25 квітня 2024 року м. Рівне №460/1072/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне»
доРівненської митниці
про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» звернулось до суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000107/2 від 28.07.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №UА204020/2023/000138.
Ухвалою суду від 31.01.2024 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 05.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 20.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Згідно з позовною заявою, вимоги ТОВ «Текстиль-Рівне» ґрунтуються на тому, що за наявності усіх необхідних документів позивач звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованих товарів - текстильної продукції. При визначенні митної вартості товарів декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.
Згідно з відзивом на позовну заяву Рівненська митниця позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах неточностей. Вказує, що декларантом подано додаткові документи, але в недостатній кількості. Зазначає, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Ствердила, що митну вартість товару 2 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом. За наведеного сторона відповідача зауважила, що оспорювана картка відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Стороною позивача подано відповідь на відзив. Вказано, що підстави, які зазначені відповідачем як такі, що обґрунтовують необхідність прийняття оскаржуваного рішення жодним чином не розкривають наявність «ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно числових значень складових митної вартості товарів», а доводи та аргументи позивача щодо вказаних підстав в повній мірі спростовують існування таких «ризиків». Наголошено, що митний орган на підставі одних і тих же документів робить висновок про необхідність коригування митної вартості лише одного товару, а щодо іншого приходить до протилежного висновку. Крім того, заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн та долучено відповідні докази.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» (код ЄДРПОУ 32171289) зареєстроване юридичною особою та згідно з КВЕД основний вид економічної діяльності: 46.41 - Оптова торгівля текстильними товарами.
05.06.2023 між ТОВ «Текстиль-Рівне» (Україна), як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «AZALA Textile» (Казахстан), як продавцем, було укладено Контракт №23/005 (далі - Контракт).
Відповідно до п.1.1. Контракту продавець погодився продати, а покупець погодився купити текстильну продукцію (Товар) на умовах поставки FCA зі складу виробника (Інкотермс 2010). Сторонами на кожну партію Товару оформлюється Додаток до Контракту із зазначенням кількості, асортименту, ціни, суми, упаковки, строку відвантаження, реквізитів вантажоодержувача, а також найменування виробника (п.1.2. Контракту). Згідно з п.1.3. Контракту товар відвантажується на умовах FCA склад виробника і включає в себе витрати, пов'язані з митним оформленням Товару на експорт, з упаковкою, маркуванням, навантаженням на транспорт. Виробником Товару є - TOB «AZALA Textile», Республіка Казахстан, м.Шимкент, вул. А. Оразбаєвої, 62 (п.1.5. Контракту). Транспортні витрати з пункту відправлення до пункту призначення несе покупець (п.3.1. Контракту). Відповідно до п.4.1. Контракту базисна ціна кожної партії Товару, яка відвантажується, встановлюється у оформлених Додатках до Контракту. Покупець протягом 5 банківських днів з дати виставлення інвойсу на готову до відвантаження і погоджену сторонами у додатку до цього Контракту партію Товару переводить на рахунок продавця суму і доларах США, що дорівнює 100% вартості готової до відвантаження партії товару (п.5.1. Контракту).
05.06.2023 сторони підписали Додаток №1 до Контракту, в якому виклали специфікацію Товару, а саме: (Товар №1) Тканина 100% бавовна, махрова, ширина 220см, плотність 400г/м2, гл/фарбована (голуба), код товару по ТН ЗЕД 5209390000 в кількості 5000,00 (ціна за 1 пог/м 5,67$) сума 28350,00$; (Товар №2) Тканина 100% бавовна, бязь, ширина 220см, плотність 142г/м2, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5208229900 в кількості 30000,00 (ціна за 1 пог/м 1,32$) сума 39600,00$. Всього 67950,00 доларів США. Строк відвантаження - червень 2023 року. Умови поставки: FCA склад TOB «AZALA Textile» (Інкотермс 2010); пункт доставки (розвантаження) Товару - ТОВ «Текстиль-Рівне», Україна, м.Рівне, вул. П.Могили, 57.
Також 05.06.2023 сторони підписали Додаток №2 до Контракту, в якому виклали специфікацію Товару, а саме: (Товар №1) Тканина 100% бавовна, вафельна, ширина 220см, відбілена, плотність 201 гр/м2, код товару по ТН ЗЕД 5209390000 в кількості 1856,90 на суму 3713,80$ (ціна за 1 пог/м 2,00$); (Товар №2) Тканина 100% бавовна, бязь, ширина 220см, відбілена, плотність 146г/м2, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5208229900 в кількості 10000,00 на суму 13200,00$ (ціна за 1 пог/м 1,32$). Всього на суму 16913,80 доларів США. Строк відвантаження - червень 2023 року. Умови поставки: FCA склад TOB «AZALA Textile» (Інкотермс 2010); пункт доставки (розвантаження) Товару - ТОВ «Текстиль-Рівне», Україна, м.Рівне, вул. П.Могили, 57.
Відповідно до комерційного інвойсу №23/005-1 від 15.06.2023 до поставки підлягав товар по Додатку №1 від 05.06.2023 на суму 67950,00 доларів США, а відповідно до комерційного інвойсу №23/005-2 від 30.06.2023 до поставки підлягав товар по Додатку №2 від 05.06.2023 на суму 16913,80 доларів США.
У позовній заяві вказано, що в подальшому у зв'язку із зменшенням кількості товару та виявленням помилки у ширині тканини, продавцем було виправлено комерційний інвойс. Відповідачем такі обставини не заперечуються.
Відповідно до виправленого комерційного інвойсу №23/005-1 від 26.06.2023, до поставки підлягав: Товар №1 (65 бобін) - Тканина 100% бавовна, махрова, ширина 200см, голуба, код товару по ТН ЗЕД 5209390000 в кількості 2500,00 на суму 14175,00$ (ціна за 1 пог/м 5,67$); Товар №2 (300 бобін) - Тканина 100% бавовна, бязь, ширина 220см, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5208229900 в кількості 30000,00 на суму 39600,00$ (ціна за 1 пог/м 1.32$). Всього 365 бобін (вага брутто 12538,00 гк/№ автотранспорту ВН7355НХ/ВН1013ХІ) на суму 53775,00$ доларів США. Умови поставки: FCA - Шимкент - Казахстан Інкотермс 2010.
Відповідно до комерційного інвойсу №23/005-2 від 30.06.2023, до поставки підлягав: Товар №1 (20 бобін) - Тканина 100% бавовна, вафельна, ширина 220см, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5209390000 в кількості 1856,90 на суму 3713,80$ (ціна за 1 пог/м 2,00$); Товар №2 (100 бобін) Тканина 100% бавовна, бязь, ширина 220см, відбілена, код товару по ТН ЗЕД 5208229900 в кількості 10000,00 на суму 13200,00$ (ціна за 1 пог/м 1,32$). Всього 120 бобін (вага брутто 4277,00 гк/№ автотранспорту ВН7355НХ/ВН1013ХІ) на суму 16913,80 доларів США. Умови поставки: FCA - Шимкент - Казахстан Інкотермс 2010.
Товар оплачено ТОВ «Текстиль-Рівне» платіжною інструкцією в іноземній валюті №5 від 27.06.2023 на суму 67950,00 доларів США з призначенням платежу «PMNT.CONTR.23/005 DD 05.06.2023» та платіжною інструкцією в іноземній валюті №6 від 03.07.2023 на суму 16913,80 доларів США з призначенням платежу «PMNT.CONTR.23/005 DD 05.06.2023 invoice 23/005-2 DD 30.06.2023».
Позивачем з метою митного оформлення товару подано митну декларацію №23UA204020030239U1 у якій було задекларовано наступне. (Товар №1) Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 мас% або більше, з поверхневою щільністю понад 200г/м2, пофарбовані: - Тканина (100% бавовна, 201гр/м2, шириною 220см, вафельна, відбілена) - 1856,9метрів погонних в 20 бобінах; 4085,18м2; - Тканина (100% бавовна, 400гр/м2, шириною 220см, махрова, голуба) - 2500 метрів погонних в 65 бобінах; 5500м2). (Товар №2) Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 мас% або більше, з поверхневою щільністю понад 200г/м2, вибілені; полотняного переплетення: - Тканина (100% бавовна, 142гр/м2, шириною 220см, бязь, вілбілена) - 10000 метрів погонних в 100 бобінах; 22000м2; - Тканина (100% бавовна, 142гр/м2, шириною 220 см, бязь, вибілена) - 30000 метрів погонних в 300 бобінах: 66000м2). Метод визначення: за ціною Договору, а саме - 70688,80 доларів США (17888,80 доларів США (Товар №1) та 52800 доларів США (Товар №2)).
