Постанова
Іменем України
23 квітня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/6759/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач)
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва
від 21 вересня 2023 року
в складі судді Колдіної О. О.
у цивільній справі №752/22279/21 Голосіївського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»
про визнання іпотеки припиненою та скасування заборони відчуження
У вересні 2021 року позивач звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому, посилаючись на виконання нею основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, просила визнати іпотеку за іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 такою, що припинена, зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис 12210564 від 07.04.2014 і виключити з Державного реєстру іпотек запис №8359644.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 11.03.2008 між нею та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір №49.27/11/08-Z про відкриття невідновлювальної кредитної лінії на споживчі цілі у розмірі 134 330,00 грн під 15,2% відсотків річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 10.03.2018.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 11.03.2008 між банком та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір №49.12/11/і213/08, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
12.09.2011 рішенням суду стягнуто з неї заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 155 291,82 грн, судового збору в розмірі 1 552,92 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в розмірі 120,00 грн, всього 156 964,74 грн.
Вказувала, що вся сума згідно рішення суду нею без заходів примусового стягнення була сплачена в період з 01.03.2012 по 02.07.2012 в повному обсязі на рахунок ПАТ «Кредитпромбанк», з огляду на що Банк 01.08.2012 звернувся до ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві з заявою про повернення виконавчого документа №2-4297/11 про стягнення суми боргу в зв'язку із повним фактичним виконанням рішення суду та припинення всіх дій, пов'язаних з примусовим виконанням рішення суду.
Крім того, позивач вказувала, що у 2014 році ПАТ «Дельта Банк», як правонаступник кредитора, звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з неї суми боргу за тим же Кредитним договором в розмірі 18 847,42 грн та судових витрат у справі, посилаючись на те, що 26.06.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, до якого, серед інших, увійшли і її кредитний та забезпечувальний договори.
17.02.2015 суд ухвалив рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовив, так як банк не довів належними доказами своє право звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором, а також не довів факту наявності такої заборгованості. Апеляційний суд залишив рішення без змін.
02.09.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір про відступлення прав вимоги, в який включено право вимоги за кредитним договором №49.27/11/08-Z від 11.03.2008 та іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008.
Позивач вказувала, що в зв'язку з відсутністю заборгованості за кредитним договором вона 04 червня 2021 року звернулася з вимогою до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо зняття заборони з майна у зв'язку з виконанням основного зобов'язання первісному кредитору, однак такий лист повернувся в зв'язку із закінченням терміну його зберігання.
Оскільки наявність інформації про обтяження нерухомого майна в реєстрі обтяжень перешкоджає реалізації квартири, позивач просила в судовому порядку визнати іпотеку припиненою та зняти обтяження з квартири, що є предметом іпотеки.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив, у якому зазначив, що іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 було також забезпечено зобов'язання позивачки за кредитним договором №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 з розміром основного зобов'язання 69 000,00 доларів США, та рішенням суду від 26.03.2012 за невиконання вказаного договору з позивачки стягнуто 83 894,76 доларів США, однак доказів на підтвердження виконання вказаного зобов'язання матеріали справи не містять.
Щодо відсутності відомостей про дане зобов'язання у Державних реєстрах зазначив, що за кредитним договором №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 того ж дня було укладено іпотечний договір №49.8/13/1295/06. Оскільки між Банком та ОСОБА_1 11.03.2008 було укладено інший кредитний договір №49.27/11/08-Z то було припинено дію іпотечного договору №49.8/13/1295/06 від 19.10.2006 та укладено новий іпотечний договір №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 яким було забезпечено два кредитні договори, а саме: №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 з розміром основного зобов'язання 69 000 доларів США та №49.27/11/08-Z від 11.03.2008 з розміром основного зобов'язання 134 330 грн. Однак при реєстрації вказаної іпотеки Банком було подано заяву із зазначенням розміру основного зобов'язання лише по гривневому кредитному договору в розмірі 134 330,00 грн із строком виконання до 10.03.2018.
Рішенням Голосіївського районного суду від 21 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не доведення нею виконання її валютного зобов'язання за кредитним договором №49.27/13/06-Z від 19.10.2006, який також був забезпечений іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 з огляду на те, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ВАТ «Кредитпромбанк», як іпотекодержатель, вніс інформацію щодо реєстрації іпотеки 19.06.2006, а 11.03.2008 своїм повідомленням вилучив вказаний запис, після чого наступне повідомлення про іпотеку банк надіслав 15.10.2008, яке було зареєстровано 12.01.2009, однак з розміром основного зобов'язання 134 330,00 грн, яке було повністю виконано.
За вказаних обставин, вважала, що наявні підстави для припинення іпотеки у зв'язку із повним виконанням основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.
Додала, що ПАТ «Кредитпромбанк» реалізував своє право грошової вимоги за кредитним договором №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 та рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.03.2012 позов банку задоволено та стягнуто з неї 83 894,76 доларів США.
В іншому доводи апеляційної скарги зводяться до недоведеності переходу права вимоги від первісного стягувача у виконавчому провадженні про стягнення з неї 83 894,76 доларів США до ПАТ «Дельта Банк» та в подальшому до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
За вказаних обставин, просила скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скраги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вказував, що відсутність відомостей про валютне зобов'язання у реєстрі обтяжень не свідчить про недійсність іпотеки та не є підставою для її припинення, з огляду на те, що у самому іпотечному договрі вказано, що він забезпечує в тому числі і збобов'язання за валютним кредитним договором. Більше того, позивачем не надано доказів виконання валютного зобов'язання.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні надала пояснення тотожні, зазначеним в апеляційній скарзі, підтримала її та просила задовольнити з підстав, наведених в ній. Крім того, зазначила, що відсутність відомостей у реєстрі обтяжень про валютне зобов'язання свідить про повне виконання ОСОБА_1 такого зобов'язання, оскільки відмості про таке зобов'язання були вилучені банком, а тому є підставою для припинення іпотеки. Вказала, що інших доказів на підтвердження виконання валютного зобов'язвання надати не може.
Представник відповідача - Южда С. М. в судовому засіданні надав пояснення та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_2 , пояснення представника відповідача - Южди С. М. , дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, та дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.10.2006 між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 49.27/13/06-Z, відповідно до умов якого Позивачці як позичальнику надано кредит на купівлю нерухомості: квартири загальною площею 37,20 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в сумі 69000,00 доларів США строком по 18 жовтня 2026 року зі сплатою 12,5 процентів річних в іноземній валюті, а Позичальник зобов'язалась щомісячно до 11-го числа кожного календарного місяця включно, частково погашати заборгованість за Кредитним договором № 1 з дотриманням графіку платежів, визначеного п. 3.1. Кредитного договору (не допускати перевищення заборгованості на визначену дату).
Того ж дня було укладено іпотечний договір №49.8/13/1295/06 за яким на забезпечення Кредитного договору № 49.27/13/06-ZОСОБА_1 передала і іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
11.03.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та Позивачем укладено Кредитний договір №49.27/11/08-Z, відповідності до умов зазначеного Кредитного договору ОСОБА_1 , як позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 134 330,00 грн строком до 10.03.2018 зі сплатою 15,2 % річних, а Позичальник зобов'язалась щомісячно до 10-го числа кожного календарного місяця включно, частково погашати заборгованість за кредитом у розмірі 1 119,42 грн, повертати отриманий кредит на рахунок вказаний у пункті 1.2 Кредитного договору.
Крім того, 11.03.2008, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань Позивача за за Кредитним договором № 49.27/13/06-Z від 19.10.2006 та Кредитним договором №49.27/11/08-Zвід 11.03.2008, між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредитпромбанк» укладено Іпотечний договір №49.12/11/і213/08.
Згідно умов даного Іпотечного договору, ОСОБА_1 , як іпотекодавець передала Банку в іпотеку квартиру загальною площею 37,20 кв. м. в АДРЕСА_2 .
Відповідно до умов Іпотечного договору визначено, що термін «Кредитний договір» в договорі вживається у значенні двох кредитних договорів, а саме: Кредитного договору №49.27./11/08-Z від 11.03.2008 та Кредитного договору №49.27/13/06- Z від 19.06.2006.
