Справа № 500/1393/24
25 квітня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач 2), у якому з урахуванням нової редакції позовних вимог просить:
визнати протиправним та скасувати рішення №191950024413 від 27.02.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії по віку;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком та зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу:
період проходження строкової військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 з 16.11.1982 по 15.11.1984;
періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , архівних довідок від 15.08.2017 №02759, 2760, від 15.08.2017 №С- 2762, 2763, від 16.08.2017 №02764, №219 від 31.08.2017, зокрема:
у Південно-Таркосалинській нафтогазорозвідувальній експедиції Пуровського виробничого геологічного об'єднання: з 06.12.1985 по 01.03.1986; з 02.03.1986 по 07.01.1987; з 08.01.1987 по 29.02.1988;
у Таркосалинській нафтогазорозвідувальній експедиції по випробуванню сверловин: з 01.03.1988 по 25.07.1988; з 26.07.1988 по 28.03.1992;
у Тарко-Салинській нафтогазорозвідувальній експедиції Пуровського державного геологічного підприємства: з 25.02.1992 по 15.05.1992;
у Південно-Таркосалинській нафтогазорозвідувальній експедиції Пуровського виробничого геологічного об'єднання: з 10.06.1992 по 25.12.2000;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити згідно трудової книжки ОСОБА_1 пенсію по віку з 20.02.2024.
В обґрунтування позову позивач вказує, що звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням ГУ ПФУ в м.Києві №191950024413 від 27.02.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії та не зараховано до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , архівних довідок від 15.08.2017 №02759, 2760 від 15.08.2017 №02762, 2763, період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним «Ракочий», з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Позивач не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. При цьому вважає, що надав усі необхідні документи, що підтверджують його трудову діяльність та проходження військової служби, а відповідачем 2 прийняте протиправне рішення, яким позбавлено його права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на загальних підставах. До страхового стажу має зараховуватися весь період роботи, у тому числі в російській федерації.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
У строк, встановлений судом, надійшов відзив від ГУ ПФУ в м.Києві. Відповідач 2 проти позову заперечив та зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності визначено ГУ ПФУ в м. Києві, рішенням якого від 01.02.2024 №102550008404 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком (із зниженням пенсійного віку), відповідно до його заяви від 20.02.2024 № 611.
Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, військовий квиток, диплом, довідки про підтвердження стажу, посвідчення учасника бойових дій ) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж заявника складає 11 років 4 місяці 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , архівних довідок від 15.08.2017 № С2759.2760. від 15.08.2017 № С-2762, 2763, період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки прізвище (Ракочый) не відповідає паспортним даним (Ракочий), з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Відповідач 2 з посиланням на пенсійне законодавства та порядок ведення трудових книжок зазначає, що прийняв правомірно рішення, відтак просить відмовити у задоволенні позову (а.с.56-59)
Відповідач 1 відзив на позов у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі), не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 27.03.2024 та копія позовної заяви з додатками були доставлені в електронний кабінет Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 27.03.2024 та 12.03.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.54, 54 зворот).
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 03.08.2023 (а.с.25).
Позивач 20.02.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення дострокової пенсії за віком, до якої додав ряд документів, зазначених у розписці-повідомленні (а.с.67-68).
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в м.Києві, рішенням якого №191950024413 від 27.02.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
У цьому рішенні вказано, що за результатами розгляду наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, військовий квиток, диплом, довідки про підтвердження стажу, посвідчення учасника бойових дій) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 11 років 4 місяці 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Не зараховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , архівних довідок від 15.08.2017 № С- 2759, 2760, від 15.08.2017 № С-2762, 2763, період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки прізвище (Ракочый) не відповідає паспортним даним (Ракочий), з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (25 років) (а.с.12, 91-92).
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача 2 щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Стаття 115 Закону №1058-IV визначає пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.
Так, за змістом пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Системний аналіз наведеної вище норми надає суду підстави для висновку, що право на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.
На час звернення 20.02.2024 до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV вік позивача (06.07.1964 року народження) становив 55 років.
Відповідачі не заперечують права позивача на дострокову пенсію за вказаною підставою при дотриманні умови щодо наявності необхідного страхового стажу не менше 25 років.
Спірним у розглядуваних спірних правовідносинах є наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача окремих періодів роботи та проходження військової служби.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються, серед іншого, військові квитки.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою. Підтвердженням проходження військової служби є відомості військового квитка.
Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповненої 06.07.1964.
Розділ “Відомості про роботу” містить такі записи щодо його трудової діяльності:
Південно-Таркосалінська нафтогазорозвідувальна експедиція, Крайня Північ, польові умови праці
з 06.12.1985 по 01.03.1986 прийнятий на період виробничої практики помічником бурильщика 4 розряду, наказ від 12.12.1985 №217-к,
з 02.03.1986 по 07.01.1987 зарахований в штат експедиції помічником бурильника 3 розряду, наказ від 14.04.1986 р. №63-к,
з 08.01.1987 по 29.02.1988 помічник бурильника 4 розряду, накази від 08.01.1987 №2-к та від 19.02.1988 №32к,
додатково цей період роботи позивача в Південно-Таркосалінській нафтогазорозвідувальній експедиції Пуровського виробничого геологічного об'єднання підтверджений архівною довідкою від 15.08.2017 №С-2759, 2760, від 16.08.2017 №С-2761 (а.с.19, 75-79);
Таркосалінська нафтогазорозвідувальна експедиція з випробування свердловин
з 01.03.1988 по 25.07.1988 прийнятий на посаду помічником бурильника експедиційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ 4 розряду, наказ 01.03.1988 №21-к,
з 26.07.1988 по 28.03.1992 переведений на посаду машиніста цементувального агрегату 6 розряду, наказ 22.07.1989,
додатково цей період роботи позивача в Таркосалінській нафтогазорозвідувальній експедиції по випробуванню свердловин підтверджений архівною довідкою від 31.08.2017 №219 (а.с.28, 73);
Таркосалінська нафтогазорозвідувальна експедиція Пуровського державного геологічного підприємства
з 25.02.1992 по 15.05.1992 прийнятий на посаду тесляра 4 розряду, накази від 25.02.1992 №25-к та від 13.05.1992 №56-к,
додатково цей період роботи позивача в Таркосалінській нафтогазорозвідувальній експедиції Пуровського державного геологічного підприємства підтверджується архівною довідкою від 15.08. 2017 №С-2762, 2763, від 16.08.2017 №С-2764 (а.с.20, 29, 74):
Район Крайньої Півночі, правління Пуровського району:
з 10.06.1992 по 25.12.2000 прийнятий на посаду водія у автотранспортний цех, накази від 10.06.1992 №64-к та від 25.12.2000 №107-к (а.с.15-18).
Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані накази, на підставі яких внесено відповідні записи.
Також судом досліджено копію військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 12.05.1988, відповідно до відомостей якого позивач проходив військову службу в складі Радянської Армії з 16.11.1982 по 15.11.1984 (а.с.22-23).
Як встановлено судом зі змісту оскаржуваного рішення і розрахунку стажу (а.с.90-92), до страхового стажу позивача не зарахована трудова діяльність згідно трудової книжки НОМЕР_2 , архівних довідок від 15.08.2017 №02759, 2760, від 15.08.2017 №С- 2762, 2763, від 16.08.2017 №02764, №219 від 31.08.2017, тобто періоди:
з 06.12.1985 по 29.02.1988 у Південно-Таркосалінській нафтогазорозвідувальній експедиції,
з 01.03.1988 по 28.03.1992 у Таркосалінській польовій нафтогазорозвідувальній експедиції,
з 25.02.1992 по 15.05.1992 Таркосалінській нафтогазорозвідувальна експедиція Пуровського державного геологічного підприємства,
з 10.06.1992 по 25.12.2000 правління Пуровського району, район Крайньої Півночі,
та період проходження військової служби з 16.11.1982 по 15.11.1984, з тих підстав, що прізвище (Ракочый) не відповідає паспортним даним (Ракочий), з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
З цього приводу суд зазначає, що дійсно трудова книжка серії НОМЕР_2 , дата заповнення 06.07.1964 та військовий квиток серії НОМЕР_1 , заповнені російською мовою та видані на ім'я « ОСОБА_3 ».
Відповідно до даних паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого 15.07.2009 Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області, російською мовою відомості про позивача зазначені « ОСОБА_3 ».
Саме написання прізвища позивача російською мовою в одному випадку « ОСОБА_2 » (в трудовій книжці та військовому квитку), а в іншому «Ракочий» (в паспорті громадянина України) стало однією з підстав для сумніву територіального органу Пенсійного фонду щодо можливості зарахувати страховий стаж.
