Справа № 753/16264/23 Головуючий у 1 інстанції: Сирбул О.Ф.
провадження № 22-ц/824/8490/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.
Іменем України
16 квітня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П.,
при секретарі: Курченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Лілії Сергіївни та зобов'язати вчинити певні дії,-
У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва зі скаргою про визнання неправомірними дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Л.С. та зобов'язати вчинити певні дії.
Вимоги скарги мотивовані тим, що у провадженні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №АСВП НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м.Києва по справі №753/16757/17 від 01 березня 2019 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від 12.09.2017 року і до досягнення ним повноліття.
Про існування аліментів за рішенням Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 не було відомо, оскільки від 07.05.2018 до 03.10.2018 року перебував за кордоном і вищевказане рішення не отримував. До 2020 року ОСОБА_1 не було відомо, що стосовно нього відкрите виконавче провадження АСВП НОМЕР_1, а лише тоді, коли в черговий раз збирався за кордон, то дізнався про відкриття вищевказаного виконавчого провадження та стягнення коштів. На картковий рахунок був накладений арешт на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, про що йому стало відомо, коли зателефонував у банк, щоб зрозуміти, чому кошти заблоковані, в цей же період дізнався про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Однак, жодних постанов про відкриття та про накладення арешту на майно боржника на той час в жодному вигляді від виконавця не надходило. 06.09.2021 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В. був надісланий ОСОБА_1 розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на суму 142 838,71 грн. Із вказаним розрахунком ОСОБА_1 не погодився та вважає його незаконним, адже регулярно сплачував аліменти шляхом переказу на картковий рахунок стягувача, тому 12.06.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок аліментів до державного виконавця Арійончик К. В. та на підтвердження здійснення розрахункових операцій до заяви було надано квитанції про сплату аліментів на картковий рахунок стягувача.
31.08.2023 року на електронну адресу надійшов повторний розрахунок від Головного державного виконавця Кияниці JI.С. про нараховані та сплачені аліменти, з якого вбачається, що державний виконавець не врахував усі надані квитанції про сплату аліментів, відтак станом на 01.08.2023 року згідно отриманого розрахунку заборгованість за аліментами становить 51 179,98 грн.
На підставі вищевикладеного скаржник просив визнати дії Головного державного виконавця Кияниці Л.С. Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо здійснення розрахунку заборгованості з аліментів за період від вересня 2017 року до липня 2023 у межах виконавчого провадження №АСВП НОМЕР_1 неправомірними та скасувати такий розрахунок заборгованості; зобов'язати Головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияницю JI. С. зробити перерахунок заборгованості за аліментами за період від вересня 2017 року до липня 2023 з урахуванням квитанцій, банківських виписок, скріншотів, сплачених ОСОБА_1 в якості аліментів за період 2017 - 2023 pоки; скасувати стосовно ОСОБА_1 винесені постанови, а саме: постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, згідно виконавчого провадження №АСВП НОМЕР_1, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, згідно виконавчого провадження №АСВП НОМЕР_1, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та оголошеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними знаряддями несмертельної дії, згідно виконавчого провадження №АСВП НОМЕР_1, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, згідно виконавчого провадження №АСВП НОМЕР_1, постанову про арешт коштів боржника згідно виконавчого провадження № АСВП НОМЕР_1.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухваленню постанови, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.
Апеляційні скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції вказує на розрахунок, який було здійснено держаним виконавцем 01.12.2023 року, посилаючись на те, що перерахунок заборгованості по сплаті аліментів здійснено з урахуванням копій квитанцій, які були надані сторонами по виконавчому провадженню та містяться в матеріях ВП НОМЕР_1. Однак, в даному розрахунку теж не взято до уваги копій квитанцій, що не містять призначення платежу «аліменти», хоча усі кошти перераховані були на рахунок стягувача, як і інші квитанції, що зараховані державним виконавцем.
Зауважує, що при грошових переказах через деякі термінали самообслуговування ПАТ КБ «ПриватБанк» у платника відсутня технічна можливість самостійно вказувати призначення платежу, і тому платежі позначалися як «поповнення банківської картки в терміналі самообслуговування».
Тому, скаржник вважає, що дії державного виконавця, які полягають у незарахуванні коштів, сплачених, як аліменти, відповідно до наданих квитанцій порушують його права, як боржника, оскільки аліменти сплачуються ним регулярно, при цьому виконуються вимоги щодо зазначення отримувачем стягувача, яка с стороною виконавчого провадження, а посилання суду на відсутність призначення платежу «сплата аліментів» нічим не підтверджені.
Також, звертає увагу, що судом першої інстанції не розглянуто та не взято до уваги банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 за період від 01.01.2017 до 28.08.2023 pоків та виписки но рахунку ОСОБА_1 за 2022 р. та 2023 p., з якої чітко видно, що Скаржником регулярно переводились кошти на картку Приватбанку через додаток Приват24, отримувач; ОСОБА_2 .
Чинне законодавство не передбачає права та обов'язку у державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім'я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № (642/6906/16-ц (провадження №61-26229св18), від 18 листопада 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження № 61-750Оев2О).
Квитанції без зазначення призначення платежу "аліменти'', надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, також мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості боржника за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов'язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови останньої від отримання і грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені Боржником на користь Стягувача, є саме аліментами на дитину.
Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження №61- 1769св23).
В ході розгляду справи судом першої інстанції не було доведене, що між сторонами існує ряд інших взаємовідносин матеріального характеру, окрім аліментів.
Скаржник вважає, що наявність саме у нього оригіналів квитанцій про поповнення карткового банківського рахунку Стягувача та відсутність у сторін інших зобов'язань, а також певних домовленостей (наприклад, про надання боржником додаткової допомоги на дітей) свідчить про те, що грошові кошти, на які поповнювався картковий рахунок стягувача, надавалися Скаржником в якості аліментів на сина за рішенням суду. При цьому, сторонами у судовому засіданні не зазначалось про певну домовленість між ними про перерахування додаткової матеріальної допомоги на утримання сина та якісь грошові зобов'язання. Тобто, кошти, внесені Скаржником, навіть без зазначення призначення платежу, необхідно вважати, як сплату аліментів.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця здійснені у відповідності та в порядку визначеному чинним законодавством.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі 3 000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 12.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
01.03.2019 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист на підставі заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05.09.2018 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі - 3 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 12.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
02.04.2019 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.
03.10.2019 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про арешт майна боржника.
03.10.2019 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
03.10.2019 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у полюванні.
03.10.2019 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про арешт коштів боржника.
02.01.2020 року боржник ОСОБА_1 надіслав заяву державному виконавцю Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про передачу виконавчого провадження за місцем його фактичного проживання.
12.02.2020 року державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
02.06.2020 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
11.01.2021 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) винесено постанову про арешт коштів боржника.
11.01.2021 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) винесено постанову про арешт майна боржника.
За ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі №2-751/2007, право на обрання порядку звернення до суду належить заінтересованій особі. В свою чергу, суд має захистити інтереси особи, незалежно від обраного нею способу, як в порядку позовного провадження, так і в порядку контролю за виконанням судового рішення.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.
Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, в тому числі, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником.
За ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, окрім іншого, у разі подання заяви стягувачем або боржником.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця.
Вказана норма про щомісячне обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів діє від 05 жовтня 2016 року з набранням чинності Законом України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження».
Згідно з п.п.3, 4 Розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, у разі, якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: - звіту про здійснені відрахування та виплати; - квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; - заяв та (або) розписок стягувача; - інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; - інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
За ч.1 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 липня 2021 року у справі №753/14154/19 за відсутності відомостей про призначення платежу "Аліменти" у документах у підтвердження здійснення платежів, підстави для здійснення перерахунку заборгованості відсутні.
У той же час, Верховний Суд у своїй постанові від 26 травня 2021 року у справі №569/11466/20 визначив, що норми права не містять заборони для державного виконавця під час визначення розміру заборгованості за аліментами враховувати суми, які сплачені боржником без призначення платежу.
За статтею 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст.44 ЦПК України повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.
За п.2 та 4 ч.2 ст.43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Законодавцем визначено, а саме ч.1 ст.79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції зазначав, що не знайшли свого підтвердження доводи скаржника, оскільки державним виконавцем було здійснено 01.12.2023 року перерахунок заборгованості по сплаті аліментів з урахуванням копій квитанцій, які були надані сторонами по виконавчому провадженню та містяться в матеріалах ВП № НОМЕР_1.
Також суд вважав, що згідно розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01.12.2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за аліментами у розмірі 41 679,98 грн.
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на наступні обставини.
Так, надані скаржником квитанції безпідставно не були враховані державним виконавцем при проведенні розрахунку, у зв'язку з тим, що такі квитанції не містять призначення платежу «аліменти», а тому суд помилково вважав, що вони не можуть бути враховані при визначенні розміру стягнення.
Із підстав, раніше викладених у скарзі, вбачається що боржником ще до початку відрахування грошових коштів у виконавчому провадженні протягом 2017-2023 років, регулярно сплачувались аліменти шляхом переказу на картковий рахунок стягувача.
В розрахунку, який було здійснено державним виконавцем 01.12.2023 року, теж не взято до уваги копій квитанцій, що не містять призначення платежу «аліменти», хоча усі кошти перераховані були на рахунок стягувача, як і інші квитанції, що зараховані державним виконавцем.
Крім того, при грошових переказах через деякі термінали самообслуговування ПАТ КБ «ПриватБанк» у платника відсутня технічна можливість самостійно вказувати призначення платежу, і тому платежі позначалися як «поповнення банківської картки в терміналі самообслуговування».
Тому, скаржник вважає, що дії державного виконавця, які полягають у не зарахуванні коштів, сплачених, як аліменти, відповідно до наданих квитанцій, порушують його права, як боржника, оскільки аліменти сплачуються ним регулярно, при цьому виконуються вимоги щодо зазначення отримувачем стягувача, яка є стороною виконавчого провадження, а посилання суду на відсутність призначення платежу «сплата аліментів» нічим не підтверджені.
Також, судом першої інстанції не розглянуто та не взято до уваги банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 за період від 01.01.2017 до 28.08.2023 рр. та виписки по рахунку ОСОБА_1 за 2022 р. та 2023 р., з якої чітко видно, що скаржником регулярно переводились кошти на картку Приватбанку через додаток Приват24, отримувач: ОСОБА_2 .
Чинне законодавство не передбачає права та обов?язку у державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім?я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №642/6906/16- (провадження №61-26229св18), від 18 листопада 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-7500св20).
При цьому в судовому засіданні не було встановлено існування у боржника перед стягувачем інших зобов?язань, що не дає можливості категорично стверджувати, що дані призначення платежу «аліменти», а тому не можуть бути враховані при визначенні розміру стягнення.
Із підстав, раніше викладених у скарзі, вбачається що боржником ще до початку відрахування грошових коштів у виконавчому провадженні протягом 2017-2023 років, регулярно сплачувались аліменти шляхом переказу на картковий рахунок Стягувача.
В розрахунку, який було здійснено державним виконавцем 01.12.2023 року є посилання на те, що перерахунок заборгованості по сплаті аліментів здійснено з урахуванням копій квитанцій, які були надані сторонами по виконавчому провадженню та містяться в матеріалах ВП НОМЕР_1. Проте, в даному розрахунку теж не взято до уваги копій квитанцій, що не містять призначення платежу «аліменти», хоча усі кошти перераховані були на рахунок стягувача, як і інші квитанції, що зараховані державним виконавцем.
Крім того, при грошових переказах через деякі термінали самообслуговування ПАТ КБ «ПриватБанк» у платника відсутня технічна можливість самостійно вказувати призначення платежу, і тому платежі позначалися як «поповнення банківської картки в терміналі самообслуговування».
Скаржник справедливо вважає, що дії державного виконавця, які полягають у не зарахуванні коштів, сплачених, як аліменти, відповідно до наданих квитанцій порушують його права, як боржника, оскільки аліменти сплачуються ним регулярно, при цьому виконуються вимоги щодо зазначення отримувачем стягувача, яка є стороною виконавчого провадження, а посилання суду на відсутність призначення платежу «сплата аліментів» нічим не підтверджені.
Також, судом першої інстанції не розглянуто та не взято до уваги банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 за період від 01.01.2017 до 28.08.2023 рр. та виписки по рахунку ОСОБА_1 за 2022 р. та 2023 р., з якої чітко видно, що скаржником регулярно переводились кошти на картку Приватбанку через додаток Приват24, отримувач: ОСОБА_2 .
Чинне законодавство не передбачає права та обов?язку у державного виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім?я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16- (провадження №61-26229св18), від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-7500св20).
При цьому в судовому засіданні не було встановлено існування у боржника перед стягувачем інших зобов?язань, що не дає можливості категорично стверджувати, що дані кошти були перераховані ним не на утримання дитини. Втім, стягувачем також не надано доказів для спростування та заперечується отримання нею платежів у вказаний період.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні і громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд.
За положеннями ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Квитанції без зазначення призначення платежу "аліменти", надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, також мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості боржника за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов?язань боржника перед стягувачем у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови останньої від отримання грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені Боржником на користь Стягувача, є саме аліментами на дитину.
Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 (провадження № 61-1769св23).
Відповідно до численної судової практики, при вирішенні справ зазначеного характеру, суд має встановити характер взаємовідносин між сторонами, оскільки автоматичне неврахування платежів платника аліментів на адресу їх отримувача без встановлення інших видів взаємовідносин між сторонами, лише за формальних ознак, не може вважатися обґрунтованим.
У вищевказаних постановах, Верховний Суд, враховуючи платежі осіб, як сплату аліментів, без зазначення призначення такого платежу, як «аліменти», виходив із відсутності між сторонами інших взаємовідносин матеріального характеру. З аналізу вищевказаного вбачається, що при вирішенні справ даної категорії суду необхідно встановити характер спірних правовідносин та наявність чи відсутність між сторонами інших взаємовідносин матеріального характеру, наявність яких може свідчити про внесення коштів за інші зобов?язання окрім аліментних.
В ході розгляду справи судом першої інстанції не було доведено, що між сторонами існує ряд інших взаємовідносин матеріального характеру окрім аліментних.
Скаржник вважає, що наявність саме у нього оригіналів квитанцій про поповнення карткового банківського рахунку стягувача та відсутність у сторін інших зобов?язань, а також певних домовленостей (наприклад, про надання боржником додаткової допомоги на дітей) свідчить про те, що грошові кошти, на які поповнювався картковий рахунок стягувача, надавалися скаржником в якості аліментів на сина за рішенням суду. При цьому, сторонами у судовому засіданні не зазначалось про певну домовленість між ними про перерахування додаткової матеріальної допомоги на утримання сина та якісь грошові зобов?язання.
Отже, кошти, внесені скаржником, навіть без зазначення призначення платежу, необхідно вважати, як сплату аліментів.
У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі №642/6906/16-ц (провадження № 61-2622918) викладений правовий висновок, що відсутність інших грошових зобов?язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість зазначення призначення платежу «добровільна сплата аліментів» у таких грошових переказах в сукупності можуть свідчити про добровільне виконання боржником свої обов?язків.
Враховуючи наведене, скаржник вважає, що однобічне дослідження обставин справи, невідповідність висновків обставина справи - є підставою для скасування Ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 16.01.2024 року.
Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Л.С. та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати розрахунок Головного державного виконавця Кияниці Лілії Сергіївни Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.08.2023 року у розмірі 51 179,98 гривень та виконавчого збору 14 284 гривень у виконавчому провадженні № АСВП НОМЕР_1.
Зобов?язати Головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияницю Лілію Сергіївну провести повторний розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 з урахуванням фактично сплачених ним грошових коштів в якості аліментів, а саме: Квитанції від 23.03.2017 року на суму 1000,60 грн; Квитанції від 01.04.2017 року на суму 100,50 грн; Квитанції від 06.05.2017 року на суму 80,00 грн; Квитанції від 31.05.2017 року на суму 300 грн; Квитанції від 12.07.2017 року на суму 2512,56 грн; Квитанції від 24.07.2017 року на суму 1015,08 грн; Квитанції від 18.10.2017 року на суму 100 грн; Квитанції від 18.10.2017 року на суму 20,10 грн; Квитанції від 20.10.2017 року на суму 18,00 грн; Квитанції від 31.10.2017 року на суму 50,25 грн; Квитанції від 03.11.2017 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 23.11.2017 року на суму 351,76 грн; Квитанції від 01.12.2017 року на суму 904,52 грн; Квитанції від 05.12.2017 року на суму 1507,54 грн; Квитанції від 31.12.2017 року на суму 301,53 грн; Квитанції від 09.01.2018 року на суму 1000 грн; Квитанції від 13.02.2018 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 06.03.2018 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 23.03.2018 року на суму 600,00 грн; Квитанції від 27.03.2018 року на суму 301,51 грн; Квитанції від 27.03.2018 року на суму 80,40 грн; Квитанції від 31.03.2018 року на суму 201,01 грн; Квитанції від 01.04.2018 року на суму 100,50 грн; Квитанції від 11.04.2018 року на суму 201,01 грн; Квитанції від 16.04.2018 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 24.04.2018 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 25.04.2018 року на суму 201,01 грн; Квитанції №810-734-9055 від 20.06.2018 року на суму 2644,60 грн; Квитанції №990-661-8031 від 12.09.2018 року на суму 11170,00 грн; Квитанції від 28.03.2019 року на суму 1005,03 грн; Квитанції від 12.04.2019 року на суму 301,51 грн; Квитанції від 13.04.2019 року на суму 100,50 грн; Квитанції від 11.05.2019 року на суму 4020,10 грн; Квитанції від 24.05.2019 року на суму 492,46 грн; Квитанції від 10.06.2019 року на суму 2512,56 грн; Квитанції від 31.08.2019 року на суму 2814,07 грн; Квитанції від 20.08.2021 року на суму 2000 грн; Квитанції від 24.11.2021 року на суму 4020,10 грн, Фіскальний чек від 23.10.2021 року на суму 1384 грн та Виписки по рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік та 2023 рік на суму 6270,40 грн.
В іншій частині відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Лілії Сергіївни та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірним та скасувати розрахунок Головного державного виконавця Кияниці Лілії Сергіївни Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.08.2023 року у розмірі 51 179,98 гривень та виконавчого збору 14 284 гривень у виконавчому провадженні № АСВП НОМЕР_1.
Зобов?язати Головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияницю Лілію Сергіївну провести повторний розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 з урахуванням фактично сплачених ним грошових коштів в якості аліментів, а саме: Квитанції від 23.03.2017 року на суму 1000,60 грн; Квитанції від 01.04.2017 року на суму 100,50 грн; Квитанції від 06.05.2017 року на суму 80,00 грн; Квитанції від 31.05.2017 року на суму 300 грн; Квитанції від 12.07.2017 року на суму 2512,56 грн; Квитанції від 24.07.2017 року на суму 1015,08 грн; Квитанції від 18.10.2017 року на суму 100 грн; Квитанції від 18.10.2017 року на суму 20,10 грн; Квитанції від 20.10.2017 року на суму 18,00 грн; Квитанції від 31.10.2017 року на суму 50,25 грн; Квитанції від 03.11.2017 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 23.11.2017 року на суму 351,76 грн; Квитанції від 01.12.2017 року на суму 904,52 грн; Квитанції від 05.12.2017 року на суму 1507,54 грн; Квитанції від 31.12.2017 року на суму 301,53 грн; Квитанції від 09.01.2018 року на суму 1000 грн; Квитанції від 13.02.2018 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 06.03.2018 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 23.03.2018 року на суму 600,00 грн; Квитанції від 27.03.2018 року на суму 301,51 грн; Квитанції від 27.03.2018 року на суму 80,40 грн; Квитанції від 31.03.2018 року на суму 201,01 грн; Квитанції від 01.04.2018 року на суму 100,50 грн; Квитанції від 11.04.2018 року на суму 201,01 грн; Квитанції від 16.04.2018 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 24.04.2018 року на суму 502,51 грн; Квитанції від 25.04.2018 року на суму 201,01 грн; Квитанції №810-734-9055 від 20.06.2018 року на суму 2644,60 грн; Квитанції №990-661-8031 від 12.09.2018 року на суму 11170,00 грн; Квитанції від 28.03.2019 року на суму 1005,03 грн; Квитанції від 12.04.2019 року на суму 301,51 грн; Квитанції від 13.04.2019 року на суму 100,50 грн; Квитанції від 11.05.2019 року на суму 4020,10 грн; Квитанції від 24.05.2019 року на суму 492,46 грн; Квитанції від 10.06.2019 року на суму 2512,56 грн; Квитанції від 31.08.2019 року на суму 2814,07 грн; Квитанції від 20.08.2021 року на суму 2000 грн; Квитанції від 24.11.2021 року на суму 4020,10 грн, Фіскальний чек від 23.10.2021 року на суму 1384 грн та Виписки по рахунку ОСОБА_1 за 2022 рік та 2023 рік на суму 6270,40 грн.
В іншій частині відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 24 квітня 2024 року.
Головуючий:
Судді: