 року відповідно до роздруківки скріншотів месенджеру «Вайбер» направлених з кабінету судді ОСОБА_2 , долучених до апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції ухвалена без належного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Вказує на те, що суд першої інстанції не дотримався вимог щодо безсторонності, так, було взято до уваги та досліджено лише ті докази, які свідчили про винуватість особи. При цьому вони належним чином не досліджувались на предмет належності та допустимості при наявності відповідних аргументів сторони захисту.
Вказує, що йому, ОСОБА_1 , не було вручено під розписку протокол про адміністративне правопорушення, підписи від його імені проставлені невідомими особами.
Зазначає, що результати приладу DRAGER ALCOTEST 6820 є неточними, оскільки при тестуванні були застосовані невірні температурні показники та прилад DRAGERALCOTEST6820 не містить оцінки відповідності та державної реєстрації.
Також в апеляційній скарзі зазначає, що на відеозаписі не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, повідомлялися у встановленому законом порядку.
В день розгляду, 24 квітня 2024 року о 9 год. 45 хв., після судового засідання, ОСОБА_1 подав заяву про перенесення розгляду у зв'язку з тим, що станом на дату розгляду апеляційної скарги не знаходиться у м. Києві та має погане самопочуття з ознаками вірусного захворювання.
Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутністьОСОБА_1 з таких міркувань.
По-перше, ОСОБА_1 поважність причин неявки не підтверджується жодними доказами.
По-друге, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
По-третє, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, зважаючи на недоведеність поважності причин не прибуття в судове засідання ОСОБА_1 , суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність, який не з'явився в судове засідання, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про день та час розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з положеннями частин 2,3 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 319390, ОСОБА_1 , 22 січня 2023 року о 06 год. 30 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а саме: керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, державний номерний знак НОМЕР_1 , по автодорозі Т1001 с. Дмитрівка Бучанського району Київської області в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків за допомогою газоаналізатора DRAGER 6820, що підтверджується тестом № 99 від 22.01.2023 року, результат огляду становить 1,23 проміле.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучені акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківку результатів огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, пояснення свідків, акт огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів, а такожDVD-диск із відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 6).
З долученого до адміністративного протоколу відеозапису та роздруківки результатів огляду на стан сп'яніння вбачається, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, результат якого склав 1,23 проміле. Результатів огляду ОСОБА_1 не оспорював.
Доводи апеляційної скарги про те, що прилад DRAGER ALCOTEST 6820 є неточним, не містить оцінки відповідності та державної реєстраціїсуд не приймає до уваги виходячи з наступного.
Згідно з п.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Інструкцією з експлуатації газоаналізатора "Drager Alcotest 6820" передбачено період між повірками не менше ніж 1 раз на 12 місяців.
Останнє калібрування спеціального технічного засобу, з використанням якого проводився огляд ОСОБА_1 , було проведено 05 березня 2022 року, що підтверджується даними з його роздрукованого показника, а тому даний газоаналізатор на момент складання протоколу 22 січня 2023 року відповідає вимогам ДСТУ 8950-2019.
Доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не приймаються апеляційним судом до уваги з таких підстав.
Так, дійсно з переглянутих судом апеляційної інстанції відеозаписів з нагрудної камери поліцейського не вбачається самого моменту зупинки працівниками патрульної поліції автомобіля «HYUNDAI SONATA»,державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Разом з тим, з відеозаписів вбачається, що на місці події ОСОБА_1 жодного разу у розмові з працівниками поліції не вказав, що автомобілем керувала інша особа та не зазначив її персональні дані.
Вказанийвище відеозапис є передбаченим ст.251 КУпАП належним засобом доказування, який був оцінений судом у їх сукупності й логічному взаємозв'язку та є достатніми для висновку у позарозумний сумнів, що 22 січня2023 року о 06год.30хв. по автодорозі Т1001 с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «HYUNDAI SONATA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст.252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
При цьому, досліджуючи відеозапис з місця пригоди на предмет достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати його як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки цей відеофайл містить фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі.
Підстав для визнання відеозапису наявного у матеріалах справи недопустимим доказом у справі судом апеляційної інстанції за результатами розгляду не встановлено. Відеозапис відображає обставини подій які мали місце 22 січня2023року та відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затверджену наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року.
Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'HalloranandFrancisv. theUnitedKingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя