справа № 939/36/23 головуючий у суді І інстанції Герасименко М.М.
провадження № 22-ц/824/4671/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
17 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Лобоцької В.П.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб Агро» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року та на додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб Агро» про стягнення заборгованості, -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача заборгованість за договорами оренди в розмірі 220 042,85 грн., штраф у розмірі 478 827,47 грн., 3 % річних в розмірі 1967,78 грн., інфляційні втрати в розмірі 12 264,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ТОВ «Київхліб Агро» укладено ряд однотипних договорів оренди землі. Відповідно до умов вказаних договорів відповідач зобов'язався сплачувати позивачу щорічну орендну плату у розмірі 5 163,31 грн. за один гектар переданої в оренду землі, що є еквівалентом 186,34 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на момент укладення цих договорів і якщо на дату виплати орендної плати офіційний курс гривні відносно долара США зміниться, орендна плата збільшується орендарем пропорційно зміни курсу гривні відносно до долара США без внесення змін та підписання додаткових угод. 05 листопада 2022 року вказані договори було розірвано і відповідачем не здійснено оплату за цими договорами, а тому станом на 05 листопада 2022 року він мав заборгованість перед позивачем у розмірі 220 042,85 грн.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Київхліб Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами оренди землі в розмірі 220 042 грн. 85 коп., штраф за прострочення строків перерахування орендної плати в розмірі 22 004 грн. 29 коп., три проценти річних в розмірі 1 967 грн. 78 коп. та інфляційні втрати в розмірі 12 264 грн. 85 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року стягнуто з ТОВ «Київхліб Агро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити та стягнути з відповідача штраф за прострочення строків перерахування орендної плати у розмірі 478 827 грн. 47 коп. Позивач також просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 37 500 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що при ухваленні рішення в частині відхилених позовних вимог судом не було враховано ст. 546 ЦПК України та п. 10.5 договору, яким чітко передбачено, що штраф в розмірі 10% від річного розміру орендної плати сплачується за кожні 10 календарних днів прострочення окремо. Сторони домовилися, що передбачена в цьому пункті санкція є спеціальним видом забезпечення зобов'язань згідно п. 2 ст. 546 ЦПК України. Позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №904/5645/19 та від 14 квітня 2021 року у справі №922/1716/20. Крім того, позивач вказує про те, що судом першої інстанції не враховано висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №910/8698/19, що для стягнення штрафних санкцій кредитору, по суті, потрібно довести факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника. Крім того, суд першої інстанції не досліджував майновий стан відповідача і його фінансову спроможність сплатити штрафні санкції, а документи про скрутне матеріальне становище відповідача суду першої інстанції надано не було. Також, суд першої інстанції не надав оцінку поведінці відповідача щодо первісного виконання свого грошового зобов'язання. Щодо судових витрат позивач зазначає, що під час розгляду справи нею понесено витрати на правову допомогу у загальному розмірі 37 500 грн. Такі витрати є співмірними з ціною позову, складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих послуг. При цьому, суд необґрунтовано зменшив розмір витрат на правову допомогу до 8 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Київхліб Агро» вказує про те, що позивач вказує, що договори оренди землі було розірвано 05 листопада 2022 року. Однак, позивач здійснила зловживання правом, з метою створення умов отримання вигоди в грошовій формі. Щодо витрат на правову допомогу, то відповідач вказує, що клопотання позивача щодо зазначених витрат підлягало поверненню судом, оскільки підписано неуповноваженою особою. Відповідач також вказує про те, що витрати на правову допомогу є неспівмірними з ціною позову, складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом наданих послуг.
В апеляційній скарзі ТОВ «Київхліб Агро» просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що 16 листопада 2022 року позивач направила відповідачу листи-вимоги зі змісту яких вбачається розірвання договорів оренди, що і мало бути підставою для внесення змін до реєстру речових прав та відповідно датою розірвання договорів оренди. Разом з тим, позивач вказує, що договори оренди землі було розірвано 05 листопада 2022 року. Таким чином, позивач здійснила зловживання правом, з метою створення умов отримання вигоди в грошовій формі, що в свою чергу підтримав суд першої інстанції приймаючи оскаржуване судове рішення та ігноруючи умови договорів оренди землі, а саме п. 9.3. Крім того, нарахування інфляційних втрат за період дії договорів оренди землі є прямо неправомірним, адже інфляційні втрати нараховуються на нормативно грошову оцінку, яка в свою чергу є базою для розрахунку орендної плати. Також, строк оплати щодо другого платежу не настав, адже строк оплати був зазначений в договорах оренди землі до 31 грудня відповідного року, а на момент подання до суду першої інстанції позову, такий момент був відсутній через дострокове розірвання договорів оренди землі, що відповідно вказує на безпідставність позовних вимог, зокрема в частині другого платежу та похідних від нього нарахувань, штрафу, 3 % річних, інфляційних. Відповідач також вказує, що орендна плата за договорами оренди землі тарифікується, як річна, тобто з розрахунку за 12 календарних місяців. Водночас, позивачем не надано скоригований розрахунок орендної плати, а від так позовні вимоги є необґрунтованими, через те, що стягнення річної плати при достроковому припиненні (розірванні) договорів оренди є безпідставним. Щодо курсу долара США, який був застосований позивачем, то відповідач критично оцінює позицію позивача в цій частині, адже позивач жодним чином не надає обґрунтування тому, який курс нею був застосований та чому саме такий курс валюти використано. Крім того, відповідач вказує, що додаткове рішення є необґрунтованим, оскільки є похідним від основного судового рішення, а також зазначає, що на момент складення та подання позову, представник позивача так і сам позивач, мали об'єктивну можливість подати договір про надання професійної правничої допомоги, однак, всупереч норм цивільного судочинства такий доказ не подали, як і клопотання на поновлення строку для подання такого доказу, як вказаний договір, що вочевидь є підставою для повного скасування додаткового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що датою розірвання договорів є саме 05 листопада 2023 року. При цьому, відповідач не оскаржував розірвання договорів в судовому порядку. Вказує також, що оплата першого платежу не була здійснена у встановлені договорами строки. Оплата другого платежу також не була здійснена у встановлені договорами строки. За 2022 рік розмір щорічної орендної плати склав 190,07 доларів США+2% за один га переданої в оренду землі. При цьому, договорами оренди землі жодним чином не встановлено, що за прострочення зобов'язання відповідача, позивач не має права нараховувати встановлений індекс інфляції за весь час прострочення. На день подачі позову, виплата орендної плати не здійснена, офіційний курс щодо долара США складав 36,5686 грн./1 долар. Таким чином, зазначені доводи в апеляційній скарзі щодо розміру та порядку оплати не відповідають дійсності. Зазначені доводи відповідача щодо додаткового рішення також не відповідають дійсності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Київхліб Агро» було укладено договори оренди землі, за якими ОСОБА_1 передала відповідачу в строкове платне користування належні їй земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та для індивідуального садівництва, що розташовані на території Новогребельської сільської ради Бородянського району Київської області, а саме:
за договором № ЛА-6 від 09 березня 2021 року - земельну ділянку з кадастровим номером 3221086800:05:001:0012 площею 2,4611 га;
за договором № ЛА-7 від 09 березня 2021 року - земельну ділянку з кадастровим номером 3221086800:05:001:0013 площею 2,4605 га;
за договором № ЛА-8 від 09 березня 2021 року - земельну ділянку з кадастровим номером 3221086800:05:001:0054 площею 2,4788 га;
за договором № ЛА-1 від 09 березня 2021 року - земельну ділянку з кадастровим номером 3221086800:05:001:0107 площею 7,4404 га;
за договором № ЛА-2 від 09 березня 2021 року - земельну ділянку з кадастровим номером 3221086800:05:001:0108 площею 7,4390 га;
за договором № ЛА-3 від 09 березня 2021 року - земельну ділянку з кадастровим номером 3221086800:05:001:0110 площею 6,836 га;
за договором № ЛА-4 від 09 березня 2021 року - земельну ділянку з кадастровим номером 3221086800:05:001:0111 площею 2,3687 га;
за договором № ЛА-5 від 09 березня 2021 року - земельну ділянку з кадастровим номером 3221086800:05:001:0153 площею 2,452 га, строком до 31 грудня 2028 року.
Відповідно до умов цих договорів (п.4.1) відповідач зобов'язався за користування вказаними земельними ділянками сплачувати позивачці щорічну орендну плату в розмірі:
за договором № ЛА-6 від 9 березня 2021 року - 12 707,42 грн., що еквівалентно 458,60 доларів США;
за договором № ЛА-7 від 09 березня 2021 року - 12 704,32 грн., що еквівалентно 458,49 доларів США;
за договором № ЛА-8 від 9 березня 2021 року - 12 798,81 грн., що еквівалентно 461,90 доларів США;
за договором № ЛА-1 від 09 березня 2021 року - 38 417,09 грн., що еквівалентно 1 386,44 доларів США;
за договором № ЛА-2 від 9 березня 2021 року - 38 409,86 грн., що еквівалентно 1 386,18 доларів США; за договором № ЛА-3 від 09 березня 2021 року - 35 296,39 грн., що еквівалентно 1 273,82 доларів США;
за договором № ЛА-4 від 9 березня 2021 року - 12 230,33 грн., що еквівалентно 188,71 доларів США;
за договором № ЛА-5 від 09 березня 2021 року - 12 660,44 грн., що еквівалентно 456,91 доларів США.
В даних договорах сторони передбачили, що:
- якщо на дату виплати орендної плати офіційний курс гривні відносно до долара США зміниться в порівнянні з офіційним курсом НБУ станом на дату укладення договорів, орендна плата збільшується орендарем пропорційно зміни курсу гривні відносно до долара США без внесення змін та підписання додаткових угод до цих договорів та виплачується з урахуванням зміни вказаного курсу (п. 4.2 договорів);
- орендна плата щорічно автоматично збільшується на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських угідь, опублікований центральним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин (п. 4.3 договорів);
- орендна плата за користування земельними ділянками, що передані в оренду, сплачується щорічно в наступному порядку: перший платіж - 50% орендної плати за поточний рік сплачується до 31 травня поточного року, другий платіж - 50% орендної плати - до 31 грудня поточного року (п. 4.4 договорів);
- орендодавець має право на розірвання договорів в односторонньому порядку у випадку несплати, прострочення сплати орендної плати орендарем та/або будь-яких інших платежів згідно цих договорів, у випадку використання ділянки з порушенням п. 5.1 договорів та/або погіршення її стану, якщо орендар не виправить вказані порушення протягом одного місяця з моменту надіслання орендодавцем орендарю повідомлення про виявлені порушення в письмовій формі. Договір вважається розірваним з моменту направлення повідомлення про розірвання орендарю, яке надсилається після спливу строку на виправлення порушень (п. 9.3 договорів);
- у разі прострочення строків перерахування орендарем (як повністю, так і частково) будь-якого з платежів, передбачених договорами, орендар зобов'язаний самостійно сплатити штраф у розмірі 10% від щорічного розміру орендної плати за об'єкт оренди протягом дня наступного, що іде за останнім днем строку/терміну на здійснення платежу. Штраф сплачується за кожні 10 календарних днів прострочення окремо (п. 10.5 договорів).
16 вересня 2022 року позивач у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за користування земельними ділянками направила останньому повідомлення про розірвання договорів оренди (т. 1, а.с. 71-76).
ТОВ «Київхліб Агро» на вказане повідомлення не відреагувало, орендної плати на користь позивача не сплатило.
За таких обставин, договори оренди землі вважаються розірваними саме з 16 вересня 2022 року, а не з 05 листопада 2022 року, як помилково вважав суд першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач, отримавши від позивачки в користування земельні ділянки, не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, вимоги в цій частині підлягають задоволенню і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договорами оренди земельних ділянок в заявленому розмірі 220 042,85 грн. Оскільки умовами договору передбачено у разі прострочення строків перерахування орендарем платежів, передбачених договорами, в тому числі і орендної плати, сплату штрафу у розмірі 10% від щорічного розміру орендної плати, то суд вважав за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги в цій частині, стягнути з відповідача на користь позивачки штраф за прострочення строків перерахування орендної плати в розмірі 22 004,29 грн. (10% від суми боргу). Зважаючи на те, що штраф за своєю правовою природою носить одноразовий характер, суд не вбачає за можливе неодноразове нарахування даного штрафу при триваючому порушенні, а тому в іншій частині зазначених вимог необхідно відмовити. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, оскільки відповідач своєчасно не сплатив позивачці орендну плату, чим прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити позивачці і 3 % річних від простроченої суми та компенсувати інфляційні втрати, а тому суд, задовольняючи і в цій частині позовні вимоги, вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки три проценти річних від простроченої суми боргу за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2022 року в сумі 1 967,78 грн. та інфляційні втрати за період з 1 червня 2022 року по 30 листопада 2022 року в сумі 12 264,85 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення про часткове стягнення з відповідача 8 000 грн. витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на складність справи, виконані адвокатом Гаращенком І.В. роботи, заявлена до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 37 500 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому необхідно стягнути такі витрати за підготовку і подання позовної заяви, відповіді на відзив та участь у судових засіданнях представника позивача (02, 23 березня, 11 квітня 2023 року, у режимі відеоконференцзв'язку - 25 травня та 26 червня 2023 року) у розмірі 8 000 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Щодо стягнення на користь позивача орендної плати за укладеними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, та відповідно до ч. 2 ст. 25 даного Закону орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Вказаних вимог закону та умов договорів оренди відповідач не виконав.
Згідно розрахунку позивача, виходячи з умов договорів, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2022 року складає 117 937,80 грн.
Доводів необґрунтованості вказаного розрахунку заборгованості за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2022 року апеляційна скарга ТОВ «Київхліб Агро» не містить, відтак колегія суддів не вбачає підстав до зміни визначеної судом першої інстанції суми заборгованості за вказаний період.
Разом з тим, заборгованість за договорами оренди за друге півріччя 2022 року стягнута судом по 05 листопада 2022 року. При цьому, судом залишено поза увагою, що договори оренди землі між сторонами були розірвані 16 вересня 2022 року, а відтак і заборгованість відповідача зі сплати орендної плати має бути стягнута до 16 вересня 2022 року.
Як було зазначено вище, орендна плата за користування земельними ділянками, що передані в оренду, сплачується щорічно в наступному порядку: другий платіж - 50% орендної плати - до 31 грудня поточного року (п. 4.4 договорів).
Отже, 31 грудня 2022 року було останнім днем, коли відповідач мав можливість та був зобов'язаний сплатити позивачу орендну плату на виконання умов укладених договорів. За таких обставин курс долара США по відношенню до гривні має бути застосовано саме на 31 грудня 2022 року, що складало 36,5686 грн. за долар.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з 01 червня 2022 року по 16 вересня 2022 року буде складати 1 627,61 доларів США, або 59 519,42 грн., а не 102 105,05 грн. як помилково вважав суд першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Київхліб Агро» в частині безпідставного нарахування 3% річних на заборгованість з орендної плати, нарахованої після розірвання договорів оренди землі, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки позовна заява не містить вимог про стягнення з відповідача 3% річних у зв'язку з несплатою заборгованості за друге півріччя 2022 року.
Позивач просив суд стягнути 3% річних нарахованих на заборгованість з орендної плати з 01 січня 2022 року по 31 травня 2022 року і в цій частині апеляційна скарга не містить доводів незаконності чи необґрунтованості рішення суду про їх стягнення, а, відтак, підстав до зміни визначеної суми 3% річних за несплату відповідачем орендної плати за перше півріччя 2022 року немає і з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 1 967,78 грн.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «Київхліб Агро» в частині безпідставного стягнення на користь позивача інфляційних втрат з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 4.3 укладених між сторонами договорів оренди землі визначено, що у зв'язку із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки індекс інфляції не застосовується.
За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача інфляційні втрати за період з 01 червня 2022 року по 30 листопада 2022 року в сумі 12 264,85 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неналежне виконання умов договорів оренди в частині вчасної сплати орендної плати, апеляційний суд виходить з наступного.
У разі прострочення строків перерахування орендарем (як повністю, так і частково) будь-якого з платежів, передбачених договорами, орендар зобов'язаний самостійно сплатити штраф у розмірі 10% від щорічного розміру орендної плати за об'єкт оренди протягом дня наступного, що іде за останнім днем строку/терміну на здійснення платежу. Штраф сплачується за кожні 10 календарних днів прострочення окремо (п. 10.5 договорів).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Оскільки умовами договору передбачено у разі прострочення строків перерахування орендарем платежів, передбачених договорами, в тому числі і орендної плати, сплату штрафу у розмірі 10% від щорічного розміру орендної плати, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки штрафу за прострочення строків виплати орендної плати в розмірі (10% від суми боргу).
В той же час, оскільки судом не вірно була визначена сума боргу через неправильне встановлення дати розірвання укладених сторонами договорів, відповідно і не правильно визначено суму 10%, яка в даному випадку буде складати 17 745,72 грн. (177 457,22 * 10%), а не 22 004,29 грн.
Зважаючи на те, що штраф за своєю правовою природою носить одноразовий характер, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неодноразове нарахування даного штрафу при триваючому порушенні, не відповідає змісту ст. 549 ЦК України в частині обчислення штрафу і відсотків від суми невиконаного зобов'язання.
Нарахування штрафу за кожних десять днів прострочення, означатиме неодноразове накладення штрафу на відповідача, що не відповідатиме правовій природі даної штрафної санкції.
З огляду на викладене не підлягає задоволенню апеляційна скарга позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10 % несплаченої суми орендної плати за кожних 10 днів прострочення.
Апеляційна скарга позивача на додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. суд з огляду на складність справи, виконані адвокатом Гаращенком І.В. роботи, вважав, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 37 500 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому вважав за необхідне стягнути такі витрати за підготовку і подання позовної заяви, відповіді на відзив та участь у судових засіданнях представника позивача (02, 23 березня, 11 квітня 2023 року, у режимі відеоконференцзв'язку - 25 травня та 26 червня 2023 року) у розмірі 8 000 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу складає 30 000 грн. та зазначено, що докази понесення судових витрат будуть надані згодом.
03 липня 2023 року, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення з урахуванням вихідних днів, на адресу суду першої інстанції подано клопотання про ухвалення додаткового рішення з доказами понесених витрат на правову допомогу на суму 37 500 грн.
Таким чином, позивачем подано докази, понесених нею судових витрат у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та АО «Правозахисник», в особі адвоката Гаращенка І.В., укладено договір про надання правової допомоги №02/12/22.
Відповідно до п. 5.2 договору розмір винагороди Адвокатського об'єднання встановлюється виходячи з обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним Договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказані у додатку, що є невід'ємною частиною цього Договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до додатку №1 від 02 грудня 2022 року розцінки за послуги х надання правової допомоги щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Київхліб Агро» за договорами оренди землі складають:
- аналіз документів - 1 год. - 1000 грн.;
- консультація щодо справи - 1 год. - 1000 грн.;
- підготовка і подання позовної заяви - документ - 16 000 грн.;
- підготовка і подання відповіді на відзив - документ - 5 000 грн.;
- судові засідання - засідання - 2 500 грн.
На виконання п. 5.2 договору сторони підписали акт про виконання робіт (надання послуг) від 26 червня 2023 року, відповідно до якого адвокат надав, а позивач прийняла послуги адвоката на загальну суму 37 500 грн., які складаються з:
- аналіз документів - 2 год. - 2000 грн.;
- консультація щодо справи - 2 год. - 2000 грн.;
- підготовка і подання позовної заяви - документ - 16 000 грн.;
- підготовка і подання відповіді на відзив - документ - 5 000 грн.;
- 5 судових засідань - 12 500 грн.
Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач понесла у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, складає 37 500 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22, викладено висновок, що: «Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат».
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а також із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) і обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з наступних підстав.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомог (пункти 130-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).
Наявні в матеріалах справи докази з деталізацією наданих послуг свідчать про фактичне та реальне падання послуг визначених договором про надання правової допомоги №02/12/22 від 02 грудня 2022 року, пов'язаної з розглядом справи у суді першої інстанції. Понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції є обґрунтованими, реальними, співмірними зі складністю справи, наданим обсягом правничої допомоги, відповідають критерію розумності їхнього розміру та значенню справи для ОСОБА_1 .
Відтак, оскільки апеляційну скаргу позивача задоволено частково, то відповідно витрати на правову допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 10 368 грн. 75 коп. (37 500*27,67%).
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, дійшов помилкових висновків про наявність підстав до часткового задоволення позову у визначених судом розмірах, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та додаткового рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви та апеляційної скарги позивачем сплачено 11 699 грн. 26 коп. судового збору (7 131,03+4 568,23). Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення позовної заяви, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на її користь пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3 234 грн. 85 коп. (11 699,26*27,67%).
При подачі апеляційної скарги відповідачем сплачено 10 696 грн. 54 коп. судового збору. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню з позивача на його користь пропорційно до відхилених позовних вимог, а саме у розмірі 7 738 грн. 95 коп. (10 696,54*72,35%).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київхліб Агро» різницю між сумою, яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 4 504 грн. 10 коп. (7 738,95 - 3 234,85).
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб Агро» задовольнити частково.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 червня 2023 року та додаткове рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року скасувати та прийняти постанову.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб Агро» про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб Агро», місце знаходження: вул. Жилянська, 106-б, м. Київ, ідентифікаційний код - 41464775, на користь ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , заборгованість за договором оренди землі у розмірі 177 457 (сто сімдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) гривень 22 копійки, штраф за прострочення строків перерахування орендної плати у розмірі 17 745 (сімнадцять тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 22 копійки, 3% річних у розмірі 1 967 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят сім) гривень 78 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 10 368 (десять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 75 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб Агро», місце знаходження: вул. Жилянська, 106-б, м. Київ, ідентифікаційний код - 41464775, судовий збір у розмірі 4 504 (чотири тисячі п'ятсот чотири) гривні 10 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.