Постанова
Іменем України
22 квітня 2024 року
м. Київ
провадження №33/824/1807/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О. Ф.
за участю ОСОБА_1 та його захисника Наріжнього Олександра Анатолійовича
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Кагарлицького районного суду Київської області
в складі судді Кириченка В. І.
від 28 лютого 2024 року
у справі №368/1375/23 Кагарлицького районного суду Київської області
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП
громадянина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
23 вересня 2023 року старшим лейтенантом поліції Кутовим В. В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №484971 про те, що громадянин ОСОБА_1 , 22.09.2023, о 16 год. 20 хв., на вул. Комунарська, в с. Переселення, керував транспортним засобом «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння.
В протоколі зазначено, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також зазначено, що до протоколу додаються пояснення, направлення та диск із відеозаписом.
Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що висновок суду першої інстанції про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо підстав зупинки його транспортного засобу поліцейськими. За обставин безпідставності та незаконності зупинки його автомобіля, вважав, що всі подальші дії поліцейських теж були незаконними.
Вказував, що судом не враховано, що з протоколу не зрозуміло хто саме керував транспортним засобом, а також що у протоколі зазначено невірний час такого керування. У протоколі зазначено час керування 16 год. 20 хв., в той час як на відеозаписі вбачається, що о 16 год. 20 хв. автомобіль вже стояв запаркований на узбіччі.
Додав, що судом не враховано, що він відмовився від проходження огляду, оскільки поспішав до дружини, з якою він посварився та яка йшла пішки по узбіччю дороги, однак після того як він зателефонував зятю, той порадив пройти огляд, після чого він підійшов до поліцейських та просив пройти огляд на місці зупинки чи у лікарні, однак поліцейські відмовили йому з посиланням на те, що він уже відмовився від проходження огляду на бодікамеру.
Також вказував, що матеріали справи не містять доказів правомірної зупинки транспортного засобу, а відтак всі подальші дії поліцейських були незаконними.
Зазначив, що наявний в матеріалах справи відеозапис, наданий суду, не відповідає положенням Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, оскільки не є безперервним, натомість є фрагментарним.
За вказаних обставин просив скасувати постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 28.12.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У судовому засіданні 22.04.2024 ОСОБА_1 та його захисник Наріжній О. А. надали пояснення, тотожні зазначеним в апеляційній скарзі, підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити з підстав наведених в ній. Крім того, ОСОБА_2 пояснив, що був тверезий та після того як відмовився від проходження огляду на бодікамеру, йому в телефонному режимі повідомили про доцільність проходження огляду та він просив поліцейських доставити його до медичного закладу, однак поліцейські йому відмовили з посиланням на те, що він вже відмовився і така відмова зафіксована на бодікамеру. Захисник ОСОБА_1 - Наріжній О. А. також додав, що суд помилково дійшов висновку про те, що дружина ОСОБА_1 не була присутня на місці події, оскільки не зафіксована бодікамерою поліцейського, адже відеозапис не проводився навколо місця події, а фіксувалося виключно спілкування поліцейських з ОСОБА_1 в той час, як дружина перебувала неподалік. Також акцентував увагу апеляційного суду на тому, що суд у мотивувальній частині постанови невірно виклав обставини, щодо зупинки ОСОБА_1 , а саме спочатку суд зазначив, вірні обставини, що його зупинили помахом руки, а в подальшому, зазначає, що поліцейські підійшли до стоячого автомобіля.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Наріжнього О. А., вивчив та перевірив матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідив наявні у справі докази, перевірив доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 23.09.2023, приблизно о 16 год. 20 хв., на вул. Комунарська, в с. Переселення, керував транспортним засобом «DaewooGentra», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на бодікамеру, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 повністю доведена у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №484971 від 23.09.2023; направленням на огляд водія ОСОБА_1 , актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, письмовими пояснення ОСОБА_1 та відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Скаржник помилково вважає, що судом неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи та визнано його винним за відсутності доказів перебування його у стані алкогольного сп'яніння і це свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду, з огляду на наступне.
Пунктом 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція) визначено ознаки алкогольного сп'яніння.
За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (п. 1 Розділу 2 Інструкції).
У відповідності п. 7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
За ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Частиною 6 статті 266 КУпАП передбачено направлення особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП. При цьому, обставини відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, можуть фіксуватися технічними засобами відео фіксації.
Отже, з аналізу положень ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу 3 Інструкції вбачається, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. У разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння також в найближчому закладі охорони здоров'я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України, тобто відмову від проходження огляду, яка утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Крім того, з положень вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок водія пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу поліцейського. Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт, що така вимога поліцейського була законною відносно ОСОБА_1 , а також факт відмови останнього від виконання такої вимоги, тобто відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, тобто на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та у закладі охорони здоров'я.
Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я. При цьому, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, та може бути зафіксована технічними засобами відео фіксації.
З вищенаведеного вбачається, що положення Інструкції пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, то у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом. Більше того, матеріали справи містять відомості щодо підстав зупинки транспортного засобу, а саме на відеозаписі поліцейські зазначили, що причиною зупинки стало те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом здійснив різкий маневр праворуч та виїхав на бордюр, у зв'язку із чим поліцейські і зупинили його для з'ясування причини такого маневру та можливого надання допомоги водію. Саме такі обставини зупинки визнав і ОСОБА_1 , як у письмових поясненнях, безпосередньо відібраних на місці зупинки транспортного засобу, так і у суді першої та апеляційної інстанцій.
Отже, при виявленні ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 у поліцейських виникла законна вимога до останнього щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а у водія ОСОБА_1 виник обов'язок пройти такий огляд, невиконання якого є порушенням п. 2.5 ПДР.
Відтак, законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм п. 2.5 ПДР України з фіксацією події технічними засобами відеозапису.
Отже, у справі, що переглядається встановленню підлягають факти законності вимоги поліцейського відносно ОСОБА_1 щодо проходження огляду, що ґрунтується на вставленому факті керування ОСОБА_1 автомобіля при виявлених поліцейськими ознаках алкогольного сп'яніння, а також, з урахуванням доводів апеляційної скарги перевірці підлягає факт відмови останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Як вже вказувалося вище, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №484971 від 23.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , 23.09.2023, о 16 год. 20 хв., на вул. Комунарська, в с. Переселення, керував транспортним засобом «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння. Водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України (а. с. 1).
З направлення на огляд водія ОСОБА_3 вбачається, що у останнього виявлено наступні ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота (а.с. 3).
З акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу вбачається. що автомобіль «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , передано ОСОБА_4 (а. с. 4).
В письмових поясненнях ОСОБА_1 , останній пояснив, що 23.09.2023, о 16 год. 00 хв., рухався на власному транспортному засобі «DaewooGentra», д.н.з. НОМЕР_1 , в селі Переселення та побачив у дзеркалі заднього виду проблискові маячки та зупинився. Підійшов працівник поліції та виявив ознаки сп'яніння та запропонував пройти огляд на алкотестері «Drager», на що він відмовився, після чого поліцейський запропонував проїхати до медичного закладу для проходження огляду на що він також відмовився. Горілку не вживав (а. с. 5).
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо незаконності зупинки автомобіля з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
- запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;
- встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
- перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного вбачається, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
З матеріалів справи вбачається, що події, відображені у протоколі серії ААД №484971 від 23.09.2023 відбувалися під час дії воєнного стану, тобто у період коли можливі обмеження конституційних прав громадян, в тому числі і щодо вільного пересування.
З огляду на викладене доводи скаржника щодо безпідставної зупинки транспортного засобу не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріалами справи, а саме відеозаписом зафіксовано обставини визнання ОСОБА_1 факту керування автомобілем «Daewoo Gentra», д.н.з. НОМЕР_1 , та обставин його зупинки внаслідок здійснення ним маневру прийняття вправо та виїзду на бордюр, після чого і був зупинений патрульними, які їхали позаду, шляхом ввімкнення проблискових маячків.
Як на перевірку доводів скаржника, судом апеляційної інстанції досліджено відеофайли з бодікамери поліцейського, що містяться на СД-диску (а. с. 1), щодо яких суд зазначає наступне.
Відеозаписом зафіксовано, що поліцейський знаходиться на середині дороги та здійснює вказівний жест рукою автомобілю «DaewooGentra», д.н.з. НОМЕР_1 , на місце узбіччя дороги куди здійснює зупинку даний автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 , та поліцейський також рукою подає вказівний жест автомобілю, що рухався позаду, для того щоб той продовжував рух. Після чого поліцейський підходить до автомобіля «DaewooGentra», д.н.з. НОМЕР_1 , та пояснює водію причину зупинки, а саме його маневр вправо, внаслідок чого автомобіль виїхав на бордюр. Поліцейський пояснив, що вказаний маневр розцінено як незрозумілий та пов'язаний з можливою необхідністю надання водію допомоги. ОСОБА_1 пояснив, що по узбіччю дороги йшла його дружина, з якою вони посварилися, і вказаний маневр він зробив бо хотів її підвезти. Після чого поліцейський перевірив документи у ОСОБА_5 , який тривали час не міг їх знайти. Під час перевірки документів у поліцейських виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та на запитання про вживання алкоголю ОСОБА_1 відповів, що вживав пиво. Після чого поліцейські поставили йому вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використання технічних засобів на що ОСОБА_3 висловив вербальну відмову, на вимогу поліцейських щодо проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі також висловив відмову, після чого поліцейський повідомив, що відносного нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП.
При цьому, зазначені вище протокол серії ААД №484971 від 23.09.2023, направлення на огляд водія, акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, письмові пояснення ОСОБА_1 та відеозапис є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП і такі докази зібрано уповноваженою особою у відповідності до положення статті 255 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що відеозапис викладений на диску, не відтворює всіх подій щодо оформлення адмінматеріалів, однак об'єму відео, що містяться на цьому диску, достатньо для перевірки встановлених судом обставин законності вимоги поліцейського відносно ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та відмови останньої від проходження такого огляду.
Отже, доводи скаржника щодо відсутності підстав для вимоги поліцейських про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що таку вимогу поліцейські заявили до останнього, як до водія, якого зупинили шляхом увімкнення проблискових маячків внаслідок здійсненого ним маневру та виїзду на бордюр, і сам ОСОБА_1 визнав вказані обставини та не погоджувався лише з законністю підстав його зупинки, фактична оцінка якій надана вище. Відтак вимога поліцейських до ОСОБА_1 була законною, з огляду на виявлення поліцейськими ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , який керував автомобілем, а також з обставин зафіксованих відеозаписом і такі докази у сукупності кореспондуються з обставинами, викладеними у протоколі серії ААД №484971 від 23.09.2023.
Доводи скаржника щодо розбіжностей у часі, що зазначений у протоколі та часі, що зазначений у відеозаписі не спростовують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України. Більше тог, вказані розбіжності у часі є незначними, тобто розбіжність становить декілька хвилин, а з огляду на те, що час у протокол записується поліцейським внаслідок його складання та після проведення всіх дій для оформлення матеріалів, то запис хвилин у протокол здійснюється із його суб'єктивного людського сприйняття та не спростовує факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
За вказаних обставин, судом першої інстанції вірно встановлено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я, і як наслідок наявності в діях останнього порушення п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. І для такої реалізації його права, останній здавав відповідні тести та отримував посвідчення водія, яке було тимчасово вилучено поліцейськими. Відтак п. 2.5 ПДР відомий ОСОБА_1 , як і відомий установлений законом порядок проходження огляду на стан сп'яніння, та наслідки відмови від виконання обов'язку щодо проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Оскільки водій ОСОБА_5 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки з використанням приладу «Drager» та в закладі охорони здоров'я, що підтверджено доказами в матеріалах справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_5 в порушенні п. 2.5 ПДР України доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №484971 від 23.09.2023; направленням на огляд водія ОСОБА_1 , актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, письмовими пояснення ОСОБА_1 та відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Посилання скаржника на те, що судом суперечливо встановлено обставини справи щодо зупинки автомобіля ОСОБА_1 не можуть слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки як вже вказувалося вище, закон пов'язує правомірність вимоги щодо проходження огляду на стан сп'яніння не із зупинкою транспортного засобу, а із виникненням у поліцейського підстав вважати, що водій керував транспортним засобом у стані сп'яніння. Більше того, законність зупинки автомобіля, яким керував ОСОБА_1 встановлена судом вірно. Разом з тим, посилання скаржника на те, що поліцейський зупинив автомобіль рукою, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме поясненнями ОСОБА_1 , який зазначив, що був зупинений поліцейськими внаслідок увімкнення проблискових маячків на службовому автомобілі та відеозапису з якого вбачається, що жест, який здійснив поліцейський був не зупинкою, а вказівним жестом на місце зупинки водію ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що протокол серії ААД №484971 від 23.09.2023 відносно ОСОБА_1 складено за порушення п. 2.5 ПДР, тобто відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і незнання законів не звільняє від відповідальності.
У даній справі не підлягають встановленню та перевірці обставини перебування у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такі обставини перевіряються судом у випадку порушення водієм п. 2.9.а ПДР України, в той час як у даній справі протокол складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, і перевірці підлягає саме обставина відмови від проходження огляду, що є порушенням п. 2.5 ПДР, за що і складено протокол відносно ОСОБА_1 .
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правомірним.
Отже, суд першої інстанції при розгляді даної справи повною мірою дотримався вимог ст. 245, 251, 252, 266, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кагарлицького районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О. Ф. Мазурик