Предметом Іпотечного договору №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 є зобов'язання за двома кредитними договорами, а саме: Кредитним договором №49.27./11/08-Z від 11.03.2008 та Кредитним договором №49.27/13/06- Z від 19.06.2006.
Судом встановлено, що 26.03.2012 ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №49.27/13/06- Z від 19.06.2006.
Відповідно до рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26.03.2012 позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 83 894,76 доларів США та судові витрати.
Крім того, 12.09.2011 Голосіївським районним судом м.Києва ухвалено рішення у справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №49.27./11/08-Z від 11.03.2008, відповідно до якого суд стягнув з Позичальника заборгованість в сумі 155 291,82 грн та судові витрати у справі.
ПАТ «Кредитпромбанк» 02.08.2012 листом №17151/49.67.1.2.-12153-49 підтвердив виконання ОСОБА_1 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12.09.2011 щодо стягнення заборгованості за гривнемим кредитомта подання заяви до ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо повернення виконавчого документа без виконання
Отже, з матеріалів справи вбачається, що іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 забезпечували кредитні зобов'язання ОСОБА_1 за валютним Кредитним договором №49.27/13/06- Z від 19.06.2006 та гривневим кредитним №49.27./11/08-Z від 11.03.2008.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Звертаючись до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою позивач доводила, що нею виконано судове рішення яким стягнуто заборгованість за кредитним №49.27./11/08-Z від 11.03.2008.
Разом з тим, з урахуванням вищезазначених обставин, а саме, що іпотечним договором також забезпечувався зобов'язання за валютним кредит, за яким рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 83 894,76 доларів США, доведенню також підлягає факт виконання валютного зобов'язання позивачки.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, доведеними є лише виконання зобов'язань за гривневим кредитом №49.27./11/08-Z від 11.03.2008.
Як на підставу виконання її валютного зобов'язання за кредитним договором №49.27/13/06-Z від 19.10.2006, який також був забезпечений іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 позивач зазначала, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що ВАТ «Кредитпромбанк», як іпотекодержатель, вніс інформацію щодо реєстрації іпотеки 19.06.2006, а 11.03.2008 своїм повідомленням вилучив вказаний запис, після чого наступне повідомлення про іпотеку банк надіслав 15.10.2008, яке було зареєстровано 12.01.2009, однак лише з вказівкою про розмір основного зобов'язання 134 330,00 грн, яке було повністю виконано.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем обставин виконання зобов'язань, забезпечених Іпотечним договором №49.12/11/i213/08 від 11.03.2008.
Оскільки між Банком та ОСОБА_1 , окрім валютного кредитного договору від 19.06.2006 також 11.03.2008 було укладено гривневий кредитний договір №49.27/11/08-Z, то було припинено дію іпотечного договору №49.8/13/1295/06 від 19.10.2006 та укладено новий іпотечний договір №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 яким було забезпечено два кредитні договори, а саме: №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 з розміром основного зобов'язання 69 000,00 доларів США та №49.27/11/08-Z від 11.03.2008 з розміром основного зобов'язання 134 330,00 грн.
Дійсно, із Інформаційної довідки від 11.11.2022 №314910731 вбачається, що 12.01.2009 за повідомленням банку від 15.10.2008 Приватним нотаріусом КМНО Горбаль Н. О. було зареєстровано іпотеку на підставі іпотечного договору від 11.03.2008 із зазначенням розміру основного зобов'язання в розмірі 134 330,00 грн із строком виконання до 10.03.2018.
Однак, слід зазначити, що на час укладання оспорюваного позивачем Іпотечного договору №49.12/11/i213/08 від 11.03.2008 діяла редакція ЗУ «Про Державну реєстрацію речових прав» від 29.01.2006 та редакція ЗУ «Про Іпотеку» від 12.05.2006.
Відповідно до абз. 1 ст. 4 ЗУ «Про Іпотеку» в редакції, що діяла на дату укладання договору іпотеки №49.12/11/i213/08. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції від 29.01.2006, у разі виявлення невідповідності даних електронного файлу Державного реєстру прав документу, на підставі якого було зареєстровано речове право чи його обмеження, пріоритет мають документарні дані.
Отже, з огляду на викладене, інформація зазначена в іпотечному договорі №49.12/11/i213/08 від 11.03.2008 щодо забезпечених іпотекою заобов'язань та строку їх виконання має пріоритет над інформацією, зазначеною у Державному реєстрі іпотек.
З огляду на викладене, посилання ОСОБА_1 на те, що відсутність відомостей про валютне зобов'язання за кредитним договором №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 у державному реєстрі Іпотек не свідчить про його відсутність чи недійсність, оскільки інформація про таке зобов'язання зазначена в іпотечному договорі №49.12/11/i213/08 від 11.03.2008, який має пріоритет на інформацію, що міститься в реєстрі.
Посилання скаржника на те, що свідченням виконання її валютного зобов'язання за договором №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 було вилучення з реєстру інформації за валютним зобов'язанням за заявою банку є помилковими.
Дійсно, банк звертався із заявою про припинення іпотеки, однак така заява стосувалася іпотечного договору №49.8/13/1295/06, оскільки між Банком та ОСОБА_1 11.03.2008 було укладено інший кредитний договір №49.27/11/08-Z то було припинено дію іпотечного договору №49.8/13/1295/06 від 19.10.2006 та укладено новий іпотечний договір №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 яким було забезпечено два кредитні договори, а саме: №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 з розміром основного зобов'язання 69 000,00 доларів США та №49.27/11/08-Z від 11.03.2008 з розміром основного зобов'язання 134 330,00 грн. Однак у реєстрі зазначено розмір основного зобов'язання лише по гривневому кредитному договору в розмірі 134 330,00 грн із строком виконання до 10.03.2018, а за обставин пріоритетності документарних даних іпотека за договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 є чинною.
Звертаючись до суду з позовом про визнання іпотеки за іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 такою, що припинена, позивач вказувала, що нею виконане кредитне зобов'язання забезпечене іпотекою.
Судом встановлено, що іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 було забезпечено два кредитні договори, а саме №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 з розміром основного зобов'язання 69 000,00 доларів США та №49.27/11/08-Z від 11.03.2008 з розміром основного зобов'язання 134 330,00 грн.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
З наведеного слідує, що оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки за іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 такою, що припинена, то саме на неї покладено обов'язок надати докази на підтвердження виконання її зобов'язань за двома кредитними договорами, а саме: №49.27/13/06-Z від 19.10.2006 з розміром основного зобов'язання 69 000,00 доларів США та №49.27/11/08-Z від 11.03.2008 з розміром основного зобов'язання 134 330,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано достатніх доказів повного виконання зобов'язань за Кредитним договором №49.27/13/06-Z від 19.06.2006, зобов'язання за якими забезпечувались іпотекою нерухомого майна за Іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008.
Крім того, в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 зазначила, що не може надати суду належних доказів на підтвердження виконання позивачкою зобов'язань за валютним кредитним договором №49.27/13/06-Z від 19.06.2006, а їх позиція зводиться до того, що відсутність інформації за вказаним зобов'язанням у реєстрі свідчить про повне виконання вказаного валютного зобов'язання. Однак, як вже вказувалось вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність інформації про зобов'язання в реєстрі, за обставин наявності інформації про таке зобов'язання у іпотечному договорі, не може бути підставою для визнання іпотеки припиненою, а тим більше не може бути доказом виконання такого зобов'язання, тобто погашення ОСОБА_1 всієї суми заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач у суді першої інстанції не довела належними та допустимими доказами виконання свої зобов'язання за Кредитним договором №49.27/13/06-Z від 19.06.2006, зобов'язання за якими забезпечувались іпотекою нерухомого майна за Іпотечним договором №49.12/11/і213/08 від 11.03.2008 то і відсутні підстави для визнання іпотеки припиненою, у зв'язку із виконанням зобов'язань.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апеляційної скарги та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, судове рішення відповідає вимогам законності та вмотивованості.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі позивач.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська