Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
25 квітня 2024 р. № 520/10204/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягає в обмеженні ОСОБА_1 розміру нарахованої та виплаченої індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» максимальним (граничним) розміром 1 500,00 грн з 01.03.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати, нараховувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90 % грошового забезпечення, з урахуванням індексації пенсії (підвищення) відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», нарахованого з застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (коефіцієнт збільшення), в розмірі 1,197, в повному обсязі, без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1 500,00 грн та без обмеження пенсії максимальним розміром, зі збереженням щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2 000,00 гривень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01.03.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 22.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску; платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 1 937,92 грн.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету у системі "Електронний суд" 22.04.2024 о 20:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
24.04.2024 від позивача до Харківського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла заява щодо недоліків позовної заяви, в якій позивач виклав свою позицію щодо строку звернення до суду та щодо обґрунтування позовних вимог, та до якої надав платіжну інструкцію про сплату судового збору в розмірі 1 937,92 грн.
Так, щодо строку звернення до суду позивач зазначив, що в даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не положення статей 122, 123 КАС України. В обґрунтування зазначеного позивач посилається на постанови Верховного Суду від 20.07.2023 по справі № 420/8355/22, від 11.05.2022 у справі № 540/1429/21, від 18.05.2022 у справі № 160/5259/20 та від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20, та на постанову Великою Палати Верховного Суду від 31.08.2023 року по справі № 990/114/23. Також, позивач зазначає, що на стадії відкриття провадження по справі суд процесуально не може встановити наявність події та дату порушення прав позивача, отже не може обчислювати строк звернення до суду від події яка не встановлена. Також, позивач зазначив, що у справі, яка розглядається, має місце триваюче правопорушення та права продовжують порушуватись сьогодні, тому строк звернення до суду не є пропущеним. До того ж, позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» та зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Позивач зазначає, що, враховуючи вищенаведені обставини, не можна вважати строк звернення до суду пропущеним, отже підстав для залишення позовної заяви без руху немає.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд зазначає, що Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного, останньою у часі практикою, сформовано правові висновки у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19 щодо строку звернення до адміністративного суду у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у вказаній постанові зазначає наступне: "Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У свою чергу, суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву."
Слід зазначити, що правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли, зокрема, 01.03.2023 та, отримавши пенсію в квітні 2023 року, позивач повинен був бути обізнаним про її розмір, водночас, з цим позовом позивач звернувся до суду 16.04.2024, тобто з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
Щодо посилань позивача на ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд зазначає, що відповідно до вказаної норми закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
З аналізу зазначеної статті вбачається, що нею регулюється порядок перерахунку пенсій.
Позивач звернувся до суду з приводу нарахування та виплати йому пенсії з урахуванням індексації пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України 24.02.2023 № 168, та з урахуванням щомісячної доплати в сумі 2 000,00 грн відповідно до постанови КМУ № 713, що виплачуються не за результатами перерахунку пенсії з підстав, зазначених в ст. 51 Закону.
У той же час, перерахунку пенсії позивачу у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення не проводилось.
Судом не може бути прийнято до уваги посилання представника позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду 20.07.2023 у справі № 420/8355/22 з огляду на те, що останні стосуються спорів, які виникли у зв'язку з припиненням виплати особі пенсії з підстав виїзду на постійне місце проживання до Федеративної Республіки Німеччини, отже такі висновки не є релевантними.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на позицію Верховного Суду у справах №540/1429/21, №160/5259/20, № 540/4060/20 та Великої Палати Верховного Суду № 990/114/23, оскільки у вказаних справах розглядались спірні правовідносини відмінні від тих, які розглядаються у даній справі.
Разом з тим, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені з приводу аналогічних правовідносин, зокрема, у постанові Верховного Суду по справі № 300/5476/22 від 05 березня 2024 року щодо застосування строку звернення до суду в спірних правовідносинах.
Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 169 та частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладено обов'язок перевірити дотримання строку звернення до суду до відкриття провадження, у зв'язку з чим твердження позивача щодо того, що на стадії відкриття провадження не може бути обчислено строк звернення до суду є необґрунтованим.
Щодо доводів позивача про те, що порушення є триваючим, тому звернення до суду не може бути обмежене строком, суд зазначає, що триваюча бездіяльність не змінює момент, з якого особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права та не продовжує строків звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки, в такому випадку, не дотримується принцип юридичної визначеності. Окрім того, в спірних правовідносинах відсутня бездіяльність пенсійного органу, оскільки пенсія позивачу виплачується, однак позивач не погоджується з розрахунком розміру пенсії.
Також, щодо доводів позивача про необхідність дотримання права позивача на соціальний захист, суд зазначає, що конституційне право позивача на соціальний захист дотримується, оскільки позивач щомісячно отримує пенсію, однак не погоджується з її розміром.
Відтак, позивачем на вимогу суду не подана обґрунтована заява про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску, а викладені позивачем доводи в заяві про усунення недоліків не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.
Також, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з позовною заявою до суду про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням індексації та щомісячної доплати за період в межах шестимісячного строку від моменту його звернення до суду.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН