Справа 759/17908/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2316/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
22 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року,-
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року ОСОБА_6 ,обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 19 лютого 2024 року.
Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме, ризики передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу було враховано те, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 направлений до суду, тобто питання обґрунтованості підозри та наявності ризиків, були перевірені на стадії досудового розслідування під час обрання та продовження строку дії запобіжного заходу. Крім того, стороною захисту не доведено, що на даний час вказані ризики зменшились або зовсім відпали.
В апеляційній скарзі обвинуваченого указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. На думку обвинуваченого, оскаржувана ухвала прийнята неналежним складом суду, оскільки клопотання стосовно нього надійшло до Святошинського районного суду міста Києва з порушенням вимог п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України та підлягало направленню до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення його до Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг або до Шевченківського районного суду міста Києва. Оскільки відповідно до положень ст. 132 КПК клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. На думку апелянта, стороною обвинувачення територіальна підсудність встановлена на власний розсуд, без урахування вимог ст. 132 КПК України, що порушує засади кримінального провадження, передбачених п. п. 1, 2, 14 ст. 7 КПК України. Крім того, судом не враховано, що перед затриманням ОСОБА_6 мав постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, дочку та цивільну дружину. Окрім цього, ОСОБА_6 хворіє на гіпертонічну хворобу, ВІЛ, гепатит С і в умовах установи виконання покарання загострились хронічні захворювання, які напряму можуть вплинути на життя та негативно впливають на здоров'я та під час розгляду неодноразово викликалась швидка допомога у зв'язку із підвищенням артеріального тиску. На переконання обвинуваченого, прокурором при подачі клопотання про продовження строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не доведено жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Окрім цього, розмір визначеної застави є непомірним для обвинуваченого та не має обґрунтованого пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти. За правилами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути явно непомірним для нього. Просив ухвалу скасувати та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м'який у виді нічного домашнього арешту або особистого зобов'язання або зменшити суму застави.
Оскільки апелянтом в апеляційній скарзі не порушувалось питання про розгляд апеляційної скарги із участю сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до положень ч. 4 ст. 4221 КПК України без участі сторін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Як вбачається із апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 останнім порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали із постановленням нової ухвали про застосування щодо нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 22 грудня 2023 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 був визначений до 19 лютого 2023 року. У подальшому щодо обвинуваченого ОСОБА_6 діяла інша ухвала, а оскаржувана ухвала втратила свою чинність. На день розгляду провадження судом апеляційної інстанції ухвала Святошинського районного суду міста від 22 грудня 2023 року про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою фактично втратила чинність. Висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду провадження оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог ОСОБА_6 в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтами у апеляційних скаргах.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 у зв'язку із неможливістю скасування ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 419,4221 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 19 лютого 2024 року залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
__________________ _______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4