Позивач у позові не зазначає, яке написання прізвища російською мовою є правильним, проте однозначно стверджує, що усі документи і відомості в них стосуються саме нього.
Так, свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_5 видане російською мовою на ім'я « ОСОБА_3 », батько на ім'я « ОСОБА_4 », мати « ОСОБА_5 » (а.с.26).
У будь-якому випадку особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, в установі, а неналежний порядок заповнення таких, або допущені помилки чи описки у написанні прізвища особи (зокрема через переклад таких) не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд вважає, що такий недолік у написанні прізвища позивача ніяким чином не впливає на можливість зарахування спірного періоду до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , спірні періоди роботи та військової служби підтверджується належними та допустимими доказами: записами трудової книжки, архівними довідками, військовим квитком. При цьому суд зауважує, що відповідачем не заперечується той факт, що позивач працював в районах Крайньої Півночі, доводи пенсійного органу мотивовані лише невідповідністю у написанні прізвища російською мовою.
Також суд критично оцінює посилання відповідача 2 на постанову Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення".
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача з 02.03.1986 по 25.12.2000. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.
При цьому суд враховує, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі №555/2250/16-а, від 17.06.2020 у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 у справі №345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Суд відмічає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірний період, вказана вище Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.
Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Отже, у ГУ ПФУ в м. Києві не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.
Відтак рішення ГУ ПФУ в м. Києві №191950024413 від 27.02.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу спірні періоди проходження військової служби та роботи є протиправним та підлягає скасуванню.
За встановлених у цій справі обставин наявні достатні та обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідного територіального органу Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу позивача періоди проходження військової служби з 16.11.1982 по 15.11.1984, та трудової діяльності з 06.12.1985 по 29.02.1988 у Південно-Таркосалінській нафтогазорозвідувальній експедиції, з 01.03.1988 по 28.03.1992 у Таркосалінській польовій нафтогазорозвідувальній експедиції, з 25.02.1992 по 15.05.1992 Таркосалінській нафтогазорозвідувальна експедиція Пуровського державного геологічного підприємства, з 10.06.1992 по 25.12.2000 правління Пуровського району, район Крайньої Півночі.
Періоди з 01.03.1988 по 28.03.1992 у Таркосалінській польовій нафтогазорозвідувальній експедиції та з 25.02.1992 по 15.05.1992 Таркосалінській нафтогазорозвідувальна експедиція Пуровського державного геологічного підприємства згідно з записами трудової книжки перетинаються.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з 20.02.2024, то суд зазначає таке.
Право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув віку 55 років 06.07.2019, тобто набув право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV при наявності необхідного страхового стажу.
Разом з тим, щодо наявності у позивача достатньої кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, то повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Обчислення (розрахунок) страхового стажу, необхідного для призначення пенсії (у тому числі з зарахуванням до нього спірних періодів) належать до повноважень пенсійного органу і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.
З урахуванням викладеного, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача від 20.02.2024 про призначення йому пенсії за віком.
При цьому при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналізуючи вищезазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є ГУ ПФУ в м.Києві, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
З приводу дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, то суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії. У разі наявності підстав для призначення пенсії позивачу таку необхідно призначити з 20.02.2024, тобто з дня звернення за пенсією, зважаючи на те, що позивач звернувся за пенсією після спливу трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку.
Відтак з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов'язати ГУ ПФУ в м.Києві зарахувати спірні періоди до пільгового страхового стажу та повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.02.2024, з урахуванням вищевикладених висновків суду.
Враховуючи встановлені обставини справи, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №191950024413 від 27.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу такі періоди:
військову службу з 16.11.1982 по 15.11.1984,
трудову діяльність з 06.12.1985 по 29.02.1988 у Південно-Таркосалінській нафтогазорозвідувальній експедиції,
з 01.03.1988 по 28.03.1992 у Таркосалінській польовій нафтогазорозвідувальній експедиції,
з 25.02.1992 по 15.05.1992 Таркосалінській нафтогазорозвідувальна експедиція Пуровського державного геологічного підприємства,
з 10.06.1992 по 25.12.2000 правління Пуровського району, район Крайньої Півночі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.02.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42098368).
Повний текст рішення складений та підписаний 25 квітня 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.