Митницею прийнято Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000634 від 26.07.2023
В подальшому, як вказано позивачем - виявивши помилку у ширині одного виду тканини, а також виконуючи вимогу митного органу по зазначенню артикулів щодо кожної товарної позиції, було подано оновлену митну декларацію №23UA204020030634U5 у якій було задекларовано наступне:
Товар №1 - Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 мас% або більше, з поверхневою щільністю понад 200г/м2, пофарбовані: - Тканина (100% бавовна, 201 гр/м2, шириною 220см, вафельна, відбілена/пофарбована) - 1856,9 метрів погонних в 20 бобінах; арт. - 20204/240, 4085,18м2; - Тканина (100% бавовна, 400гр/м2, шириною 200см, махрова, голуба) - 2500 метрів погонних в 65 бобінах; арт. 18842/44; 5000м2);
Товар №2 - Тканини бавовняні з вмістом бавовни 85 мас% або більше, з поверхневою щільністю понад 200г/м2, вибілені; полотняного переплетення: - Тканина (100% бавовна, 142гр/м2, шириною 220см, бязь, відбілена) - 10000 метрів погонних в 100 бобінах; арт.4799/240; 22000м2; - Тканина (100% бавовна, 142гр/м2, шириною 220см, бязь, вибілена) - 30000 метрів погонних в 300 бобінах; арт.- 4799/240; 66000м2).
Митну вартість товарів заявлено за основним (1) методом визначення митної вартості - за ціною договору, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД, а саме - 70688,80 доларів США (Товар №1 - 17888,80 доларів США та Товар №2 - 52800 доларів США).
На підтвердження митної вартості, декларант подав такі документи (гр.44 МД): пакувальний лист (Packing list) б/н від 30.06.2023, пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.06.2023, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №23/005-1 від 26.06.2023, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №23/005-2 від 30.06.2023, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) коригуючий інвойс №23/005-1 від 26.06.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) №000779 від 30.06.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) №000780 від 30.06.2023, книжка МДП (TIR carnet) YX.85184444 від 05.07.2023, Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №23UA204020030239U1.001 від 25.07.2023, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час оформлення товарів із застосуванням митної декларації) №23UA204020030239U1 від 26.07.2023, Картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000634 від 26.07.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару №6 від 03.07.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару №5 від 27.06.2023, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №21 від 12.07.2023, документ б/н від 26.06.2023, документ б/н від 28.06.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 05.06.2023, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 05.06.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) №23/005 від 05.06.2023, договір про надання послуг митного брокера №49 від 01.05.2023, договір (контракт) про перевезення №27/06-1 від 27.06.2023, сертифікат про походження товару форми С1-1 KZ UA 3 116 04155 від 03.07.2023, сертифікат про походження товару форми СТ-1 KZ UA 3 116 04210 від 05.07.2023, інші некласифіковані документи фото від 25.07.2023, інші некласифіковані документи №24/1-23-020 від 26.07.2023, інші некласифіковані документи №28/07-03 від 28.07.2023, копія митної декларації країни відправлення №57202/050723/0000730 від 05.06.2023.
Митним органом сформовано Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204020/2023/000138 (далі - Картка відмови), якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Причини відмови: митна вартість імпортованого товару 2 не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, оскільки декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується 3 положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р., а надані до митного оформлення документи містять неточності. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UА204000/2023/000107/2 від 28.07.2023. Підстава: статті 49 - 66, 256 - 257 МКУ.
Декларантом 28.07.2023 на вимогу митного органу надано додаткові документи та лист, що містить прохання прийняти рішення без врахування термінів, визначених статтею 53 МКУ.
Відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000107/2 від 28.07.2023, митну вартість товару 2 скориговано за другорядним резервним методом (6). Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості (гр.33 МД):
I. Митна вартість імпортованого товару 2 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.
2) подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять неточності:
Відповідно до пункту 3.2 контракту від 05.06.2023 № 23/005 разом з товаром відправляються документи, в тому числі і калькуляції, які до митного оформлення не надані.
До митного оформлення подано комерційні інвойси від 26.06.2023 № 23/005-1 та від 30.06.2023 № 23/005-2, які відрізняються за формою і способом заповнення.
