16 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13.03.2024 задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, вилучене 01.02.2024 в ході обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме: аркуш паперу з залишками порошкоподібної речовини світлого кольору, дві пластикові картки з залишками порошкоподібної речовини світлого кольору, які поміщено до спец. пакету НПУ №CRI 1274716; металева трубка з залишками порошкоподібної речовини світлого кольору, пластикову картку з залишками порошкоподібної речовини світлого кольору, які поміщено до спец. пакету НПУ №CRI 1274713; мобільний телефон з маркуванням Е S180 чорного кольору, тримач під картку оператору стільникового зв'язку «Лайфселл» на номер НОМЕР_3 , блокнот з чорновими записами, які поміщено до спец. пакету НПУ №CRI 1274709; транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф майданчик.
Справа № 760/2824/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2762/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в цій частині.
На думку апелянта, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права власника транспортного засобу, ОСОБА_7 , як арешт автомобіля, оскільки вказаний автомобіль не може бути використаний як речовий доказ у кримінальному провадженні. Вилучення у ОСОБА_7 автомобіля є непропорційним втручанням у мирне володіння останньою своїм майном, у зв'язку із чим, накладення арешту на автомобіль є незаконним.
При цьому зазначав, що в клопотанні слідчого та в оскаржуваній ухвалі не зазначені обставини, на підставі яких можливо дійти висновку, що арештований автомобіль є речовим доказом у розумінні ч. 1 ст. 94 КПК України для підтвердження факту зберігання підозрюваним ОСОБА_11 психотропної речовини амфетамін масою 0,0012 г з метою збуту.
Також, враховуючи вилучення з автомобіля інших предметів, на яких винайдено лише нашарування речовини, незрозуміло, яке доказове значення несе арештований автомобіль для підтвердження факту зберігання вилученої речовини з метою збуту.
Крім того, до матеріалів клопотання не додано постанову про визнання автомобіля речовим доказом.
Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомила та клопотань про відкладення судового засідання не подавала.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_7 , яка не прибула в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, за процесуального керівництва Солом'янської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12023100090000746 від 06.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлену досудовим розслідуванням дату, але не пізніше початку січня 2023 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з корисливих спонукань, в порушення вимог Законів України від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», ОСОБА_12 , маючі на меті незаконне отримання доходів на постійній основі від незаконних операцій із наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами, розробив план скоєння злочинів, пов'язаних з незаконним придбанням, зберіганням, пересиланням та перевезенням наркотичних засобів психотропних речовин та прекурсорів, у тому числі наркотичного засобу кокаїн; особливо небезпечних наркотичних засобів - канабіс, смоли канабісу; психотропної речовини - амфетамін; особливо небезпечних психотропних речовин - PVP, 3,4-метилендіоксиметамфетаміну (МДМА), ПМА (параметоксиамфетамін), 4-ММС (4-метилметкатинон) з метою збуту, а також їх незаконним збутом на території міста Києва та Київської області.
З метою реалізації розробленого ОСОБА_12 злочинного плану, останній заручившись підтримкою своїх знайомих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які як і він були обізнані у незаконному виготовленні психотропних речовин у кустарних умовах, а також необхідного для цього лабораторного обладнання, хімічних реагентів та прекурсорів, залучив останніх до незаконного виготовлення психотропної речовини - амфетамін; особливо небезпечних психотропних речовин - PVP, 3,4-метилендіоксиметамфетаміну (МДМА), ПМА (параметоксиамфетамін), 4-ММС (4-метилметкатинон).
Для забезпечення безперебійного незаконного виготовлення психотропної речовини - амфетамін; особливо небезпечних психотропних речовин - PVP, 3,4-метилендіоксиметамфетаміну (МДМА), ПМА (параметоксиамфетамін), 4-ММС (4-метилметкатинон) ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 , останній як постачальників прекурсорів для незаконного виготовлення психотропних речовин залучив ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , тим самим долучивши їх до злочинної групи.
В цей же час, переслідуючи намір налагодження поставок наркотичних засобів з метою їх незаконного збуту, у тому числі наркотичного засобу кокаїн та особливо небезпечних наркотичних засобів - канабіс, смоли канабісу, ОСОБА_12 як постачальників зазначених наркотичних засобів залучив ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , тим самим долучивши їх до злочинної групи.
Організувавши систему надходжень наркотичних засобів та прекурсорів, а також незаконне виготовлення психотропних речовин, з метою їх подальшого незаконного збуту на території міста Києва та Київської області, ОСОБА_12 як безпосередніх збувачів наркотичних засобів та психотропних речовин залучив своїх знайомих ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , тим самим долучивши їх до злочинної групи.
Вищевказані особи, попередньо умисно та добровільно зорганізувались у стійке злочинне об'єднання для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, маючи єдиний план злочинних дій, розроблений ОСОБА_12 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , повністю усвідомлюючи необхідність забезпечення безперебійності процесу незаконного виготовлення психотропних речовин, у тому числі психотропної речовини - амфетамін; особливо небезпечних психотропних речовин - PVP, 3,4-метилендіоксиметамфетаміну (МДМА), ПМА (параметоксиамфетамін), 4-ММС (4-метилметкатинон), для розміщення відповідних лабораторних потужностей використовували різні адреси.
Також, проведеними слідчими (розшуковими) діями встановлено, що як місця незаконного зберігання ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_11 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_35 , ОСОБА_31 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 використовують адреси свого проживання та транспортні засоби.
Згідно даних протоколу обшуку від 02.02.2024, складеного слідчим слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_39 , цього ж дня у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчим проведено обшук автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого виявлено та вилучено майно, у тому числі транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06.02.2024 надано слідчому слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_40 дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 », VIN НОМЕР_2 , який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 01.07.2023, зареєстрований за ОСОБА_7 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_11 .
06.03.2024 ОСОБА_41 в рамках даного кримінального провадження повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
02.02.2024 слідчий слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 направила до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва клопотання, яке зареєстроване 05.02.2024, про накладення арешту, із забороною відчужувати, розпоряджатися та використовувати, на майно, вилучене в ході обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , у тому числі на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф майданчик.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13.03.2024 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, вилучене 01.02.2024 в ході обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме: аркуш паперу з залишками порошкоподібної речовини світлого кольору, дві пластикові картки з залишками порошкоподібної речовини світлого кольору, які поміщено до спец. пакету НПУ №CRI 1274716; металева трубка з залишками порошкоподібної речовини світлого кольору, пластикову картку з залишками порошкоподібної речовини світлого кольору, які поміщено до спец. пакету НПУ №CRI 1274713; мобільний телефон з маркуванням Е S180 чорного кольору, тримач під картку оператору стільникового зв'язку «Лайфселл» на номер НОМЕР_3 , блокнот з чорновими записами, які поміщено до спец. пакету НПУ №CRI 1274709; транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф майданчик.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф майданчик, то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту вищевказаного автомобіля.
Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно колегією суддів не перевіряється.
З висновками слідчого судді суду про наявність підстав для арешту на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф майданчик 2, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, ураховуючи наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який поміщено на штраф майданчик,з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вказаний транспортний засіб, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність відповідності вилученого автомобіля речовим доказам в розумінні ст. 98 КПК України, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що автомобіль, який перебував у користуванні підозрюваного, може зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Посилання представника власника майна на відсутність у доданих до клопотання слідчого матеріалах постанови про визнання вилученого майна речовими доказами у кримінальному провадженні, не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого, оскільки положеннями ст. 171 КПК України не передбачено конкретного переліку документів та матеріалів, які слідчий зобов'язаний долучити на обґрунтування доводів свого клопотання. Крім того, викладені у клопотанні відомості дають достатні підстави для висновку про відповідність вилученого транспортного засобу ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.
Твердження апелянта про те, що оскаржувана ухвала не відповідає критерію розумності та співрозмірності, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням наведеного, ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3