При цьому, на комерційному рахунку від 30.06.2023 № 23/005-2 відсутні відмітки митних органів, на відміну від наявності таких відміток на комерційному інвойсі від 26.06.2023 № 23/005-1.
Специфікація товару від 05.06.2023 №1 не містить відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки.
Інвойс від 30.06.2023 №23/005-2 не містить відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки.
До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 27.06.2023 №5, в графі 70 якого зазначені лише реквізити зовнішньоекономічної угоди, що не дозволяє однозначно кореспондувати із імпортованим товаром. До банківського платіжного документу від 27.06.2023 №5 долучено інвойс від 15.06.2023 № 23/005-1, який до митного оформлення імпортованої партії товару як комерційний документ не подавався.
Відповідно до пункту 5.1 Контракту від 05.06.2023 №23/005 покупець впродовж 5 банківських днів здійснює 100% оплату за партію товару, однак, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів за партію товару згідно комерційного рахунку від 26.06.2023 №23/005-1.
Копія митної декларації країни відправлення від 05.06.2023 №57202/050723/0000730 не містить реквізитів комерційних інвойсів для ідентифікації партії товару.
Додатково надана калькуляція б/н на товар сформована 28.07.2023 на комерційних умовах поставки франко-завод (згідно Інкотермс 2010 - ЕХW) без зазначення географічного місця виконання поставки, що не кореспондується за датою узгодження ціни товару - 05.06.2023 та заявленими до митного оформлення комерційними умовами поставки.
Прайс лист товару від 26.06.2023 б/н виданий пізніше, ніж узгоджені ціни на товар - 05.06.2023 та лише на той асортимент, що імпортований. При цьому, на сайті виробника наявний ширший асортимент товарів.
Вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно числових значень складових митної вартості товарів.
II. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товарів, митне оформлення здійснено за митною вартістю вищою ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 15.06.2023 №23UA100160234622U9 - 5,99 дол.США/кг.
III. Заявлена декларантом митна вартість товарів може бути визнана митницею, за умови надання додаткових документів: 1) виписки з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки, що можливо кореспондувати із імпортованим товаром; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) калькуляції; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Митну вартість товару 2 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 15.06.2023 №23UA100160234622U9 - 5,99 дол.США/кг.
Числове значення митної вартості товару 2 у валюті рахунку становить 79068,0 дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2891406,06 грн (5,99дол.США/ кг*13200кг*36,5686грн/1 дол.США).
Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 28.07.2023 №23UA204020030882U4 із використанням положень частини 7 статті 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 161038,83 грн.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
В силу вимог частини шостої цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
А за правилами частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно частини першої до статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. А згідно з частиною другою цієї статті, у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
За правилами частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За правилами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього небезпідставних підозр з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:
- або надані декларантом документи містять розбіжності,
- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,
- або наявні ознаки підробки.
Відповідно, наведені норми зобов'язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як встановлено судом, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем вказано, що подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять неточності: «Відповідно до пункту 3.2 контракту від 05.06.2023 № 23/005 разом з товаром відправляються документи, в тому числі і калькуляції, які до митного оформлення не надані. До митного оформлення подано комерційні інвойси від 26.06.2023 № 23/005-1 та від 30.06.2023 № 23/005-2, які відрізняються за формою і способом заповнення. При цьому, на комерційному рахунку від 30.06.2023 № 23/005-2 відсутні відмітки митних органів, на відміну від наявності таких відміток на комерційному інвойсі від 26.06.2023 № 23/005-1. Специфікація товару від 05.06.2023 №1 не містить відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки. Інвойс від 30.06.2023 №23/005-2 не містить відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки. До митного оформлення надано банківський платіжний документ від 27.06.2023 №5, в графі 70 якого зазначені лише реквізити зовнішньоекономічної угоди, що не дозволяє однозначно кореспондувати із імпортованим товаром. До банківського платіжного документу від 27.06.2023 №5 долучено інвойс від 15.06.2023 № 23/005-1, який до митного оформлення імпортованої партії товару як комерційний документ не подавався. Відповідно до пункту 5.1 Контракту від 05.06.2023 №23/005 покупець впродовж 5 банківських днів здійснює 100% оплату за партію товару, однак, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів за партію товару згідно комерційного рахунку від 26.06.2023 №23/005-1. Копія митної декларації країни відправлення від 05.06.2023 №57202/050723/0000730 не містить реквізитів комерційних інвойсів для ідентифікації партії товару. Додатково надана калькуляція б/н на товар сформована 28.07.2023 на комерційних умовах поставки франко-завод (згідно Інкотермс 2010 - ЕХW) без зазначення географічного місця виконання поставки, що не кореспондується за датою узгодження ціни товару - 05.06.2023 та заявленими до митного оформлення комерційними умовами поставки. Прайс лист товару від 26.06.2023 б/н виданий пізніше, ніж узгоджені ціни на товар - 05.06.2023 та лише на той асортимент, що імпортований. При цьому, на сайті виробника наявний ширший асортимент товарів».
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку про необґрунтованість такого рішення відповідача, з огляду на наступне.
З приводу зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що відповідно до пункту 3.2 контракту від 05.06.2023 № 23/005 разом з товаром відправляються документи, в тому числі і калькуляції, які до митного оформлення не надані, суд звертає увагу, що документи щодо вартісних характеристик від виробника товару (прайс-листи, калькуляція) складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Ненадання калькуляції не свідчить про недостовірність чи хибність визначення митної вартості товарів, яка вказана у товаросупровідних документах та специфікаціях.
Судом встановлено, що позивачем 28.07.2023 було надано калькуляцію ТОВ «AZALA Textile». Однак, суд звертає увагу, що калькуляція не може вважатися первинним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Тому, суд вважає безпідставними зауваження митного органу про те, що додатково надана калькуляція на товар сформована 28.07.2023 на комерційних умовах поставки франко-завод (згідно Інкотермс 2010 - ЕХW) без зазначення географічного місця виконання поставки, що не кореспондується за датою узгодження ціни товару - 05.06.2023 та заявленими до митного оформлення комерційними умовами поставки.
Як встановлено судом, комерційні інвойси від 26.06.2023 № 23/005-1 та від 30.06.2023 №23/005-2 містять всі необхідні відомості про кількість та ціну товару, умови поставки.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, відповідач порівнює форму «інвойсу» і «корегуючого інвойсу», що саме по собі вже вказує на те, що це не один і той же документ, а отже, цілком зрозуміло, що вони можуть і навіть повинні мати різницю в оформленні.
Щодо наявності чи відсутності відміток на інвойсах, варто зауважити, що митні органи можуть проставляти їх на інших товаросупровідних документах, а отже, відсутність на одному з примірників інвойсу відмітки аж ніяк не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості товарів. Більше того, стосовно вказаного твердження відповідач у відзиві не надав жодних заперечень.
Також суд звертає увагу, що ні у оскаржуваному рішенні, ні у відзиві на позовну заяву відповідачем не наведено жодних мотивів та обґрунтувань того, яка саме різниця у формі інвойсу та коригуючого інвойсу та яким чином вплинула на можливість визначення митної вартості товару.
За наведеного, зазначення відповідачем у спірному рішенні про те, що до митного оформлення подано комерційні інвойси від 26.06.2023 № 23/005-1 та від 30.06.2023 № 23/005-2, які відрізняються за формою і способом заповнення, а також про те, що на комерційному рахунку від 30.06.2023 № 23/005-2 відсутні відмітки митних органів, на відміну від наявності таких відміток на комерційному інвойсі від 26.06.2023 № 23/005-1, суд вважає безпідставними.
Щодо тверджень митного органу стосовно відсутності у специфікації товару від 05.06.2023 №1 та інвойсі від 30.06.2023 №23/005-2 відомостей про фактичне географічне виконання умов поставки, суд наголошує, що матеріалами справи підтверджується протилежне. У Специфікації товару від 05.06.2023 №1 (додаток до Контракту) та інвойсі від 30.06.2023 №23/005-2 наявна вся інформація, яка стосується товару та місця виконання з зазначенням адреси експортера/продавця - вантажовідправника та імпортера/покупця - вантажоодержувача, тобто інформація щодо географічних місць, які стосувалися поставки товару. При цьому, у наданих митному органу інвойсах також містилася інформація щодо умов поставки, яка в свою чергу узгоджується з іншими наданими митному органу документами.
При цьому суд враховує, що до митного оформлення подавались автотранспортна накладна (Road consignment note) №000779 від 30.06.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) №000780 від 30.06.2023, договір (контракт) про перевезення №27/06-1 від 27.06.2023 та рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №21 від 12.07.2023.
Разом з тим, відповідачем не ставляться під сумнів обставини щодо витрат на транспортування товару.
Також підставою для коригування митної вартості слугувало те, що відповідно до пункту 5.1 Контракту від 05.06.2023 №23/005 покупець впродовж 5 банківських днів здійснює 100% оплату за партію товару, однак, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів за партію товару згідно комерційного рахунку від 26.06.2023 №23/005-1.
Однак, судом встановлено, що декларантом було надано митному органу обидва банківських документа: як платіжну інструкцію №5 від 27.06.2023, так і платіжну інструкцію №6 від 03.07.2023.
Суд також критично оцінює доводи відповідача про те, що до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 27.06.2023 №5, в графі 70 якого зазначені лише реквізити зовнішньоекономічної угоди, що не дозволяє однозначно кореспондувати із імпортованим товаром та про те, що до банківського платіжного документу від 27.06.2023 №5 долучено інвойс від 15.06.2023 № 23/005-1, який до митного оформлення імпортованої партії товару як комерційний документ не подавався, з огляду на таке.
Як встановлено судом, відповідно до інвойсу №23/005-1 від 15.06.2023 до поставки підлягав товар по Додатку №1 від 05.06.2023 на суму 67950,00 доларів США, а відповідно до комерційного інвойсу №23/005-2 від 30.06.2023 до поставки підлягав товар по Додатку №2 від 05.06.2023 на суму 16913,80 доларів США. Разом з тим, у зв'язку із зменшенням кількості товару та виявленням помилки у ширині тканини, продавцем було виправлено комерційний інвойс №23/005-1 від 15.06.2023.
Відповідно до виправленого комерційного інвойсу за №23/005-1 від 26.06.2023 до поставки підлягав товар на суму 53775,00$ доларів США. Вказаний товар було оплачено, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №5 від 27.06.2023, призначення платежу: «PMNT.CONTR.23/005 DD 05.06.2023». Таким чином слідує, що товар оплачено у відповідності до Контракту №23/005 від 05.06.2023.
Суд зазначає, що відсутність у банківських документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт по якому здійснюється платіж, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
З приводу вказівки у спірному рішенні про те, що копія митної декларації країни відправлення від 05.06.2023 №57202/050723/0000730 не містить реквізитів комерційних інвойсів для ідентифікації партії товару, слід зауважити, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення подається лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Оскільки подані митному органу документи, які перелічені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а митним органом не стверджується про те, що позивачем було подано йому документи з наявними ознаками підробки або такі, що не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена позивачем, то витребування такого документу є безпідставним.
Суд зазначає, що відсутність у митній декларації від 05.06.2023 №57202/050723/0000730 номерів інвойсів аж ніяк не свідчать про недійсність чи недостовірність митної декларації, або про те, що митна вартість товарів якимось чином змінюється.
Щодо зазначення митним органом того, що прайс лист товару від 26.06.2023 б/н виданий пізніше, ніж узгоджені ціни на товар - 05.06.2023 та лише на той асортимент, що імпортований, а на сайті виробника наявний ширший асортимент товарів, суд зауважує, що прайс-лист не є обов'язковим документом. Прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, який не може вважатися первинним документом.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.
Отже, судом встановлено, що наведені відповідачем у рішенні про коригування неточності - не впливають на числове значення митної вартості товарів, а також не спростовують реальну вартість імпортованого товару.
При цьому, суд звертає увагу на те, що митна декларація щодо якої було прийнято оскаржуване рішення та картку відмови була подана щодо двох видів товарів, однак оскаржуване рішення стосується лише одного виду товару. Тобто, при наявності однакових документів на обидва товари у митного органу наявна абсолютно різна їх оцінка.
Суд звертає увагу, що в силу вимог частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Суд наголошує, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та чітко встановлюють вартість партії товару у розмірі 70688,80 USD та зокрема, товару №2, як і було сплачено позивачем.
Судом встановлено, що декларант позивача надав відповідачу усі, передбачені частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Контракт, рахунки-фактури (інвойси) і банківські платіжні документи про оплату імпортованих товарів не місять жодних розбіжностей ні про умови поставки, ні про номенклатуру товарів, ні про їхню ціну.
Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товарів.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Суд вважає, що дійсною причиною коригування були відомості, які містилися в інформаційних системах про раніше визнану митну вартість подібних товарів, оскільки в спірному рішенні відповідача вказано про те, що Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товарів, митне оформлення здійснено за митною вартістю вищою ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 15.06.2023 №23UA100160234622U9 - 5,99 дол.США/кг.
Отже, фактично в основу оскаржуваних рішень покладено лише ті обставини, що Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості товарів, яка грунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях товарів, ввезених приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, та митне оформлення яких здійснено за МД від 15.06.2023 №23UA100160234622U9.
Однак, митна декларація на яку покликається відповідач ним не подавалася, а отже немає можливості встановити який саме товар по ній розмитнювався, з якими характеристиками, яким обсягом (кількістю), а також на яких саме умовах.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати МД, яка була взятя за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Суд зазначає, що інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Прирівнювання цін товарів різних виробників, різного матеріалу і призначення ні за яких умов не може вважатися обґрунтованим та підставним, як і ціни різних постачальників, з різних куточків світу, що мають різні умови поставки.
Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Такі відомості з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.
Разом з тим, на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Так, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише дату та номер МД, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованим та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
За наведеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості.
Отже, вищенаведене не являється та не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів та коригування митної вартості товарів.
З досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості і похідних від них рішень - карток відмов у прийнятті митних декларацій.
Також суд зауважує на тому, що відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57).
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 57 Митного кодексу України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
З даного приводу суд зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальні формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
Таким чином, стороною відповідача не надано жодного доказу на підтвердження тому, що зазначена процедура взагалі проводилась, як і тому, що ним здійснювався саме послідовний вибір методу.
За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
А в силу вимог частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено.
З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
За наведеного, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 6056,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві було заявлено про стягнення на користь позивача судових витрат, в тому числі на правову допомогу.
20.02.2024 представником позивача заявлено стягнути з відповідача на користь позивача 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та долучено підтверджуючі документи: договір про надання правової допомоги від 26.01.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, рахунок від 19.02.2024 №INV-001216 про оплату послуг «гонорар за І інстанцію у справі №460/1072/24 згідно договору про надання правової допомоги від 26.01.2024» на суму 24000,00 грн, проміжний звіт про надану правову допомогу від 20.02.2024.
Оплата на суму 24000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією від 20.02.2024 №688.
В свою чергу, Рівненська митниця зазначені витрати на правову допомогу та їх розмір оплати вважає необгрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.
Долученими до справи документами доведено факт надання правової допомоги для ТОВ «Текстиль-Рівне» Адвокатським бюро Миколи Бляшина та зокрема адвокатом Лавренчук Т.В., однак суд не може погодитися із його розміром.
Відповідно до проміжного звіту про надану правову допомогу по справі №460/1072/24 станом на 20.02.2024, опис правової допомоги та витрачений час наступний: аналіз документів позивача на предмет можливості оскарження рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості та картки відмови, підготовка позовної заяви, узгодження правової позиції та проекту позову із позивачем, оформлення остаточної редакції позовної заяви та підготовка пакету документів (додатків) до позовної заяви, подання позову до суду - 5 год 30 хв; аналіз ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 31.01.2024, підготовлення та подання через систему «Електронний суд» заяви про усунення недоліків - 0 год 30 хв; аналіз відзиву відповідача, підготовка відповіді на відзив, який подано через систему «Електронний суд» - 4 год 00 хв. Всього 10 год 00 хв.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, а також враховуючи предмет спору, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, затрачений адвокатом час на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 24000,00 грн, є надмірною, неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, отже підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наведеного, виходячи з критерію пропорційності та реальності адвокатських витрат, суд приходить до висновку, що присудженню позивачу підлягають витрати на правову допомогу, обґрунтована сума яких складає 12000,00 грн.
В решті розрахунок вартості витрат на правову допомогу не є співмірним ні з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні з самою складністю справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА204000/2023/000107/2 від 28.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА204020/2023/000138.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль-Рівне» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн та у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25 квітня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Рівне" (вул. Петра Могили, буд. 57, м.Рівне, Рівненська обл.,33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 32171289)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, 104, м.Рівне, 33000, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя Н.В. Друзенко